"02" червня 2010 р.Справа № 29/236-09-5661
За позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,;
до відповідача: Виконавчого комітету Одеської міської ради
за участю прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі виконавчого комітету Одеської міської ради.
про визнання недійсним договорів
Суддя
Представники:
Від позивача: ОСОБА_4 - довіреність;
Від відповідача: Асташенко О.І. - довіреність;
Від прокуратури: Дондов В.К. за посвідченням
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 ( далі - ФОП ОСОБА_1) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсними договору пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 14.06.2007 року та договору участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 14.06.2007 року., а також про стягнення 122791 грн.
Заявою про уточнення позовних вимог позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними договір пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 14.06.2007 року та договір участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 14.06.2007 року.
Відповідач надав відзив на позов, згідно якого проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві.
Прокуратура Одеської області звернулась з заявою про вступ у справу №29/236-09-5661 в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Представник прокуратури підтримав позицію відповідача, щодо заперечень на позов.
Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача -управління капітального будівництва Одеської міської ради.
В задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено з огляду на позовні вимоги та спірні правочини, за змістом яких, права і обов'язки виникають лише у сторін за договорами, та які є сторонами по справі.
Ухвалами від 07.12.2009р., 10.03.2010р. та 10.07.2010 р. строк розгляду справи № 29/34-10-745 продовжувався згідно вимог ст. 69 ГПК України. Відповідно до 10.03.2010р., 10.05.2010 р. та 10.07.2010 р.
По справі оголошувались перерви відповідно до ст. 77 ГПК України з 07.04.2010р. на 21.04.2010р., з 12.05.2010р. на 19.05.2010р., з 19.05.2010р. на 25.05.2010р. та з 25.05.2010р. на 02.06.2010р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:
14 червня 2007 року між ФОП ОСОБА_1 та виконавчим комітетом Одеської міської ради були укладені договір пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси та договір участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси (далі - Договори).
Вказані договори затверджені рішенням № 577 від 14.06.2007 року виконавчого комітету Одеської міської ради „Про надання дозволу суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 на проектування та будівництво 4-поверхового 15-квартирного жилого будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1”.
За твердженням позивача спірні договори не відповідають вимогам закону, а тому мають бути визнані недійсними.
Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що пайова участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури є пайовою участю, яка передбачена ч. 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій»з граничним розміром, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 року № 40 (була чинною на момент укладання договору). Участь замовників у соціально - економічному розвитку м. Одеси є участю замовників, яка залучається на договірних засадах, відповідно до п. п. 2 пункту «а»статті 27, п. п. 7 пункту «а»статті 30, п. п. 1,4 пункту «а»статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 року № 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів».
За твердженням відповідача, пайова участь стягується із замовників, згідно з договором, укладеним між замовником та виконавчим комітетом Одеської міської ради. Грошові кошти, що надходять від замовників, як Пайова участь, включаються до доходів бюджету м. Одеси, у тому числі спрямовуються на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси. Таким чином, пайова участь забудовників представляє собою договірний одноразовий платіж, який забудовник зобов'язаний перерахувати до місцевого бюджету без ПДВ.
Відповідач зазначає, що для забудовників участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси згідно з договорами про пайову участь є видатками, які є умовами отримання дозвільних документів на будівництво. Сума пайової участі відноситься на валові видатки, як видатки пов'язані з господарською діяльністю. В бухгалтерському обліку зазначений платіж включається до собівартості будівництва або відображається у складі адміністративних видатків, як інші передбачені законодавством обов'язкові платежі.
На думку відповідача Одеською міською радою було прийнято рішення «Про затвердження Правил забудови міста Одеси»від 26.09.2003 року №1716-ХХІУ, відповідно до ч. 6 п. 2 п. п. 6.2.1 яких, здійсненню замовником будівництва (реконструкцію об'єктів на земельних ділянках, розташованих в м. Одесі має обов'язково передувати стягненню з замовника будівництва плати за право забудови відповідно до договору на право забудови, який укладається між замовником та виконавчим комітетом Одеської міської ради в особі заступника міського голови. Договір затверджується виконавчим комітетом Одеської міської ради. Причому, у даному випадку, знаходження земельної ділянки у власності особи, яка має намір її забудувати не має значення, так як кошти що стягуються направленні на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, тобто на процеси підключення новозбудованого об'єкту до інженерних мереж: міста та інші необхідні дії за для нормального функціонування об'єкту, яке відбувається те залежності від форми власності на земельну ділянку, на якій такий об'єкт будується.
