Справа №173/1294/21
Провадження №2/173/666/2021
11.10.2021 Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В.
За участю позивача - ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську, за правилами загального провадженя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням
19.07.2021 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням до відповідача ОСОБА_2
03.08.2021 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
04.08.2021 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовчому судовому засіданні на 11.10.2021 року.
11.10.2021 року проведене підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду на 11.10.2021 року.
Сторонам та учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
У судовому засіданні 11.10.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати відповідача втратившою право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору про розподіл спадщини, посвідченого державним нотаріусом Першої Кам'янської державної нотаріальної контори, виконуючої обов'язки завідувача Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н.Г., 09 листопада 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-497.
11 січня 1997 року, за згодою колишнього власника будинку , її батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку було зареєстровано його дружину, відповідача по справі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 25.06.2016 року шлюб між батьком та відповідачкою розірвано Верхньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис № 19. Однак відповідач не знялась з реєстраційного обліку місця проживання та виїхала проживати до дітей в іншу місцевість.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько , ОСОБА_3 , після його смерті між нею та її сестрою ОСОБА_4 , укладено договір про розподіл спадщини, за яким вона є власником вищевказаного будинку.
Відповідач не проживає та не з'являється в будинку з 2015 року, її речі та будь-яке інше майно в будинку відсутні.
Реєстрація відповідача у належному позивачу будинку створює перешкоди у користуванні ним, так як вона змушена сплачувати додатково комунальні послуги та нести витрати по утриманню будинку самостійно, також не має можливості оформити субсидію на оплату комунальних послуг, розпорядитись будинком. Вона самостійно не має можливості зняти відповідача з реєстраційного обліку у належному їй будинку, так як для цього потрібна особиста присутність відповідача, що й стало підставою звернення до суду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відзив на позовну заяву не подали.
Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір із правовідносин, що регулюють право власності на житло та право користування (проживання) в житловому приміщенні.
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 ,., є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору про розподіл спадщини, посвідченого державним нотаріусом Першої Кам'янської державної нотаріальної контори, виконуючої обов'язки завідувача Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н.Г.. 09 листопада 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-497, що підтверджується копією договору.
11 січня 1997 року, за згодою колишнього власника будинку , батька позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку було зареєстровано його дружину, відповідача по справі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними домової книги та адресної довідки.
25.06.2016 року шлюб між батьком позивачки та відповідачкою розірвано Верхньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис № 19, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу .
Однак відповідач не знялась з реєстраційного обліку місця проживання та виїхала проживати до дітей в іншу місцевість.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько , ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після його смерті між позивачкою та її сестрою ОСОБА_4 , укладено договір про розподіл спадщини, за яким позивач є власником вищевказаного будинку
За поясненнями позивача відповідач з 2015 року в належному їй житловому приміщенні не проживає.
Даний факт підтверджується довідкою Верхньодніпровської міської ради № 273 від 15.06.2021 року на підставі даних по господарської книги № 1 (2016-2020 р.р.) особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 405 ЦК України - Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт не проживання відповідача в будинку позивача протягом одного року, суд вважає, що позовні вимоги про визнання відповідача такою, що втратила право користування належним позивачу житловим приміщенням підлягають задоволенню. Дане рішення приймається судом відповідно до обраного позивачем способу захисту цивільних прав, а саме припинення права користування житловим приміщенням, який передбачений ст. 16, 405 ЦК України, та з якими погоджується суд.
Будь-яких доказів на підтвердження факту проживання в належному позивачці будинку, наміру користуватись ним, відповідач суду не надала.
Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відпровідно до ст.ст 77-78 ЦПК України -Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів і того, що позивач чи інші особи створювали їй перешкоди у користуванні даним житловим приміщенням. З чого суд приходить до висновку, що відповідач не має наміру проживати у будинку позивача та користуватись ним.
За даних обстави, суд з метою захисту права власності позивача, вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та визнати відповідача ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 .
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України - Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України - Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України - Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Таким чином, судом встановлено, що реєстрація відповідача без проживання та користування належним позивачу житловим приміщенням порушує право приватної власності позивача на зазначене житлове приміщення.
За даних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 7 ЗУ « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином рішення суду про визнання ОСОБА_2 , такою , що втратила право користування в будинку АДРЕСА_1 є підставою для зняття їх з реєстраційного обліку за даною адресою і не потребує додаткового покладення відповідних обов'язків на орган, що здійснює державну реєстрацію місця проживання фізичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, так як позовні вимоги задоволені , суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908.00 грн..
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи втратившою право користування жилим приміщенням - задовольнити
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , такою що втратила право користування жилим приміщенням - будинку АДРЕСА_1
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на відшкодування понесених судових витрат за сплачений судовий збір.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем та/або подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення та/або апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений: 18.10.2021 року
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 20.10.2021 року
Дата набрання законної сили: 18.11.2021 року