справа № 208/1536/21
№ провадження 1-кс/208/1965/21
Іменем України
20 жовтня 2021 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12021040160000074 від 22.01.2021 за ч.1 ст.186 КК України, -
встановив:
Слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним погодженим з прокурором клопотанням, просив накласти арешт на мобільний телефон марки «Xiaomi Mi A2 Lite» 3/32 GB, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , позбавивши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на відчуження та розпорядження вказаним майном, залишивши за ним право користування.
Клопотання вмотивоване тим, що 21.01.2021, приблизно о 19.00 год., перебуваючи біля школи №8 по вул. 9 травня у м. Кам'янське, невстановлений чоловік, шляхом ривку викрав у неповнолітньої ОСОБА_5 , мобільний телефон «Xiaomi Mi A2 Lite», який на праві власності належить ОСОБА_4 . Під час проведення досудового розслідування, 19.10.2021 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 добровільно надав для огляду та вилучення мобільний телефон «Xiaomi Mi A2 Lite» 3/32 GB, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . В цей же день вказаний мобільний телефон було визнано речовим доказом.
На думку слідчого, вилучене вищенаведене майно має значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, так як являються предметом кримінального правопорушення, його було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Підставами арешту є те, що майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та має доказове значення для встановлення фактичних обставин події кримінального правопорушення. Метою арешту предмету клопотання є запобігання можливості його приховування, знищення, пошкодження, псування, перетворення чи відчуження, так як вищенаведене майно, яке має ознаки речових доказів, має бути в подальшому пред'явлено для впізнання та повернуто потерпілому, що є важливим для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, Повернення володільцю вищевказаного майна може мати наслідком його приховування, знищення, пошкодження псування, перетворення чи відчуження та у будь-якому випадку позбавить сторону обвинувачення можливості отримати докази, які б вказували на наявність чи відсутність у діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 152 ч. 4 КК України. За наведених обставин метою застосування арешту вищенаведеного майна є збереження речових доказів.
Слідчим надано до суду клопотання про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, на заявленому клопотанні наполягає.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Надані органом досудового розслідування докази, наявні в матеріалах клопотання, наразі утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
П. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідчий суддя вважає, що предмет клопотання має ознаки предмету злочину та є наявним ризик його знищення, перетворення та відчуження, тому клопотання слідчого є обгрунтованим.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Клопотання слідчого відповідає наведеним критеріям та наразі обмеження права власності відповідає завданням кримінального провадження, є пропорційним і не становить особистий і надмірний тягар для власника майна, адже не порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника предмету клопотання.
Слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування докази утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з метою збереження речових доказів, унеможливлення їх приховання, пошкодження чи знищення, що може призвести до нівелювання доказової бази органу досудового розслідування та необхідним буде застосувати арешт майна, що в достатній мірі забезпечить потреби кримінального провадження.
Керуючись викладеним та ст. 9, 98, 170, 173 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон марки «Xiaomi Mi A2 Lite» 3/32 GB, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , позбавивши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на відчуження та розпорядження вказаним майном, залишивши за ним право користування.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1