"31" травня 2010 р.Справа № 4/37-10-1211
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю ""К" ЛАЙН (УКРАЇНА)";
до відповідача Приватного підприємства "ПОЛЯРІС"
про стягнення 467405,53 грн.
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: Іноземцев О. В., Датій К. О. -по довіреності;
Від відповідача не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому зазначив, що він є українським лінійним агентом судноплавної контейнерної лінії -морського перевізника «К»Line, яке здійснило перевезення вантажу для Відповідача. В свою чергу Відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги, у зв'язку з чим Позивач просив суд стягнути з Відповідача вартість наданих послуг по перевезенню та штрафних санкцій у вигляді демереджу за несвоєчасне виконання зобов'язань на загальну суму 467 405, 53 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач у судове засідання призначене на 31.05.10р. не з'явився але надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Відповідно до п. 1 ст. 77 ГПК України суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи, в зв'язку з нез'явленням в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Суд не задовольняє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, т.я. відповідач не довів поважних причин свого нез'явлення у судове засідання.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд, -
01.07.2008 року між «К»Line (Europe) Limited та Позивачем було укладено Агентську угоду, у відповідності до якої Позивач є агентом судноплавної контейнерної лінії -морського перевізника «К»Line на території України. У відповідності до пунктів 13 та 14 вказаної Агентської угоди на Позивача покладено обов'язок по збору всього зовнішнього/внутрішнього фрахту та інших навантажень, а також платні за затримку оплат, що є частиною вантажних витрат.
08.04.2008 року між ТОВ «Міжнародний центр торгівлі»та МАНИТОВОК КРЕЙН ГРУП ФРАНЦИЯ САС було укладено договір № 2008/80,125-148. 28.08.2008 р. між вказаними сторонами було підписано Акт приймання-передачі обладнання № 1 з якого вбачається, що ТОВ «Міжнародний центр торгівлі»отримало баштовий кран МС175В № 350997 на умовах FCA (франко-перевізник).
05.08.2008 р. ТОВ «Міжнародний центр торгівлі»уклало з ТОВ «АТ ПРОМТЕКС»договір № 76 про надання транспортно-експедиційних послуг. У відповідності до п. 2.1.5. вказаного Договору ТОВ «АТ ПРОМТЕКС»взяло на себе обов'язок здійснювати розрахунки з транспортними підприємствами. ТОВ «Міжнародний центр торгівлі»здійснило повну оплату фрахту та послуг ТОВ «АТ ПРОМТЕКС»по організації перевезення вказаного вантажу на підставі рахунку-фактури № С029-91011 від 26.01.2009 р.
З пояснень, які були надані представником Відповідача під час судового засідання вбачається, що ТОВ «АТ ПРОМТЕКС»в свою чергу замовило здійснення перевезення вказаного вантажу у Приватного підприємства «ПОЛЯРІС». Підтвердженням зазначеної обставини також є наявна в матеріалах справи копія коносаменту, з якого вбачається, що відправником зазначеного вантажу є МАНИТОВОК КРЕЙН ГРУП КІТАЙ, отримувачем -ТОВ «Міжнародний центр торгівлі», а експедирування вантажу здійснює саме ПП «ПОЛЯРІС».
01.10.2008 р. Позивач повідомив електронною поштою Відповідача про прибуття вантажу та направив на його адресу відповідне Сповіщення про прибуття (Notice of arrival). У зазначеному Сповіщенні Позивач також повідомив Відповідача про ставки демереджу за невиконання зобов'язань по своєчасному вивезенню вантажу з контейнерного терміналу. Окрім того, інформація про ставки демереджу міститься на офіційному сайті Позивача (http://www.kline.co.ua) та фактично є загальновідомою. Нарахування демереджу за несвоєчасне вивезення вказаного вантажу з контейнерного терміналу розпочиналося на 15 добу з моменту надходження вантажу до контейнерного терміналу Іллічівського морського торгівельного порту.
10.10.2008 р. в Іллічівський морський торгівельний порт прибув будівельний кран МС175В, реєстраційний номер 350997, який був завантажений у контейнери з номерами: KKFU.1479405, KKFU.7023388, KKFU.7316405, KKFU.7460916, KKFU.7640100, KKFU.7705032, KKTU.7555301. Перевезення зазначеного крану здійснювалось «К»Line на підставі морської транспортної накладної Waybill № KKLUSH9239359, у який було визначено вартість перевезення та його замовник -Відповідач.
