Справа № 199/6501/21
(2/199/3093/21)
Іменем України
18.10.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення з них заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення в сумі 37679,81 грн. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 встановились фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно Рішення Дніпровської міської ради № 526 від 20.04.1995 р. про розподіл платні на надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту наданий особовий рахунок. Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , якій відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 30.06.2021 року складає 30952,81 грн.
Загальна заборгованість відповідачів перед позивачем з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних складає 37679,81 грн., яку позивач, а також судові витрати просить стягнути з відповідачів.
Відповідачі правом на подачу письмового відзиву на позов не скористались.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем встановились фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно Рішення Дніпровської міської ради № 526 від 20.04.1995 р. про розподіл платні на надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту наданий особовий рахунок. Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , якій відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги (тут та далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2015 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно ст.22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов ?язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року №6-2951цс15.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.160 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Частиною 2 ст.317 ЦК України встановлено, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно ч.1 ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 року і застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 71 Цивільного Кодексу України в редакції 18.07.1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки. Ст. 75 ЦК України 1963 року передбачено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Оскільки позивачем не надано доказів поважної причини пропуску позовної давності щодо частини цивільних правовідносин, щодо несплати комунальних послуг та послуг по утриманню будинків та при будинкових територій за період з з січня 1999 року по 01 січня 2004 року, в цій частині позову слід відмовити в зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.
Таким чином, заборгованість відповідачів по сплаті послуг водопостачання та водовідведення в 1999 році - 119,05, 2000 році - переплата 262,81 грн., 2001 році - 334,22 грн., 2002 році - 301,94 грн., 2003 році - 297,56 грн., з урахуванням даних сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів за період з 01.01.2004 по 30.06.2001 року становить 30162,85 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу на підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стосовно позовних вимог у частині стягнення інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, суд зазначає наступне, що позивачем не надано доказів щодо розрахунку індексу інфляції та 3% річних, а тому вимоги позивача в цій частині позовних вимог не підлягають задоволенню.
Таким чином, загальний розмір зобов'язання, що виник у відповідача у зв'язку з несплатою послуг за водопостачання та водовідведення станом на 31.06.2021 року, виходячи з поданих доказів, складає 30162,85 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 527, 625 ЦК України, ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. ст. 23, 76, 78, 280-289, 280 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь комунального підприємства Дніпроводоканал Дніпровської міської ради, (ЄДРПОУ 03341305, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21а) заборгованість за наданими послугами з водопостачання та водовідведення, за період з 01.01.2004 року по 30.06.2021 року у розмірі 30162,85 грн.
Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь комунального підприємства Дніпроводоканал Дніпровської міської ради, (ЄДРПОУ 03341305, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21а) судовий збір в сумі 2270 грн. - по 1135,00 грн. з кожного відповідача.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня оголошення судового рішення апеляційної скарги.
Суддя