Справа №295/12921/21
2-з/295/190/21
01.10.2021 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Єригіна І.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання договору дарування частини квартири недійсним,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування частини квартири АДРЕСА_1 від 06 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за № 657 та припинити право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину вищезазначеної квартири.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1307097318101, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування частини квартири від 06 квітня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за № 657, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40538231 від 06.04.2018 року.
У заяві заявник посилається на те, що він має намір довести належними доказами факт не підписання оспорюваного договору дарування, а отже і його недійсність, що стане підставою для повернення у його власність незаконно відчуженої частини квартири ОСОБА_2 , отримавши позовну заяву, може відчужити спірну частину квартири іншим особам, що ускладнить або взагалі унеможливить виконання судового рішення і повернення у власність незаконно відчуженої квартири.
Дослідивши заяву, матеріали справи, суд приходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
У постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
У пункті 4 цієї постанови Верховний суд України зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У відповідності до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен враховувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також необхідність запобігти порушенню прав третіх осіб у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що предметом спору у справі є вимоги про визнання недійсним договору дарування частини квартири.
Згідно з наданим позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата формування витягу 25.08.2021) квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності (вид спільної власності - спільна часткова), розмір частки 1/2, ОСОБА_2 на підставі Договору дарування частини квартири, серія та номер: 657, виданий 06.04.2018, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40538231 від 06.04.2018.
Таким чином, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет заяви забезпечення позову в даній справі, є взаємопов'язаний із способом забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заявником обґрунтовано наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист їх порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивачів.
Виходячи з наведеного, перевіривши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність її задоволення, оскільки нерухоме майно - частина квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться на цей час у власності відповідача ОСОБА_2 , і він, як власник, у будь-який момент може здійснити її відчуження, що надалі, в разі задоволення позову, може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,
Заяву про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на 1/2 частину квартири, загальною площею 32,58 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Копію ухвали негайно направити до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради - для виконання та сторонам по справі - для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М. Єригіна