Також в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на положення ст.27 Закону України «Про планування та забудову територій», та наводить їх зміст у відзиві, за яким створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Крім того питання, законності укладання договорів на право забудови та законність Правил забудови міста Одеси, на думку відповідача, вже досліджувались судом, за наслідками чого була прийнята Постанова Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007 року по справі щодо оскарження договору на право забудови та рішення Одеської міської ради від 26.09.2003 року № 1716-ХХІУ «Про затвердження «Правил забудови міста Одеси», якою були встановлені юридичні факти
Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», обов'язковою передумовою надання особі дозволу на виконання будівельних робіт поряд із наявністю документу, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, є наявність у такої особи також і укладеної угоди про право забудови земельної ділянки.
Таким чином, відповідач приходить до висновку, що юридичним змістом угоди про право забудови земельної ділянки, є пайова участь забудовника в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що прямо передбачено ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій», п. п. 1 п. „а” ч. і ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Наявність договору на право забудови надає забудовнику гарантоване право на здійснення будівельних робіт та введення в експлуатацію завершеного будівництва об'єкту, при умові виконання забудовником умов Договору та містобудівного законодавства. Кошти отримані у якості плати за право забудови спрямовуються Виконкомом на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста за відповідними програмами місцевого самоврядування, зокрема, які передбачені в Розпорядженні міського голови від 04.12.2000р. № 1193-01р. (будівництво та ремонт мереж опалення, освітлення, водопостачання та водовідведення тощо). А отже, поняття плата за право забудови та кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста є тотожними, що прямо передбачено ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій», п. п. 1 п. „а" ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та Правилами забудови міста Одеси, а також визнанні такими, що передбачені нормами чинного законодавства відповідно до Постанови Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007р.
Досліджуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.
14 червня 2007 року між ФОП ОСОБА_1 та виконавчим комітетом Одеської міської ради були укладені договір пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси та договір участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси (далі - Договори).
Вказані договори затверджені рішенням № 577 від 14.06.2007 року виконавчого комітету Одеської міської ради „Про надання дозволу суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 на проектування та будівництво 4-поверхового 15-квартирного жилого будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1”.
Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 577 від 14.06.2007 року, на підставі якого укладались оспорюванні договори, приймалось відповідно до ст. 31, п. 8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Правил забудови міста Одеси», затверджених рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 року № 1716-ІУ, ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій».
Предметом договору пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 14.06.2007 року є надання позивачеві від імені Виконкому права забудови земельної ділянки, у межах відводу, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вавилова, 38/1, строком до ІУ-го кварталу 2009 р., для здійснення будівництва 4-поверхового 15-квартирного жилого будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом, а також комплексного благоустрою прилеглої території та внесення Забудовником пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси (далі - Пайова участь) (п.1.1. цього договору)..
Згідно п. 3.2. цього договору позивач зобов'язаний на етапі зведення 50% коробки житлового будинку по вул. вул. Ак. Вавилова, 38/1, письмово повідомити Виконкому перелік конкретних квартир (№ квартири, її загальна й житлова площі, поверх) по номенклатурі та поверховості, узгодженої окремо, у розмірі 10,00 % житла від загальної площі квартир житлового будинку за зазначеною адресою: АДРЕСА_1, з подальшою передачею зазначених квартир із внутрішнім оздобленням, згідно з Державним стандартом, діючим на момент укладання Договору. (Підстава: протокол засідання комісії з визначення розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 15.05.2007р. №18).
За пунктом 3.4. цього договору позивач зобов'язаний протягом двох місяців після прийняття рішення виконавчого комітету Одеської міської ради щодо дозволу на будівництво 4-поверхового 15-квартирного жилого будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом, за адресою: АДРЕСА_1, перерахувати Пайову участь у розмірі 122 791,00 (сто двадцять дві тисячи сімсот дев'яносто одна грн. 00 коп.) на рахунок управління капітального будівництва Одеської міської ради.
Згідно п. 1 договору участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 14.06.2007 року позивач передає, а Виконком приймає участь позивача у комплексному соціально-економічному розвитку міста Одеси при будівництві 4-поверхового15-квартирного жилого будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1. Житло, яке визначено у підпункті 1.1 пункту 1 цього Договору, не є Пайовою участю замовника, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси.
