"31" травня 2010 р.Справа № 9/48-10-871
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „СВІТАНОК СПОЛ ОЙЛ”;
До відповідача: Одеської залізниці;
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Закритого акціонерного товариства „Укртатнафта”;
Про стягнення 30 199,40 грн;
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Ксьондз А.В. (за довіреністю);
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 22.02.2010 р. за вх. №1497 Товариства з обмеженою відповідальністю „СВІТАНОК СПОЛ ОЙЛ” (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці (далі -Відповідач) 30 199,40 грн.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
14.04.2010 р. третя особа надала до суду пояснення щодо позовних вимог, згідно із яким вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач 21.04.2010 р. подав до суду відзив на позов, в якому просить суд у позові відмовити.
Позивач 27.05.2010 р. подав до суду заперечення на відзив Відповідача, в якому проти посилань, наведених у відзиві заперечує, з мотивів викладених у тексті заперечення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
22.07.2009 р. зі станції Кагамлицька Південної Залізниці на станцію Одеса-Ліски Одеської Залізниці на адресу одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю „СВІТАНОК СПОЛ ОЙЛ” від вантажовідправника Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Укртатнафта” прибув вантаж, дизельне паливо в вагоно-цистерні №72323223 згідно залізничної накладної №44537781 від 19.07.2010 р.
Згідно даних, вказаних в залізничній накладній, маса нетто вантажу, визначена відправником на його електронних вагах в/п 200 тн, становить 44 250 кілограм. Цистерна була прийнята воєнізованою охороною Південної залізниці під охорону безпосередньо на наливній естакаді АТ „Укртатнафта” і опломбована ЗПУ №В593481 згідно встановлених норм.
По прибуттю вантажу на станцію Одеса-Ліски Одеської залізниці 22.07.2009 р., Позивач перевірив вагоно-цистерну портативним ультразвуковим приладом УУП1-П1(без відкриття цистерни), повіреним згідно встановлених вимог, виявив нестачу вантажу приблизно 6 000 кг., також виявив механічні пошкодження ЗПУ №В593481.
Листом №112 від 22.07.2009 р. Позивач звернувся до Філії УГЦТС „Ліски” на Одеській залізниці з проханням направити представника станції для комерційного прийняття вищевказаного вантажу. 23.07.2009 р. (лист №113) Позивач звернувся до Філії УГЦТС „Ліски” на Одеській залізниці з проханням надати офіційну відповідь про причини відмови складання комерційного акту по факту виявленої нестачі.
Листом №116 від 24.07.2009 р. Позивач звернувся до Відповідача, повідомивши його про те, що йому Філією УГЦТС „Ліски” на Одеській залізниці було безпідставно відмовлено в комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту та зазначив, що дії залізниці є неправомірними і такими, що порушують норми чинного законодавства.
24.07.2009 р. комісією у складі представників ТОВ „СВІТАНОК СПОЛ ОЙЛ”, ПП „Торговий дім „УКР-ПЕТРОЛЬ”, ЗАТ „Торговий дім „Укртатнафта” було прийнято вищезазначений вантаж та відкрито вагоно-цистерну, в якій прибув вантаж, за результатами приймання складено акт №19/06/09. Як зазначено в акті від 24.07.2009 р. цистерна у комерційному відношенні справна, нижній заливний пристрій без видимих слідів підтікання, повітряний клапан обварений; без зняття ЗПП між кришкою та горловиною виявлено сегментну щілину 1,5 -2 см.; на бортику горловини і кришки видимі свіжі сліди потертості металу; трос ЗПУ №В593481 має різкий згин, вм'ятини вище запорного пристрою, бірка з написом „Кагамликська ЗАТ ТД УТН” погнута; ущільнювальні прокладки несправні, ущільнююча резинка розірвана, її частина відсутня. Перевірку маси вантажу було здійснено методом замірів та виявлено, що фактична маса вантажу становить 38 189 кг, що на 6061 кг менше, ніж зазначено в накладній.
Позивачем розраховано, що природні втрати вантажу під час перевезення становлять 9 кг., а відносна похибка під час різних методів вимірювання на електронних вагах і обємним методом -0,8% або 354 кг. У зв'язку з чим, Позивач вважає, що фактична нестача становить 5 698 кг. та у розрахунку 5 300 грн. за тону спричинила Позивачу збитки в сумі 30 199,40 грн.
Суд бере до уваги, що цистерна №72323223 була подана під вивантаження на під'їзну колію 22.07.2009 р. о 14.00, розвантаження цистерни було закінчено 24.07.2009 р. о 14.00, та її було забрано з під'їзної колії 24.07.2009 р. о 14.00, що підтверджується пам'ятками про подавання/забирання вагонів №№231/638, 214/638, 642 та повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю „СВІТАНОК СПОЛ ОЙЛ” про закінчення вантажних операцій з вагонами №638 від 24.07.2009 р.
Цистерна із вантажем була прийнята під вивантаження Позивачем від залізниці без будь-яких зауважень, про що свідчить відсутність зауважень у пам'ятці про подавання вагонів №231/638.
Крім того, Позивач не довів наявності поважних причин пропуску строку на звернення до суду із позовом до перевізника про відшкодування нестачі вантажу. До клопотання про продовження пропущеного строку позовної давності Позивачем додано лише конверт із поштовим штемпелем від 02.02.2010 р., в якому містилась попередня позовна заява, яка була повернута судом. Однак, досліджуючи тільки конверт, суд не має можливості дійти певного висновку про те, чи було подано попередню заяву із дотриманням строку позовної давності, чи його було порушено. Тоді як, 23.01.2010 р. (зі сплином 6 місяців від дня вчинення замірів вантажу -22.07.2009р.) Позивач у відповідності до чинного законодавства втратив право на задоволення позовних вимог, враховуючи те, що Відповідач клопоче про застосування позовної давності у даному спорі (користуючись правом наданим йому ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України).
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).
За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до положень ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст.908 ЦК України). Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч.2 ст.307 ГК України).
Відповідно до ч.2 ст.1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 р., Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно до ч.1 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п.а ч.1 ст.129 Статуту).
Частина 4 ст.129 Статуту залізниць України в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Пункт „б” ч.2 ст.130 Статуту залізниць України встановлює, що у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Відповідно до п.16 Правил складання актів, затв. Наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 р. №334, передбачено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акту або оформлення акту з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування -протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Строки позовної давності у спорах, що виникають з договору перевезення вантажів, встановлені спеціальними нормами у відповідності до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, і становлять шість місяців. Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені у ст.ст.257, 258 Цивільного кодексу України.
Однак, частиною другою ст.9 Цивільного Кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.
Частина 5 ст.315 Господарського кодексу України та ст.136 Статуту залізниць України, встановлюють шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.
Виходячи з принципу рівності суб'єктів господарювання, з урахуванням ч.2 ст.9 Цивільного Кодексу України та ст.136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст.134 цього Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є не обґрунтованими, не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок Позивача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. У позові відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя