Рішення від 19.10.2021 по справі 152/1174/21

Справа № 152/1174/21

2-а/152/14/21

РІШЕННЯ

іменем України

19 жовтня 2021 року м. Шаргород

Справа №152/1174/21

Провадження №2-а/152/14/21

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з особливостями, встановленими ст.ст.268-271, 286 КАС України для розгляду термінових справ, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року,

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1.Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 27.09.2021 року звернувся до Шаргородського районного суду Вінницької області із означеним адміністративним позовом до УПП в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року.

В позові ОСОБА_1 просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року, винесену поліцейським 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Дев'ятка В.Р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі по 510 грн.; справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП від 14.09.2021 року - закрити; відшкодувати судовий збір у сумі 454 грн. з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 14.09.2021 року він керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGX 26.480 з номерним знаком НОМЕР_1 з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 з номерним знаком НОМЕР_2 .

14.09.2021 року його було зупинено поліцейським 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Дев'яткою В.Р. та винесено відносно нього постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року.

Підставою для винесення вище вказаної постанови поліцейський вказує вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, зокрема, дослівно: «14.09.2021 01:35:58 м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 73 водій керував тз, перевозив вантаж, який виступав в довжину більше ніж на 22 м. з дозволом 2021- 13850001-12436 НГ без печаток, чим порушив п.п.22.5 ПДР - порушення ПДР по перевезенню небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових ТЗ автомобілів дорогами, вул., або залізничними переїздами».

Поліцейським накладено на нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі 510 гривень.

Оскільки, в процесі складання постанови у нього не було можливості надати письмові пояснення щодо наявності дозволу та дозвільних габаритів, це змусило його отримати постанови з метою їх оскарження у встановленому Законом порядку.

Вказану постанову серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року позивач вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у даному правопорушенні, працівники поліції не в повній мірі встановили необхідні для вирішення справи обставини, а висновки, які надали працівники поліції не відповідають обставинам справи, тому ці постанови підлягають скасуванню.

Доказування правомірності винесення рішення та накладення стягнення покладається саме на відповідача, тому суд не може витребувати докази у позивача і саме відповідач має долучити до матеріалів справи належні, достатні та допустимі докази, які б підтвердили вчинення порушення.

14.09.2021 року він здійснював перевезення вантажу, відповідно до узгодженого дозволу №2021-13850001-12436 НГ від 27.08.2021 року на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що діє з 01.09.2021 року по 30.09.2021 року.

Під час зупинки та винесення оскаржуваної постанови ним були надані працівнику поліції для перевірки всі необхідні документи, зазначені в п.2.1 ПДР України, зокрема і Дозвіл №2021-13850001-12436 НГ від 27.08.2021 року.

Відповідно до вказаного дозволу, він має право на перевезення вантажу, параметри якого не більше: ширина - 3,5 м., довжина - 24 м., висота - 4,49 м., загальною вагою - 52,00 т., навантаження на найбільш навантажену вісь - 11 т. і вантаж може виступати за задній габарит ТЗ не більше 3,5 м.

Він здійснював перевезення вантажу відповідно до погодженого з Національною поліцією дозволу.

Твердження працівника поліції, що дозвіл без печаток не відповідає дійсності.

Даний дозвіл № №2021-13850001-12436 НГ виданий Відділом безпеки дорожнього руху Управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 27.08.2021 року, захищений голографічнним зображенням, QR-кодом, за допомогою якого можна перевірити дійсність даного дозволу, навівши камеру будь-якого мобільного телефону на QR -код. Після чого одразу з'явиться посилання на сайт Національної поліції http://services.police.gov.ua/bdr/ з відповідним відкриттям дозволу.

Крім того, в самому дозволі зазначається: «Чинність даного дозволу перевіряється в ВБДР УБДР ДПП (044) 287-82-82, http://services.police.sov.ua/bdr/».

Поліцейський в постанові не вказав фактичні габарити ТЗ з вантажем, що могло б надати підстави вважати наявність порушення.

Також, працівниками поліції не надано жодних доказів дотримання процедури здійснення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складенням відповідного документу.

Отже, вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перевищення ТЗ габаритних параметрів, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 17 п.1.10 ПДР, габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року №1007/1207, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансбезпеки та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Крім того, існує Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879.

Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (вісі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (п.1 Порядку №879).

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (вісі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (підп.2 п.2 Порядку №879).

