Справа № 147/1319/19
Провадження № 2/147/169/20
20 жовтня 2021 року смт.Тростянець
Трстянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Натальчук О.А.,
із секретарем Подолян Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тростянець,у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Агрофірма «Ободівська", в якому просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений 29.08.2014 між ОСОБА_1 і ТОВ "Агрофірма «Ободівська" у зв'язку з його фіктивністю та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку власнику.
В обґрунтування позову зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 1,8684 га, яка розташована на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №809398. У лютому 2017 позивачу стало відомо, що належна йому земельна ділянка перебуває в оренді в ТОВ «Агрофірма «Ободівська». Після неодноразових вимог, ОСОБА_1 надали ксерокопію договору від 29.08.2014 р., з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська», в особі ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер якої 0524183900:01:001:0136, строком на 10 років. Позивач стверджує, що договору оренди землі з відповідачем він не підписував, а його існування та небажання відповідача повернути земельну ділянку позбавляє позивача реалізовувати свої права, як її власника. Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 03.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
18.01.2021 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.
07.06.2021 на адресу суду надійшов висновок експерта №872/873/21-21 від 02.06.2021 та матеріали цивільної справи №147/1319/19.
Ухвалою суду від 08.06.2021 р. поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.
16.08.2021 р. від представника позивача, адвоката Конякіна М.С., надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до ч.3 ст. 49 ЦПК України, визначивши його наступним чином: зобов'язати ТОВ «Агрофірма «Ободівська» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 1,8684 га, що розташована на території Новоободівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524183900:01:001:0136. Скасувати реєстрацію договору оренди №435 від 29.08.2014, який зареєстрований приватним нотаріусом Рудик Л.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис №14528877 від 12.05.2016 р.
Ухвалою суду від 16.08.2021 р. прийнято заяву представника позивача, адвоката Конякіна М.С., про зміну предмета позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.
До судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.
Ухвалою суду від 09.09.2021 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явився. Від представника позивача, адвоката Конякіна М.С., надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Змінені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Також до заяви долучив оригінал квитанції на підтвердження судових витрат.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги не визнав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У ч. 1ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Згідно з ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8684 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району, кадастровий номер 0524183900:01:001:0136, яка йому належить згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №809398 (а.с. 11).
У матеріалах справи наявна копія договору оренди землі на вищевказану земельну ділянку від 29.08.2014, сторонами якого зазначені позивач як орендодавець та відповідач як орендар і який укладений строком на 10 років (а.с.13,14).
Договір оренди землі зареєстрований приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. 12.05.2016 року, номер запису про інше речове право 14528877 (а.с.9,10).
Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, орендодавець ОСОБА_1 передав у користування (на умовах оренди) оспорювану земельну ділянку орендарю (а.с. 18).
Позивач заперечує підписання ним згаданого договору оренди землі, а його існування та небажання відповідача повернути земельну ділянку позбавляє позивача реалізовувати свої права, як її власника.
Тростянецьким районним судом Вінницької області, ухвалою від 18.01.2021 р., було призначено судову почеркознавчу експертизу.
Згідно висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.06.2021 №872/873/21-21 було, зазначено, що підпис у графі "орендодавець" договору оренди землі №435 від 29.08.2014, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська», кадастровий номер земельної ділянки 0524183900:01:001:0136, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис у графі "орендодавець" договору оренди землі №435 від 29.08.2014, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська», кадастровий номер земельної ділянки 0524183900:01:001:0136, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 157-161).
В ході судового розгляду представником позивача було подано до суду заяву про зміну предмета позову, виклавши його вимоги в актуальній редакції (а.с. 174-179).
Суд встановив, що наявні докази в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування на обґрунтування позовних вимог.
Як встановлено судом, позивачем заперечується підписання ним договору оренди землі, та що його умови не відповідали його вільному внутрішньому волевиявленню як орендодавця, у зв'язку з чим ініційовано подання до суду позову, предмет якого через деякий час змінено на актуальний, а саме: зобов'язати відповідача повернути належну позивачу земельну ділянку; скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі.
У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/204716-ц.
Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв'язку з фактичним використанням землі.
Суд зауважує, що хоча і спір у справі виник із земельних правовідносин та його вирішення регулюється нормами ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». При цьому, саме Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Договір оренди землі як вид правочину відноситься до двосторонніх правочинів. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
В силу ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст. ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За вимогами визначеними ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 207 ЦК України встановлюються загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Разом з тим, ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Для вирішення справи мають значення лише ті дані, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Такі дані можуть бути встановлені, зокрема висновком експерта (ст. 76 ЦПК України).
Згідно висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.06.2021 №872/873/21-21 було, зазначено, що підпис у графі "орендодавець" договору оренди землі №435 від 29.08.2014, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська», кадастровий номер земельної ділянки 0524183900:01:001:0136, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Відповідно до вищезгаданого висновку експерта судом вбачається, що ним досліджено всі подані йому судом об'єкти та надано вичерпну відповідь на поставлене судом питання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом із тим відповідачем, на пропозиції суду, викладені в ухвалах від 03.08.2020 та від 16.08.2021 не наводилися обставини, які підлягають з'ясуванню та доказуванню у даній справі та під час даного процесу не спростовувалися доводи позивача.
Суд, з огляду на наявні у справі докази встановив, що оспорюваний договір оренди землі не може вважатися укладений між сторонами, а тому відповідачем було порушено права та інтереси позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про зобов'язання відповідача повернути належну позивачу земельну ділянку, згідно з державним актом серії ЯА №809398, площею 1,8684 га, яка розташована на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району, кадастровий номер 0524183900:01:001:0136, ґрунтується на нормах діючого законодавства, а тому підлягає задоволенню, так як земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача без належних правових підстав.
Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).
Щодо вимоги позивача про скасування реєстрації договору оренди землі від 29.08.2014 суд зазначає наступне.
Згідно ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
В п.п. 6 п. 2 ч. 1ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказано, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт не завершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Згідно вимог абз. 3 ч. 3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
За приписами ч. 2 ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.
Позивачем заявлена вимога про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 1, 8684 га, кадастровий номер 0524183900:01:001:0136 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, номер запису про речове право 14528877 від 12.05.2016.
Згідно ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України 1липня 2004 року №1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Такого ж висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18.
Реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на підставі неукладеного договору на спірну земельну ділянку за відповідачем не відповідає вимогам закону, порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
У відповідності до ч.1 3 ст. 133 судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору керується ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, з огляду на те, що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1536,80 грн., що підтверджується оригіналами квитанцій від 10.12.20219 р. та 10.09.2020 р. (а.с.1, 67), та витрати на оплату судової почеркознавчої експертизи у розмірі 5148,30 грн., згідно квитанції №101 від 25.05.2021 р.
Окрім того, суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 72,40 грн., відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Судом роз'яснюється, що повернення судового збору з Державного бюджету України здійснюється органами Казначейства у відповідності до Порядку повернення коштів, помилково або надмірну зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 19, 23, 76-80, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації - задовольнити .
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» (код ЄДРПОУ 33308866) повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку згідно з державним актом серії ЯА №809398, площею 1,8684 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району, кадастровий номер 0524183900:01:001:0136.
Скасувати запис вчинений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Людмилою Вікторівною 12.05.2016, номер запису про інше речове право 14528877, про державну реєстрацію договору оренди землі №435 від 29.08.2014 укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська», відносно земельної ділянки площею 1,8684 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, кадастровий номер 0524183900:01:001:0136, строком на 10 років.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи у розмірі 5148 (п'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 30 коп.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Тростянецькому районі Вінницької області повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 40 коп., який сплачений на підставі квитанції №N1DDJ3299M від 10.09.2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 .
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська», юридична адреса: с.Ободівка, вул. Дружби, 43, Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 33308866.
Повний текст рішення складено 20 жовтня 2021 року.
Суддя О.А. Натальчук