Справа № 264/4893/21
2-а/264/104/2021
"13" жовтня 2021 р. м. Маріуполь
Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Іванченко А.М., за участю секретаря судового засідання Єрьоміної А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Маріуполі адміністративну справу за позовом адвоката Денисова Миколи Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції з приводу рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач просить скасувати постанову від 29.06.2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення за керування транспортним засобом особою позбавленою права керування транспортними засобами, в темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар, посилаючись на те, що транспортним засобом він не керував, правил дорожнього руху не порушував. Просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представником відповідача подано на адресу суду відеозапис правопорушення та відзив на пред'явлений позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, зазначив діяв в межах закону, службових повноважень не перевищував. Зазначив, що позивачем було допущено порушення правил дорожнього руху, а саме, керування транспортним засобом Volkswagen Passat державний номерний знак НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування транспортними засобами, в темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар по вул. Станційній,1 в м. Маріуполі, чим порушив п. п. 19.1а, 2.1а ПДР України. За скоєне правопорушення, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 20400 грн.
Представник відповідача - Дідур І.І. позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позу в повному обсязі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими процесуальними джерелами, зазначеними в ст. 251 КУпАП.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 705630 від 29.06.2021 року, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat державний номерний знак НОМЕР_1 , 26.06.2021 року о 23 год. 10 хв. в м. Маріуполі по вул. Станційній, 1 у темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушив п. 19.1а ПДР України, при перевірці документів виявлено, що водій позбавлений у праві керування транспортними засобами Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя 26.05.2021 року, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП018 № 705630 від 29.06.2021 року незаконною, у зв'язку з відсутністю події адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 36 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами ч. 1ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частинами 2, 4 вказаної статті визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановлено законом.
Крім того, за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом досліджено надані відповідачем відеоматеріали та встановлено, що з даних відеозапису місця події неможливо об'єктивно встановити факт того, що позивач порушив вимогу п. п. 19.1а та 2.1а ПДР України, а саме керував транспортним засобом Volkswagen Passat державний номерний знак НОМЕР_1 , 26.06.2021 року о 23 год. 10 хв. в м. Маріуполі по вул. Станційній, 1 у темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар.
Відеозапис також не містить достеменних відомостей, що саме автомобіль позивача під його керуванням здійснює проїзд перехрестя, оскільки не можливо встановити ні колір автомобілю, ні його марку ні державний номерний знак, як і відсутні докази що позивач керував 26.06.2021 року транспортним засобом Volkswagen Passat.
Натомість, як убачається з наданих відеозаписів позивач заперечував факт керуванням транспортним засобом, беззаперечних доказів на спростування такого твердження позивача відповідачем не надано.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд вважає, що факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.
Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення є недоведеним.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, оскільки позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, тому постанова серії ДПО №705630 від 29.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при подачі позову сплачено 454 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 121, 122, 123, 139, 243-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції з приводу рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Постанову серії ДПО №705630 від 29.06.2021 року, винесену інспектором взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП лейтенантом Сагіровим В.П. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126, ч. 2 ст. 122, ст. 36 КУпАП скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Макара Мазая, 16) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору за подачу позову, в розмірі 454 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Першого адміністративного апеляційного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.
Суддя: А. М. Іванченко