В п.п.6 п.2 Порядку №879 вимірювальним і зважувальним обладнанням вважаються технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

В п.6 Порядку №879 вказано, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п.п.4-8 п.4 Порядку №1007/1207, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансбезпеки щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Пунктом 25 Порядку №879 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Доказом того, що транспортний засіб, яким він керував, належить чи не належить до категорії великогабаритних, є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансбезпеки: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Проте в постанові, що оскаржується, відсутні посилання на вищезазначені документи, а отже відсутні підстави вважати, що спірний габаритно-ваговий контроль було здійснено, у тому числі, здійснено із дотриманням відповідної процедури.

Відповідно до п.п.12, 13 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Згідно з п.п.7-9 п.2 Порядку №879, місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Тому, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.

Фактична зупинка ТЗ була здійснена на узбіччі дороги при відсутності стаціонарного чи пересувного пунктів, лише за наявності автомобіля поліції, до того ж, вимірювання, з використанням відповідного обладнання взагалі не відбувалось, що вважає грубим порушенням Порядку №879.

Просить вважати, що перевірка габаритних розмірів ТЗ інспектором поліції та працівниками Укртрансбезпеки не виконувалася.

Вище вказане, на його думку, підтверджує, що матеріали справи не містять достатніх, належних доказів перевищення вантажем нормативно встановлених параметрів, які потребують погодження маршруту.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у справі №338/1/17.

Посилання на жоден з вище вказаних доказів у оскаржуваній постанові, на його переконання, немає.

Крім того постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис.

Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.

Крім того відповідно до ч.1 ст.132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами , вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приміткою до даної статті, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.

З наведених підстав вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

При вирішенні спору позивач покликається на норми ст.ст.247, 251, 265-2, 283, 284, 287, 288 КУпАП, ст.ст.70, 72, 77, 160, 161, 194, 259, 262, 121 КАС України, ст.ст.3, 7, 8, 11, 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», п.п.1, 2, 12, 13 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, будучи належним чином повідомленим про його дату, час та місце (а.с.31, 32), у п.1 прохальної частини позовної заяви позивач просить розгляд справи проводити у його відсутності (а.с.8)

2. Виклад заперечень відповідача - Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

Відповідач - Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції скористався своїм правом на подання відзиву на позов, та 18.10.2021 року надіслав відзив на позов ОСОБА_1 з додатками (а.с.34-41), у строки, встановлені КАС України, враховуючи, що ухвала суду про відкриття провадження у справі з пропозицією подати відзив на позов у п'ятнадцятиденний строк з моменту її отримання, отримана відповідачем 12.10.2021 року (а.с.41).

Відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

УПП у Дніпропетровській області ДПП не визнає позовної заяви ОСОБА_1 , вважає її безпідставною та необґрунтованою, а твердження позивача у позовній заяві такими, що не відповідають дійсності з наступних причин.

14.09.2021 поліцейським роти №3 батальйону №1 Управління Дев'яткою В.Р. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.132-1 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., в якій зазначено про те, що останній, керуючи транспортним засобом MAN TGX 26.480 з номерним знаком НОМЕР_1 із напівпричепом TAD Classic 30-3 з номерним знаком НОМЕР_2 в м. Дніпро, пр. С. Нігояна, поблизу буд.73, перевозив великогабаритний вантаж, який виступав в довжину більше ніж на 22 м., з дозволом 2021-13850001- 12436НГ без печаток, чим порушив п.22.5 Правил дорожнього руху України.

При цьому відповідач вважає, що вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п.5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Пункт 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п.п.1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємо ввічливими. Будь-які відхилення від положень Правил можуть призвести до дорожньо-транспортної пригоди, тобто завдати шкоду майну, нанести шкоду здоров'ю людей і навіть до людських жертв.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16 т. строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до ч.4 постанови Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами»: рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до п.32 порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг.

Згідно з п.68 ПКМУ «Деякі питання документування управлінської діяльності» №55 від 17.01.2018 року відбиток печатки ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи, або на окремо виділеному для цього місці з відміткою «МП».

Також, відповідно до методичних рекомендацій «З організації роботи відділів (відділень, секторів) безпеки дорожнього руху територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції», лист (погодження) за результатами розгляду підписується керівником територіального (відокремленого) підрозділу Департаменту патрульної поліції або його заступником та реєструється в канцелярії. На основних кресленнях (схеми ОДР), дозволах, згодах, паспортах тощо робиться відмітка про погодження (вихідний номер, дата), ставиться підпис керівника або заступника керівника підрозділу та завіряється печаткою (штампом). За наявності у проектній документації невідповідностей технічним умовам та нормативно-правовим актам з безпеки дорожнього руху, замовнику готується лист з відмовою у наданні погодження із зазначенням пропозицій та зауважень. Погодження здійснюється в строки, передбачені чинними нормативно-правовими актами, але не більше 30 діб.

Частиною 1 статті 132-1 КУпАП передбачено, що за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (ст.222 КУпАП визначено компетенцію Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме, зазначено що «органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:..., зокрема, і за частиною першою статті 132- 1»).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті (ст.258 КУпАП), уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Отже, виявивши транспортний засіб, в діях водія якого містяться ознаки порушення вимог чинного законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України, за вчинення якого ч.1 ст.132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, враховуючи той факт, що така дія була скоєна водієм в присутності поліцейського і останній бачив її вчинення на власні очі, останнім було прийнято рішення про зупинку такого транспортного засобу на підставі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», та в подальшому розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, щодо водія такого транспортного засобу, яким виявився позивач.

Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. При розгляді справи поліцейським позивача було ознайомлено з матеріалами справи. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано.

Відповідач вважає, що пояснення позивача, викладені в позовній заяві щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності.

КАС України встановлює, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази. Проте, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог та спростовували б правомірність оскаржуваної постанови.

Відповідач вважає висунуті позовні вимоги безпідставними, не підтвердженими жодними допустимими доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

У судове засідання представник відповідача не прибув, проте, у відзиві просить розгляд справи проводити у відсутності представника УПП у Дніпропетровській області (а.с.38).

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача.

1. В п. 1 позовної заяви позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с.8).

Інших заяв та клопотань, пов'язаних із розглядом справи, позивач до суду не подавав.

2. В п.1 відзиву представником відповідача заявлено клопотання про розгляд справи у відсутності його представника (а.с.38).

Інших клопотань, пов'язаних з розглядом справи, відповідач до суду не подавав.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Ухвалою суду від 28.09.2021 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року, відкрито провадження у справі; розгляд адміністративної справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з особливостями, встановленими для розгляду термінових адміністративних справ ст.ст.268-271, 286 КАС України; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 19.10.2021 року о 13 годині у залі судових засідань №3 Шаргородського районного суду Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 231, м. Шаргород, Вінницька обл.); запропоновано відповідачеві у строк, що не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам, встановленим статтею 162 КАС України, в тому числі, на електронну адресу суду (а.с.19-20).

2. У зв'язку із неприбуттям у судове засідання позивача та представника відповідача, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.43), суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про розгляд справи у відсутності учасників справи, що відповідає положенням ч.3 ст.268 КАС України.

ІV. Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка аргументів позивача, відповідача, висновок суду про те, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких має місце звернення до суду, мотиви такого висновку.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли публічно-правові відносини з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Судом встановлено, що 14.09.2021 року о 02:02:06 годині у м. Дніпро поліцейським роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Дев'яткою В.Р. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4769015, згідно з якою на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. (п.6 постанови) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, зокрема, за те, що, дослівно мовою оригіналу: «14.09.2021 о 01:35:58. в м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 73, водій, керуючи ТЗ, перевозив вантаж, який виступав в довжину більше ніж на 22 метри, з дозвільним документом 202113850001-12436НГ без печаток, чим порушив п.22.5 ПДР Порушення ПДР по перевезенню небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових ТЗ автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами» (п.5 оскаржуваної постанови) (а.с.9). При цьому, у п.5 оскаржуваної постанови також зазначено транспортний засіб, яким керував позивач (марка, модель, реєстраційний номер, належність), - TGX 26.480, н.з. НОМЕР_1 , ПП «ТРАНС-АВТО-Д».

Так, відповідно до п.6 оскаржуваної постанови, прийняте інспектором рішення про вид адміністративного стягнення та сума штрафу: «510 грн.».

В п.7 оскаржуваної постанови не зазначено, які додатки до неї додаються.

Підставою для винесення вказаної постанови став розгляд поліцейським роти №3 батальйону №1 УПП в Дніпропетровській області Дев'яткою В.Р. справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, що вбачається із постанови.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Частиною 2 ст.283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно з ч.3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Протокол про адміністративне правопорушення не складався, оскільки із постанови про адміністративне правопорушення не вбачається, що вона винесена на підставі розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, а також не вбачається, що ОСОБА_1 при складанні постанови про адміністративне правопорушення оспорював факт вчинення адміністративного правопорушення, або заявляв клопотання, в тому числі, про дослідження доказів, оспорював розгляд справи на місці зупинки.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 при складанні постанови роз'яснено його права (п.8 постанови), ним отримано копію постанови (п.9).

При цьому, відповідно до вимог ч.ч.2-5 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Оскільки позивач при складанні постанови про адміністративне правопорушення не оспорював факт вчинення адміністративного правопорушення та не оспорював розгляд справи на місці зупинки, оскільки ним не надано відповідних доказів на підтвердження таких обставин, а навпаки, отримано постанову, то підстави для складання протоколу відсутні.

З позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 14.09.2021 року не вчиняв правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, при цьому останній зазначає, що поліцейським не вказані в постанові фактичні габарити транспортного засобу з вантажем, що мало б, на його переконання, надати підстави для підтвердження наявності порушення, а також, зазначає, що працівником поліції не надано жодних доказів дотримання процедури здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу у спеціально відведеному місці, не складено відповідних документів, у зв'язку із чим вважає, що відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення.

Разом з тим, суд вважає помилковими вказані ствердження позивача з огляду на наступне.

Згідно з диспозицією ч.1 ст.132-1 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною нормою КУпАП настає за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, адміністративне правопорушення полягає у тому, що позивач, керуючи транспортним засобом, вагові або габаритні параметри якого перевищують нормативні, перевозив вказаний вантаж з дозвільним документом №2021-13850001-12436 НГ без печаток (а.с.9).

Тобто правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , не пов'язується із перевищенням ним при керуванні транспортним засобом габаритних та/або вагових параметрів, а пов'язується з тим, що він перевозив вказаний вантаж з дозвільним документом №2021-13850001-12436 НГ без відповідних печаток, чим порушив правила проїзду великогабаритного і великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, згідно з п.2 яких встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктами 5, 13 пункту 2 вказаного Порядку встановлено, що, дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов; погодження маршруту великовагових та великогабаритних транспортних засобів - документ, що видається дорожніми, комунальними, залізничними та іншими підприємствами і організаціями, який підтверджує можливість безпечного проїзду маршрутом. Погодження маршруту великовагових та великогабаритних транспортних засобів є підставою для видачі дозволу на рух.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ №30 від 18.01.2001 року, встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб (п.25 Правил).

Позивачем додано до матеріалів справи засвідчену копію дозволу №2021-13850001-12436НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що виданий відділом безпеки дорожнього руху Управління безпеки дорожнього руху ДПП НПУ та затверджений начальником Управління безпеки дорожнього руху ДПП 27.08.2021 року та строк дії якого з 01.09.2021 року по 30.09.2021 року, видно, що транспортному засобу MAN з номерним знаком НОМЕР_1 з причепом TAD, номерний знак НОМЕР_3 , що перевозить вантаж - «Техніка», дозволено рух по встановленому маршруту, зокрема, за маршрутом: ПП «Порубне» - М19 - об'їзна Чернівців виїзд на Н03 - Н03 - об'їзна Хотина - Н03 - виїзд на M30 - М30 - об'їзна Хмельницького виїзд на Н03 - Н03 - Старокостянтинів виїзд на Н25 - Н25 - виїзд на Р49 - Р49 - об'їзна Новоград-Волинського виїзд на М06 - М06 - об'їзна Житомира - M06 - об'їзна Коростишева - М06 - виїзд на Т10- 19 - Т10-19- Бишів виїзд на Р04 - Р04 - виїзд на Р19 - Р19 - Митниця виїзд на M05 - М05 - розворот та рух в зворотньому напрямку - М05 - правий поворот на Калинівку - Калинівка - виїзд на M05 - M05 - розворот та рух в зворотньому напрямку - М05 - міська смуга Києва, рух містом: просп. Академіка Глушкова, Одеська площа, вул. Академіка Заболотного, міська смуга Києва виїзд на Т10-27 - Т10-27 - міська смуга Києва, рух містом: Столичне шосе, Наддніпрянське шосе, Набережне шосе, вул. Набережно-Хрещатицька, Гаванський міст, вул. Набережно-Рибальська, просп. С. Бендери, Північний мостовий перехід через р. Дніпро, просп. Р. Шухевича, мостовий перехід через р. Десенка, просп. Р. Шухевича, Керченська площа, вул. Братиславська, Лісовий просп., вул. Кубанської України, вул. Кіото, Броварський просп., міська смуга Києва виїзд на М01 - М01 - виїзд на Р03 - Р03 - виїзд на М03 - МОЗ - об'їзна Лубен - M03 - міська смуга Полтави, рух містом: Київське шосе, Харківське шосе, міська смуга Полтави - М03 - виїзд на Р11 - P11 - виїзд на М18 - М18 - виїзд на М29 - М29 - виїзд на М30 - М30 - виїзд на М18 - М18 - рух по шляхопроводу через залізницю в с. Хорошеве заборонено, об'їзд здійснити через залізничний переїзд -М18 - міська смуга Запоріжжя, рух містом: шосе Харків-Сімферопіль, об'їзд шляхопроводу по вул. О. Поредатна, вул. Харчова, вул. Передова, вул. Елеваторна, вул. Садівництва, шосе Харків-Сімферопіль, міська смуга Запоріжжя виїзд на Н08 -Н08 - виїзд на Т05-23 - T05-23 - Мангуш виїзд на М14 - М14 - об'їзна Бердянська - М14 - виїзд на М18 - М18 - виїзд на Р47 - Р47 - Маячка та в зворотному напрямку (а.с.16).

Так, із вказаної засвідченої належним чином копії дозволу №2021-13850001-12436НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що виданий відділом безпеки дорожнього руху Управління безпеки дорожнього руху ДПП НПУ та затверджений начальником Управління безпеки дорожнього руху ДПП 27.08.2021 року та строк дії якого з 01.09.2021 року по 30.09.2021 року, щодо транспортного засобу MAN з номерним знаком НОМЕР_1 з причіпом TAD, номерний знак НОМЕР_3 , що перевозить вантаж - «Техніка», вбачається, що на ньому наявні кругла печатка та штамп Департаменту патрульної поліції.

Оформлений таким чином дозвіл є документом, що має юридичну силу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Визначення поняття «документ» міститься в ДСТУ 2732:2004 Національний стандарт України «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» (надалі - ДСТУ).

Так, пунктом 3.3 вказаного вище ДСТУ визначено, що документ - це інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі.

Документна інформація (пункт 3.5 ДСТУ) - це уся інформація документа (зміст, відбитки печаток, штампів, реєстраційні номери, резолюції, підписи, інші реквізити та службові познаки, а також маргіналії, філіграні, елементи бланка та захисту).

Реквізит документа - інформація, зафіксована в службовому документі для його ідентифікування, організування обігу і (або) надання йому юридичної сили (пункт 4.1.4. ДСТУ).

Підпис (службового документа) - реквізит службового документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиний чи один з реквізитів, що надають документові юридичної сили (пункт 4.1.7 ДСТУ).

Наданий позивачем дозвіл містить зміст, відбитки печатки, штампу, реєстраційний номер, резолюцію затвердження, підписи затверджувача та виконавця, тобто відповідає вказаним нормам ДСТУ.

До того ж, вказаний дозвіл НПУ, проаналізований судом вище, до позову надано позивачем, тоді як відповідачем на спростування вказаної обставини до відзиву на позов доказів не надано.

Крім того, дозвіл містить зазначення, що чинність його узгодження перевіряється на сайті НПУ за відповідним посиланням.

Суд перевірив вказаний дозвіл на офіційному веб-сайті ДПП (за посиланням http://patrol.police.gov.ua) за посиланням: http://services.police.gov.ua/bdr/index.php та встановив, наявність дозволу, на який зсилається відповідач у відзиві (а.с.44-45).

Тобто позивач керував транспортним засобом 14.09.2021 року на підставі чинного та узгодженого дозволу, виданого НПУ.

При цьому, судом встановлено, що серед дозволеного маршруту, зазначеного в №2021-13850001-12436НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, відсутній дозвіл на проїзд через населений пункт м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 73, що свідчить про відхилення водія транспортного засобу від дозволеного маршруту.

Проте, вказана обставина не зафіксована поліцейським у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року.

Відтак, судом встановлено, що опис поліцейським обставин, установлених під час розгляду справи у оскаржуваній постанові ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року, не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на те, що надана позивачем належно засвідчена копія дозвільного документа має печатки, тоді як відповідачем ця обставина належними, допустимими та достовірними доказами не спростована.

Суд зауважує, що викладені в постанові про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у постанові про адміністративне правопорушення, яка становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Оскільки, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Так, наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява №926/08) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ вказує, суд, взявши на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукував докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Отже, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, а саме: порушення правил проїзду великогабаритного і великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами та вулицями, зокрема, з дозвільним документом НПУ без печаток, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд вважає, що позивач довів відсутність факту вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд констатує, що проаналізований дозвіл, який надано до позову, є доказом у розумінні ст.251 КУпАП, який встановлюють відсутність події і складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про не обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП та про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, викладеного у оскаржуваній постанові, під час керування позивачем транспортним засобом MAN з номерним знаком НОМЕР_1 з причіпом TAD, номерний знак НОМЕР_2 08.09.2021 року 14.09.2021 року.

Відтак, судом встановлено, що постанова серії ЕАО №4769015, винесена службовою особою відповідача відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону, оскільки, в порушення вимог ст.280 КпАП України, не ґрунтується на повно з'ясованих обставинах, що мають значення для правильного вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КУпАП визначено поняття адміністративного правопорушення, а саме, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 72 КАСУ встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 73-76 КАСУ встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами 1, 2, 4 ст.77 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин… Докази суду надають учасники справи.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено докази, наявні у матеріалах адміністративної справи.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування постанови серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, оскільки відповідач, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, належними та допустимими доказами не довів правомірність прийнятого його службовою особою рішення, тоді як позивач додав до матеріалів справи належно засвідчену копію дозвільного документа НПУ, з якої вбачається що дозвільний документ містить усі необхідні реквізити, в тому числі, печатки ДПП НПУ.

Зважаючи на зазначені обставини суд погоджується з твердженням позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, а тому вважає, що його права, за захистом яких має місце звернення до суду, порушено відповідачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений позивачем у позові та відповідачем у відзиві, а також представлені сторонами докази, констатує той факт, що позивачем надано належні, достовірні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, тоді як відповідачем не надано таких доказів на спростування позовних вимог.

Таким чином, ОСОБА_1 доведено факт порушення його прав з боку відповідача.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Встановленим судом фактам відповідають публічно-правові відносини з приводу рішень, дій суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, що регулюються КАС України, КпАП України.

Відповідно до ст.ст.2, 5, 6, 8, 19, 20, 72-77, 241, 242, 245, 246, 250, 251, 257, 268-271, 286 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з п.1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.ст.280, 289, 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інше. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови… Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне із таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

VІ. Висновки суду, розподіл судових витрат

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Виходячи з аналізу доказів, адміністративного законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні вказаного спору, КАС України, суд вважає, що права позивача порушені відповідачем, оскільки судом встановлено та підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що складена посадовою особою відповідача - поліцейським УПП в Дніпропетровській області Дев'яткою В.Р. постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року, не відповідає вимогам КУпАП.

Оскільки відповідачем, в порушення вимог ст.72 КАС України, не було надано доказів, якими були б спростовані доводи позивача про його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, то постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року, винесена відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП і про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. не відповідає вимогам законодавства, тому підлягає скасуванню, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, а позов - підлягає задоволенню.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 454 грн. (а.с.1).

Таким чином, оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, то витрати на судовий збір у розмірі 454 грн., підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ.

Враховуючи, що відповідно до вимог ст.ст.139, 143 КАСУ сторона повинна довести відповідними доказами понесені нею витрати та те, що вони неминуче повинні бути понесені та обґрунтовано понесені, то позов ОСОБА_1 у частині вимог про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору в сумі 454 грн. підлягає у задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 8, 19, 20, 72-77, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 251, 257, 268-271, 286 КАС України, на підставі ст.ст.6, 7, 9, 251, 252, 254, 280, 283, 287, 289, 293 КпАП України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень за постановою серії ЕАО №4769015 від 14.09.2021 року - закрити.

Розподіл судових витрат.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області як розпорядника бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст.255 КАС України).

Відповідно до вимог ч.4 ст.286 КАС України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч.2 ст.295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 299 цього Кодексу (ч.3 ст.295 КАС України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином (п.3 розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.250 КАС України).

Повне найменування (для юридичних осіб) та ім'я (для фізичних осіб) сторін:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 24.03.2003 року Шаргородським РВУ МВС України у Вінницькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ;

- відповідач - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області юридична адреса: 49000, м. Дніпро, площа Троїцька, буд.2-а, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 40108646.

Повне рішення складено 19.10.2021 року.

Суддя: