"03" червня 2010 р. Справа № 7/173-10-2136
За позовом: ЗАТ АПК „Саврань”, с.Полянецьке
до відповідача: ПП „Техно-Магістраль”, м.Одеса
про стягнення 151 262,61 грн.
Суддя Лепеха Г.А.
Представники сторін:
Від позивача -Пікузо В.В., за довіреністю.
Від відповідача -не з'явився.
Позивачем подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.
Клопотання судом прийнято та задоволено.
Суть спору: Закрите акціонерне товариство агропромисловий комплекс „Саврань” (далі -Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства „Техно-Магістраль” (далі -Відповідач) заборгованості у сумі 151 262,61 грн. з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків за користування грошовими коштами, суми пені та штрафних санкцій.
Представник відповідача, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив.
Керуючись ст.75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір без участі відповідача і без відзиву на позов за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи та заслухавши представника позивача у відкритому судовому засіданні, суд встановив:
27 липня 2009 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 22/07/09 (далі -Договір), відповідно до умов якого Позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність Відповідача сільгосппродукцію (ріпак українського походження врожаю 2009 року), а останній зобов'язався прийняти та оплатити її.
На виконання умов Договору та на підставі накладних №34 від 21 липня 2009 року та №35 від 1 серпня 2009 року Відповідачу було передано товар, загальна вартість якого становить 789 285,60 грн.
Таким чином Позивач виконав свої обов'язки за Договором у повному обсязі.
Незважаючи на викладене, порушуючи п.п. 1.1 та 5.2 Договору, Відповідач не виконав свої обов'язки у повному обсязі, а саме перерахував на банківський рахунок Позивача лише 677 301,60 грн., що підтверджується виписками по розрахунковому рахунку Позивача.
Отже, заборгованість Відповідача за своїми зобов'язаннями згідно Договору станом на 28.04.2010 року становить 111 984,00 грн.
Позивачем були здійснені заходи по одержанню заборгованості з Відповідача у встановленому законодавством порядку -04.02.2010р. була направлена претензія з вимогою про сплату боргу, яка залишилась без відповіді та задоволення.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, Відповідач зобов'язаний повернути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а саме: за період з 1 серпня 2009 року - згідно п.5.2 Договору строк, у який Покупець зобов'язаний був здійснити оплату за отримані товари, по 28.04.2010 року -дату позовної заяви.
Індекс інфляції на серпень 2009 року складав 99,8 %, вересень 2009 року 100,8 %, жовтень 2009 року 100,9 %, листопад 2009 року 101,1 %, грудень 2009 року 100,9 %, січень 2010 року 101,8 %, лютий 2010 року 101,9 %, березень 2010 року 100,9 %.
Таким чином, індекс інфляції за час невиконання Відповідачем своїх зобов'язань складає:
99,8/100 * 100,8/100 * 100,9/100 * 101,1/100 * 100,9/100 * 101,8/100 * 101,9/100 * 100,9/100 = 1,083771409028976500116032.
111 984 * 1,083771409028976500116032 = 121 365,06 грн. -сума боргу з урахуванням індексу інфляції.
Згідно п.7.2 Договору у разі несвоєчасної оплати за товар покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі 0,01 %, але не більше подвійної ставки НБУ від неоплаченої суми за кожну добу прострочення, що діє на дату такого прострочення, що становить 11,20 грн.
За кожен день прострочення Відповідач повинен сплатити 3% / 365 днів = 0,0082 % від суми боргу.
Тобто, за період з 1 серпня 2009 року - згідно п.5.2 Договору строк, у який Покупець зобов'язаний був здійснити оплату за отримані товари, по 28.04.2010 року -дата позовної заяви (271 день), Відповідач зобов'язаний сплатити 271 * 0,0082 % = 2,2222 % від суми боргу.
111 984 * 2,2222/100 = 2488,51 грн. -відсотки за користування грошовими коштами.
В статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” закріплює, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, пеня нараховується від суми боргу за період з 1 серпня 2009 року -згідно п.5.2 Договору строк, у який Покупець зобов'язаний був здійснити оплату за отримані товари, по 01 лютого 2010 року -184 дні.
У період з 1 серпня 2009 року -згідно п.5.2 Договору строк, у який Покупець зобов'язаний був здійснити оплату за отримані товари, по 12 серпня 2009 року (11 днів) діяла облікова ставка НБУ у розмірі 11 % (Постанова НБУ від 12.06.2009 N 343).
Тобто розмір пені за кожен день прострочення складав 11 % / 365 днів * 2 = 0,06027%.
Відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,06027 % від суми боргу за кожний день прострочення.
0,06027 % * 11 днів = 0,66301 %
111 984 * 0,66301 %/100 = 742,47 грн. -сума пені за період з 01.08.2009 року по 12.08.2009 року.
У період з 12 серпня 2009 року -згідно п.5.2 Договору строк, у який Покупець зобов'язаний був здійснити оплату за отримані товари, по 01 лютого 2010 року -(173 дні) діяла облікова ставка НБУ у розмірі 10,25 % (Постанова НБУ від 10.08.2009 N468).
Тобто розмір пені за кожен день прострочення складав 10,25 % / 365 днів * 2 = 0,05616%.
Відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,05616 % від суми боргу за кожний день прострочення.
0,05616 % * 173 дні = 9,7164 %
111 984 * 9,7164 %/100 =10880,86 грн. -сума пені за період з 12.08.2009 року по 01.02.2010 року.
Таким чином, загалом стягненню підлягає пеня у розмірі 11 623,33 грн.
Стаття 552 ЦК України закріплює, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до умов Договору, а саме п.7.5 за односторонню необгрунтовану відмову від виконання взятих на себе обов'язків протягом дії Договору, винна сторона зобов'язана сплатити штраф у розмірі 2 % від загальної вартості Товару.
Виходячи з того, що загальна вартість Товару за Договором складає 789 285,60 грн., сума штрафних санкцій, обумовлених Договором, складає 789 285,60 * 2/100 -15 785,71 грн.
Отже, загальна сума, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить 151 262,61 грн. та складається з:
121 365,06 грн. -сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції;
2488,51 грн. -3 відсотки річних за користування грошовими коштами;
11 623,33 грн. -сума пені;
15 785,71 грн. -сума штрафних санкцій, передбачених Договором.
Згідно ст.ст. 509, 525 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не заперечуються відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті держмита та витрати по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства „Техно-Магістраль” (м.Одеса, вул. Троїцька, 41. Код ЄДРПОУ 32933819. П/р 26005000724101 в ВАТ „Астра Банк”, МФО 380548) на користь закритого акціонерного товариства агропромислового комплексу „Саврань” (Одеська область, Савранський район, с.Полянецьке, вул. Леніна, 103. Код ЄДРПОУ 30901298. П/р 2600336151 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805) 151 262 /сто п'ятдесят одну тисячу двісті шістдесят дві/ грн. 61 коп. боргу, 1 512 /одну тисячу п'ятсот дванадцять/ грн. 63 коп. державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку
з дня його прийняття.
Наказ видати після прийняття рішенням законної сили.
Суддя