Справа № 444/2140/14-к
Провадження № 1-в/444/101/2021
Іменем України
м. Жовква Львівської області 19 жовтня 2021 року
19 жовтня 2021 року Жовківський районний суд Львівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку,
Адвокат ОСОБА_4 звернулася до суду з даним клопотанням та просить звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та органах місцевого
самоврядування строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, без спеціальної конфіскації, призначеного вироком Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року у справі № 444/2140/14-к у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та припинити розшук ОСОБА_5 .
В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що вироком Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року ОСОБА_5 засуджено за кримінальне правопорушення,
передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, без спеціальної конфіскації.
Зазначає, що станом на день подання даного клопотання пройшло більше 5 років з
дня набрання чинності вищевказаного обвинувального вироку і протягом цього терміну призначене покарання щодо ОСОБА_5 виконане не було. Таким чином останній підлягає звільненню від відбування покарання на підставі ст. 80 КК України.
Вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо
засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг
давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Згідно з ч. 4 ст. 80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину. А тому вважає, що ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умов, якщо засуджений не ухилявся від відбування покарання та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Вважає, що факт ухилення особи від відбування покарання можливий лише при наявності обвинувального вироку за ст. 390 КК України. Будь-яке інше трактування терміну “ухилення від відбування покарання” є неприпустимим. ОСОБА_5 не притягувався до кримінальної відповідальності за фактом ухилення від відбування покарання, не було відкрито жодного кримінального провадження щодо нього за цією статтею, та не існує жодного обвинувального вироку, яким би ОСОБА_5 було засуджено за «ухилення від відбування покарання». Тобто, юридичний факт «ухилення» від відбування ОСОБА_5 відсутній.
Щодо оголошення ОСОБА_5 у розшук, то таке було спричинено не ухиленням ОСОБА_5 від відбування покарання, а його відсутністю за місцем проживання та перебуванням за кордоном, та необхідністю встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 для реалізації державою права на правообмеження до ОСОБА_5 , відповідно до обвинувального вироку суду.
Зазначає, що юридичний факт ухилення від відбування покарання є встановленим обвинувальним вироком суду фактом вчиненого правопорушення, яке, згідно з диспозицією статті, може виникати лише після того як особа почала відбувати покарання, і за умови, якщо особі дозволили тимчасово покинути місце відбування покарання, особа не повернулась до місця відбування покарання.
Вказує, що в ОСОБА_5 були поважні причини відсутності в Україні, оскільки після розгляду справи апеляційним судом, в очікуванні рішення Верховного суду, в зв'язку з постійними стресами від багаторічних судових процесів, ОСОБА_5 мав значні проблеми зі здоров'ям. Після численних обстежень його визнано інвалідом II групи. Після встановлення діагнозів: дисциркуляторна енцефалопатія II ст. змішаного генезу з частими вегето-судинними пароксизмами синдромом внутрішньочерепної гіпертензії, лівобічною пірамідною недостатністю, церебрастенічним синдромом, когнітивним розладом, порушенням координації рухів; гіпертонічна хвороба II ст., З ст., ризик 4 (дуже високий); хронічна вертеброгенна лівобічна попереково-крижова радикулопатія на ґрунті дистрофічно-дегенеративних змін попереково-крижового відділу хребта тощо, лікарі зазначали, що стан ОСОБА_5 наближається до тяжкого та він потребує термінового ефективного лікування. Тому ОСОБА_5 , до набрання законної сили вказаного вироку, був змушений виїхати закордон на лікування.
Перебуваючи за кордоном, після набрання законної сили обвинувального вироку, маючи бажання повернутись на Батьківщину для відбування покарання та продовження згодом звичного життя законослухняного громадянина, ОСОБА_5 не мав фізичної змоги це зробити в зв'язку з станом здоров'я. На лікуванні в Ізраїлі, ОСОБА_5 пережив інсульт та стан його здоров'я погіршився. Він був прив'язаний до місця свого лікування. Лікарі заборонили йому літати, а наземний переїзд автобусом чи іншим наземним транспортом без щоденного відвідування стаціонарного лікування призвели б до смерті. Тому ОСОБА_5 був позбавлений можливості потрапити живим назад до України, та всі роки був вимушений боротись зі своїми тяжкими недугами.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала своє клопотання, з підстав наведених у ньому, просила таке задоволити.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив проти вказаного клопотання та у вирішенні такого поклався на рішення суду.
Суд вивчивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Жовківського районного суду Львівської області від 31.01.2015 р. ОСОБА_5 визнано винним за ч. 3 ст. 368 КК України та засуджено на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки без конфіскації иайна та без спеціальної конфіскації. Відповідно до ст. 75 КК України Кушту звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15.05.2015 р. вирок Жовківського районного суду Львівської області від 31.01.2015 р. залишено без змін.
Ухвалою ВССУ від 01.10.2015 р. ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15.05.2015 р. скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вироком Апеляційного суду Львівської області від 11.04.2016 р. вирок Жовківського районного суду Львівської області від 31.01.2015 р. в частині призначеного покарання скасовано та в цій частині призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, без спеціальної конфіскації.
Ухвалою ВССУ від 27.10.2016 р. ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11.04.2016 р. залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 02.02.2017 р. відмовлено адвокату ОСОБА_4 у допуску справи за її заявою про перегляд ВСУ ухвали ВССУ від 27.10.2016 р.
ОСОБА_5 призначене за вироком Апеляційного суду Львівської області від 11.04.2016 р.покарання фактично не відбув та був оголошений в розшук.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення з даним клопотання до суду пройшло більше 5 років з дня набрання чинності вищевказаного обвинувального вироку від 11.04.2016 р. і протягом цього терміну призначене покарання щодо ОСОБА_5 виконане не
було, а тому він підлягає звільненню від відбування покарання на підставі ст. 80 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Згідно з ч. 4 ст. 80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Таким чином, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання. Правова природа звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст. 80 КК України зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
На думку суду, засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
В матеріалах справи відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 390 КК України, та про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.
Щодо оголошення ОСОБА_5 у розшук, то таке на думку суду було спричинено не ухиленням останнього від відбування покарання, а його відсутністю за місцем проживання та перебуванням за кордоном, та необхідністю встановлення його місцезнаходження для реалізації державою права на правообмеження до ОСОБА_5 , відповідно до обвинувального вироку суду.
Відповідно до приписів ст.152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст.80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів:
1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку;
2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання;
3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що на даний час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Апеляційного суду Львівської області від 11.04.2016 р., факт ухилення від відбування покарання, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 80 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання адвоката ОСОБА_4 - задоволити.
Звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, без спеціальної конфіскації, призначеного вироком Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року у справі № 444/2140/14-к у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Припинити розшук ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1