Підтвердженням факту здійснення морського перевезення та прибуття зазначеного вантажу до контейнерного терміналу Іллічівського морського торгівельного порту є наявні в матеріалах справи копії екземпляру морської транспортної накладної (Waybill) з відміткою Південної митниці про надходження вантажу 10.10.2008 р., Генерального акту № 305 від 12.10.2008 р. та листу від 04.12.2009 р. № 12.1/7-587, підписаного начальником контейнерного терміналу Іллічівського морського торгівельного порту про підтвердження факту прибуття вказаних контейнерів до Іллічівського морського торгівельного порту, їх належність судноплавній контейнерній лінії «К»Line, визначення отримувачем вантажу Відповідача, а також про знаходження вантажу на контейнерному терміналі Іллічівського морського торгівельного порту.
В свою чергу Відповідач не здійснив розрахунок за надані йому послуги морського перевезення. Листом від 05.03.2009 р. Відповідач повідомив Позивача про відмову від експедирування вказаного вантажу з посиланням на те що по фінансовим причинам ТОВ «Міжнародний центр торгівлі»не надало необхідні документи для відправки вказаних контейнерів до м. Київ для подальшого їх розмитнення.
Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ««К»ЛАЙН (УКРАЇНА)»підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до частини 2 та 3 вказаної статті ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 133 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).
У відповідності до умов ІНКОТЕРМС 2000 термін "франко-перевізник" (FCA) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому у відповідності до умов FCA покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.
Як вбачається з наданих суду документів та пояснень сторін у даному випадку фрахтувальником перевезення зазначеного баштового крану був Відповідач, у зв'язку з чим саме на ньому лежить обов'язок по сплаті фрахту та можливих штрафних санкцій за порушення строків оплати та вивезення вантажу.
Таким чином, суд вважає, що Відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму у розмірі 467405,53 гривень, яка включає до себе: фрахт за здійсненне перевезення у сумі 163761,39 гривень (з урахуванням витрат на конвертацію) та демередж за несвоєчасне виконання зобов'язань по вивезенню вантажу за період з 25.10.2008 р. по 05.03.2009 р. (дату фактичної відмови Відповідача від експедирування вантажу) -303644,14 грн. (з урахуванням витрат на конвертацію).
Суд не приймає до уваги посилання Відповідача на неможливість виконання їм зобов'язань перед позивачем у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань ТОВ «Міжнародний центр торгівлі». Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Окрім того, з наявних в матеріалах справи документів вбачається те, що Отримувач вантажу ТОВ «Міжнародний центр торгівлі»здійснило фактичний розрахунок за перевезення з ТОВ «АТ ПРОМТЕКС». При цьому, з наданих Позивачем документів стосовно інших перевезень, замовлених Відповідачем, вбачається, що розрахунки за перевезення замовлені ПП «ПОЛЯРІС»неодноразово здійснювались ТОВ «АТ ПРОМТЕКС».
На думку суду, Відповідач у випадку, якщо він вважає, що його права та інтереси були порушені ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» не позбавлений права на звернення до суду за їх захистом. При цьому зазначені порушення в будь-якому випадку не позбавляють Відповідача від належного виконання своїх обов'язків перед Позивачем.
Також суд не приймає до уваги посилання Відповідача на непідвідомчість розгляду цієї справи господарському суду. Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
З урахуванням тієї обставини що сам Відповідач не заперечував проти факту замовлення перевезення зазначеного вантажу у судноплавній контейнерній лінії -морського перевізника «К»Line через Позивача, який є лінійним агентом, суд вважає, що цей спір виник саме при виконанні договору транспортного перевезення, укладеного між Позивачем та Відповідачем -резидентами України, та у зв'язку з цим підвідомчий розгляду у господарському суді Одеської області.
При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 467 405, 53 грн..
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача , згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства «Поляріс»(м. Одеса, вул.. Велика Арнаутська, 15, оф. 68, код ЄДРПОУ 25039180) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ««К»Лайн (Україна)»(м. Одеса, вул. Успенська, 39/1, оф. 34,35, код ЄДРПОУ 35992091) 467 405, 53 грн. (чотириста шістдесят сім тисяч чотириста п'ять гривень 53 коп.), витрати по сплаті держмита у сумі 4 674, 06 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 06 коп.) та ІТЗ судового процесу -236 грн. (двісті тридцять шість гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя