Справа № 199/9740/19
2/0203/70/2021
06 жовтня 2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Биченковій Г.С.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
відповідачки - ОСОБА_2
представника відповідачки - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 21.08.2019 року на вул.Шмідта в м.Дніпрі сталась дорожньо-транспортна пригоди за участю автомобіля Volksvagen Passat н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Volksvagen Touareg н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.09.2019 року у справі №203/3197/19 встановлено вину відповідачки у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Між позивачем та ПрАТ «Арсенал страхування» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1519/18-Тз/11 від 21.12.2018 року. Згідно звіту від 03.09.2019 року №Б22081902-1 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volksvagen Touareg н/з НОМЕР_2 складає 159600 грн. 17 коп., втрата товарної вартості - 63602 грн. 77 коп. За виготовлення звіту позивачем сплачено 3000 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачки кошти в сумі 66602 грн. 77 коп., що складається з розміру втрати товарної вартості транспортного засобу в сумі 63602 грн. 77 коп. та витрат за виготовлення звіту в сумі 3000 грн.
Ухвалою від 11.01.2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 17.03.2020 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання відповідачки та ухвалено про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Протокольною ухвалою від 11.01.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка та її представник проти задоволення позову заперечували. В обгрунтування заперечень у поданому відзиві та поясненнях під час розгляду справи посилались на те, що в порушення вимог чинного законодавства України, регламентуючого діяльність оцінювачів в Україні, оцінювачем ОСОБА_5 без пояснення причин проведено дві окремі оцінки. 22.08.2019 року складено оцінку для страхової компанії, а 27.08.2019 року складено оцінку, яка використана як доказ при пред'явленні позову. При цьому, відповідачку до огляду ні вперше, ні вдруге не запрошували. Також до звіту оцінювача долучено сертифікат №350/19, виданий 07.05.2019 року, де зазначено: «спеціалізація в межах - 1.3. Оцінка транспортних засобів». Тобто, особа яка склала звіт, мала право оцінювати транспортні засоби, але ніде не зазначено, що вона має право проводити оцінку визначення розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу; не долученого жодного документу, що підтверджує його фах та відповідність освітньо-кваліфікаційним вимогам судових експертів. Є обов'язковим у випадку прийняття за основу року випуску автомобіля, посилання на документ який це підтверджує. Оцінювач ОСОБА_5 на власний розсуд зазначає рік випуску 01.12.2018 року і це при тому, що модельний ряд автомобіля Volksvagen Touareg такої моделі почав вироблятись наприкінці 2016 початку 2017 року. З урахуванням відсутності документу, який підтверджує рік випуску автомобіля, можливість його виробництва в період 2016-2018 років не доведена. Ця обставина має суттєве значення під час визначення вартості автомобіля і дає підстави стверджувати про нелегітимність звіту. На адвокатський запит офіційний дилер ТОВ «Автомобільний дім АТЛАНТ-М» повідомив, що автомобіль Volksvagen Touareg н/з НОМЕР_2 не обслуговувався на СТО підприємства. Тобто, офіційний дилер підтвердив, що викладені в звіті оцінювача відомості не мають офіційного підтвердження їх достеменності та, як наслідок, зазначена в звіті сума відновлювального ремонту, дата виготовлення автомобіля, сума виплат страхової компанії та інші чинники, які є складовими при визначені втрати товарного виду є виключно припущеннями оцінювача. Хибність висновків в звіті оцінювача підтверджує також той факт, що під час проведення оцінювання автомобіля Volksvagen Touareg були використані похідні дані зовсім іншого автомобіля. Так, на сторінці 8 звіту зазначено: «Сдод-додаткове збільшення ринкової вартості КТЗ виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складових, грн. 34481,00 (згідно, Офіційний дилер Volvo Car-Дніпро). Таким чином, наданий позивачем звіт оцінювача є неналежним та недопустимим доказом у справі.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21.08.2019 року на вул.Шмідта в м.Дніпрі сталась дорожньо-транспортна пригоди за участю автомобіля Volksvagen Passat н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Volksvagen Touareg н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який є власником вказаного транспортного засобу, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.09.2019 року у справі №203/3197/19, яка набрала законної сили, встановлено вину відповідачки у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.08.2019 року.
Згідно звіту оцінювача ОСОБА_5 №Б22081902-1 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volksvagen Touareg н/з НОМЕР_2 була визначена в сумі 168804 грн. 34 коп., а вартість матеріального збитку без урахування ВТВ - в сумі 105201 грн. 57 коп. Втрата товарної вартості склала 63602 грн. 77 коп.
За виготовлення звіту позивачем сплачено 3000 грн., що підтверджується відповідною копією квитанції від 29.08.2019 року.
Також судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що між позивачем та ПрАТ «Арсенал страхування» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1519/18-Тз/11 від 21.12.2018 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Volksvagen Touareg н/з НОМЕР_2 .
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідно до положень діючого законодавства та умов договору страхування, шкода у вигляді втрати товарної вартості страховиком не відшкодовується, позивач просив стягнути з відповідачки кошти в сумі 66602 грн. 77 коп., що складається з розміру втрати товарної вартості транспортного засобу в сумі 63602 грн. 77 коп. та витрат за виготовлення звіту в сумі 3000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч.ч.2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
При визначенні вартості заподіяної шкоди слід керуватись положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395 (далі - Методика).
Згідно з п.2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Пунктом 8.3 Методики передбачено, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Згідно п.1.6 Методики, величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
Таким чином, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.
Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.
Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується.
Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Пунктом 28.3.11 договору №1519/18-Тз/11 від 21.12.2018 року, укладеного між позивачем та ПрАТ «Арсенал страхування» визначено, що страховиком не відшкодовується втрата товарної вартості транспортного засобу, що узгоджується із приписами п.32.7 ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що на відповідачку, як особу, з вини якої сталась дорожньо-транспортна пригода, покладається обов'язок відшкодувати позивачу завдані збитки у вигляді втрати товарної вартості належного йому транспортного засобу Volksvagen Touareg н/з НОМЕР_2 , за умови підтвердження заподіяння таких збитків належними та допустимими доказами.
Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд враховує, що заявлені позивачем вимог в частині відшкодування збитків у вигляді втрати товарної вартості належного йому транспортного засобу в сумі 63602 грн. 77 коп., грунтуються на звіті оцінювача ОСОБА_5 №Б22081902-1.
Згідно ст.1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
Відповідно до ст.3 вказаного вище Закону оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
У цьому Законі: майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
Статтею 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Згідно ст.10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Статтею 11 зазначеного вище Закону передбачено, що договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.
Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці;
мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов'язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб'єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит.
Кваліфікаційні свідоцтва підтверджують професійну підготовку оцінювача за такими напрямами оцінки майна відповідно до програм базової підготовки: оцінка об'єктів у матеріальній формі; оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Підвищення кваліфікації відбувається за напрямами, зазначеними у кваліфікаційному свідоцтві оцінювача, за результатами якої видається посвідчення про підвищення кваліфікації, яке є невід'ємною частиною кваліфікаційного свідоцтва.
Згідно ст.18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.
Відповідно до звіту №Б22081902-1 вбачається, що останній складено суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 на підставі договору №Б22081902-1 від 22.08.2019 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Проте, вказаного договору або його копії стороною позивача ані до позовної заяви, ані під час розгляду справи надано не було, що перешкоджає можливості з'ясувати проведення оцінки майна та складання звіту з дотриманням наведених вище вимог ст.ст.10,11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Крім того, з долучених в додатках до звіту кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, свідоцтва про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів, посвідченні про підвищення кваліфікації оцінювача вбачається, що оцінювач ОСОБА_5 має право оцінки за напрямком (спеціалізацією): «1. Оцінка об'єктів у матеріальній формі; 1.3 оцінка колісних транспортних засобів». Вказана спеціалізація надавала ОСОБА_5 право на проведення оціночної діяльності в частині оцінки вартості транспортного засобу та його частин.
Проте, не надавала право на визначення вартості збитку, завданого власнику транспортного засобу, визначення якого можливо лише під час експертного автотоварознавчого дослідження експертом з кваліфікацією за індексом 12.2 та видом експертної діяльності «визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», що передбачено «Переліком видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України», який є додатком №6 до «Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 року №301/5 (в редакції, що діяла на момент проведення оцінки).
Оскільки відповідно до п.8.6.3 зазначеної вище Методики величина втрати товарної вартості визначається за формулою, що включає в себе вартість ремонтно-відновлювальних робіт; вартість складників, необхідних для заміни та ремонту; вартість необхідних для ремонту матеріалів, визначення яких виходило за межі спеціалізації оцінювача ОСОБА_5 , складений останнім звіт №Б22081902-1 судом не визнається належним та допустимим доказом розміру завданих позивачу збитків у вигляді втрати товарної вартості належного йому транспортного засобу.
Враховуючи, що інших належних та допустимих доказів на підтвердження розміру завданих збитків позивачем суду не представлено, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у вигляд втрати товарно вартості транспортного засобу в сумі 63602 грн. 77 коп., за недоведеністю цих вимог.
З урахуванням вищенаведеного не підлягають задоволенню і позовні вимоги про відшкодування витрат в сумі 3000, сплачених позивачем за проведення оцінки та складання звіту №Б22081902-1, який складено оцінювачем поза межами його компетенції та визнаний судом неналежним та недопустимим доказом.
В зв'язку з цим, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Понесені позивачем по справі судові витрати, з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, покласти на останнього.
На підставі викладеного, керуючись п.32.7 ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.22,1166,1187 ЦК України, ст.ст.1,3,5,10,11,15,18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди - відмовити повністю.
Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на останнього.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13 жовтня 2021 року.
Суддя С.Ю. Казак