Згідно пп. 3.1. цього договору на етапі зведення 50% коробки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, позивач зобов'язаний письмово повідомити Виконкому перелік конкретних квартир (№ квартири, її загальна й житлова площі, поверх) по номенклатурі та поверховості, узгодженої окремо, у розмірі 8,00 % житла від загальної площі квартир житлового будинку за зазначеною адресою, з подальшою передачею зазначених квартир із внутрішнім оздобленням, згідно з Державним стандартом, діючим на момент укладання Договору. (Підстава: протокол засідання комісії з визначення розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 15.05.2007р. № 18).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій»(тут і далі наводиться редакція Закону, що діяла на момент укладення спірних правочинів) забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацію.
Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про планування і забудову територій», місцевими правилами забудови встановлюється порядок вирішення питань розташування, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування, надання дозволу на виконання будівельних робіт, прийняття цих об'єктів в експлуатацію, а також порядок здійснення контролю за містобудівною діяльністю. Місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами.
Таким чином місцеві правила забудови є спеціальною нормою яка безпосередньо регулює взаємовідносини суб'єктів містобудівної діяльності, оскільки розробляються у відповідності до Конституції України, Земельного Кодексу, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про планування й забудову територій»та ін.
Так, відповідно до пп.. 6.2.1., 6.2.2. і 6.2.7. «Правил забудови міста Одеси», затверджених рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 року № 1716-ІУ, при надані земельних ділянок під будівництво (реконструкцію) об'єктів з замовника стягується плата за право забудови, відповідно до договору на право забудови, який укладається між замовником і виконавчим комітетом Одеської міської ради в особі заступника міського голови. Договір затверджується виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Договір на право забудови укладається у всіх випадках, якщо земельна ділянка надається для будівництва (реконструкції).
Разом з тим, земельна ділянка, розташована за адресою:АДРЕСА_1, належить позивачу на праві приватної власності, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 16.11.2006 року і виконавчим комітетом Одеської міської ради не надавалась для забудови, що в супереч наведеному безпосередньо вказано в оскаржуваних договорах.
Також твердження виконавчого комітету, з посиланням на п.п. 6.2.1 «Правил забудови м. Одеси»про те, що здійсненню замовником будівництва (реконструкції) об'єктів на земельних ділянках, розташованих в м. Одесі має обов'язково передувати стягненню з замовника будівництва плати за право забудови відповідно до договору на право забудови, який укладається між замовником та виконавчим комітетом Одеської міської ради взагалі не відповідає самим Правилам.
Крім того, пояснення виконавчого комітету про те, що кошти які стягуються направлені на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, тобто на процеси підключення новозбудованого об'єкту до інженерних мереж міста та інші необхідні дії за для нормального функціонування саме об'єкту позивача також не відповідають дійсності, оскільки позивач самостійно за власні кошти організовував процес підключення новозбудованого об'єкту до інженерних мереж міста.
Таким чином, висновок виконавчого комітету про те, що наявність земельної ділянки у власності забудовника не позбавляє його обов'язку прийняти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси шляхом укладення відповідних договорів суперечить вимогам «Правил забудови м. Одеси»і в цілому діючому законодавству на підставі якого й розроблялись вказані Правила.
Також, на думку суду, безпідставним є посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на положення ст.ст.. 27, 29 Закону України «Про планування й забудову територій» оскільки зміст цих норм, що зазначений у відзиві, не відповідає редакції цих норм, що існувала на час укладення спірних договорів.
Відхиляється судом і посилання відповідача на постанову Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007р., оскільки предметом спору за цією справою є саме відповідність закону певних положень Правил забудову та обставини, на які посилається відповідач, не є тими обставинами, які відповідно до Закону, не потребують доказуванню. До того ж, на думку суду, такі посилання відповідача на вказане судове рішення ніяким чином не спростовують обґрунтувань позивача, щодо невідповідності саме оспорюваних правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині у разі, якщо господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, та відповідно до ст. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення..
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України, одним із шляхів захисту прав суб'єкта господарювання є визнання недійсним господарських угод з підстав, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За таких підстав вимоги за позовом є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 82-85, ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними договір пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 14.06.2007 року та договір участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 14.06.2007 року, що укладені між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя