Справа №: 148/1691/21
19 жовтня 2021 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганич С.В. розглянув матеріали, які надійшли з Тульчинського РВП ГУ НП у Вінницькій області про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , притягується до адміністративної відповідальності за порушення ст.124 КУпАП,
13.09.2021 водій ОСОБА_1 на відрізку дороги між с.Михайлівка та с.Маньківка керуючи автомобілем «Фольксваґен-Поло» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснюючи обгін т/з «КАМАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причіпом та перед початком обгону не переконався в тому, що водій т/з «КАМАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причіпом, який рухався по переду планує здійснити поворот ліворуч, внаслідок чого автомобілі отримали незначні механічні пошкодження та порушено п. 14.2 (б) ПДР України
В судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив суду, що він дійсно 13.09.2021 на відрізку дороги між с.Михайлівка та с.Маньківка керував автомобілем «Фольксваґен-Поло» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Перед початком обгону він переконався в тому, що це буде безпечно іншим учасникам дорожнього руху почав здійснювати обгін, однак водій автомобіля «КАМАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду проігнорував, що ним здійснюється вже обгін, включив покажчик лівого повороту і почав повертати ліворуч в результаті чого і допустив ДТП. Будь-яких дій водій даного автомобіля для уникнення зіткнення не чинив. По приїзду працівників поліції, протокол про вчинення адміністративного правопорушення за порушення ПДР України та ст.. 124 КУпАП було складено відносно них обох. Зі вказаним протоколом він не згоден, оскільки вважає, що дана ДТП сталася з вини саме водія автомобіля «КАМАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Обставини зазаначені в протоколі не відповідають обставинам події. Вважає, дії працівника поліції за притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ст.. 124 КУпАП не правомірними, а притягнення його до адміністративної відповідальності за дане правопорушення безпідставним.
Заслухавши пояснення особи, що бере участь у справі, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 124 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення особою правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Умовою настання адміністративної, а не іншого виду юридичної відповідальності є: наявний причинний зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.
Пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18 передбачено, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП , може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 463201 від 13.09.2021, (а. с. 2), який за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;
- схему місця ДТП (а.с. 8);
- чек алкотесту DRAGER 6810, який показав наявність алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 0,00% (а.с. 7).
- акт огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с.5);
- пояснення (а.с. 3,4).
Твердження ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме, що дана ДТП сталася не з його вини є таким, що не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів в судовому засіданні. Така позиція правопорушника розцінюється судом як захисна позиція, направлена на уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил. Учасник дорожнього руху - це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Згідно п.1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно п.1.4. ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно п.1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 10.1 ПДР, передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно п.13.1 ПДР, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до п.14.2 (б) ПДР, перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Аналізуючи вищенаведені факти, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, у їх сукупності та взаємозв'язку, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та порушенні ПДР України повністю доведена і сумніву не викликає.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративні правопорушення.
При розгляді справи суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст.. 34 КУПАП, не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст.. 35 КУпАП, не встановлено.
Відповідно до ст. 17 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст.. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 62 Конституції України та ст.. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, беручи до уваги, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка вчинила правопорушення за ст.. 124 КУпАП, що створює потенційну загрозу для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб, суд вважає що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень можливо шляхом призначення покарання у вигляді штрафу, яке є необхідним і достатнім, та, згідно ст.. 23 КУпАП, відповідає меті адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 4 ч. 5 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки з 01.01.2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270 грн., тому вважаю за необхідне, що з правопорушника підлягає стягненню 454,00 грн. судового збору в прибуток держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 23, 33, 124, 245, 256, 283, 287, 289 КпАП України, суддя,-
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири), (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя: