Провадження №2/225/997/2021
Справа №225/4900/19
Дзержинський міський суд Донецької області
Іменем України
12 жовтня 2021 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
за участі:
секретаря Савченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування,-
Позивач ПАТ «Українська страхова компанія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування в розмірі 13421,60 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1921 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» в особі Голови Правління ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9148с від 25.02.2013 року. На виконання якого КС «Українська кредитна спілка» надала, а ОСОБА_1 отримала у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки, у розмірі 7000,00 грн., строком на 24 місяця, з 25.02.2013 по 25.02.2015 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 28,8% річних.
Між ПАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» укладено договір добровільного страхування кредитів № 4 від 01.03.2013 року, предметом якого є майнові інтереси КС «Українська кредитна спілка», що не суперечать закону, пов'язані із матеріальними збитками, які завдані останній внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до Кредитних договорів.
У відповідності з додатком №1 до Договору добровільного страхування кредитів №4 від 01.03.2013 року, кредитний договір № 9148с від 25.02.2013 року, укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 13421,60 грн.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 9148с від 25.02.2013 року належним чином не виконував, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачував.
Керуючись вимогами Договору добровільного страхування кредитів, КС «Українська кредитна спілка» направила ПАТ «Українська страхова компанія» заяву про виплату страхового відшкодування у сумі 2650 грн., внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором. Позивачем на підставі вищезазначеної заяви, складено страховий акт № 251кр від 16.07.2019 року та відповідно 16.07.2019 року здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 13421,60 грн.
Таким чином, оскільки ПАТ «Українська страхова компанія» виконала покладені на неї законом та умовами Договору добровільного страхування кредитів № 4 від 01.03.2013 року, до ПАТ «Українська страхова компанія» перейшло право вимоги в порядку регресу на стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування у розмірі 13421,60 грн. У зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу матеріальну шкоду за виплачене страхове відшкодування в сумі 13421,60 грн., та суму сплаченого судового збору в розмірі 1921 грн.
10.12.2019 Дзержинським міським судом Донецької області ухвалено заочне рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування, задоволений повністю.
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 06.09.2021 вказане заочне рішення скасовано, призначене судове засідання з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Крім того, в цій заяві просила застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.02.2013 між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9148с. На виконання умов Договору КС «Українська кредитна спілка» надала, а відповідач отримав у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки в розмірі 7 000 грн. строком на 24 місяці до 25.02.2013 до 25.02.2015 включно зі сплатою процентів у розмірі 28,8% річних (а.с. 13).
Додатком №1 до кредитного договору № 9148с від 25.02.2013 ОСОБА_1 повідомлено графік повернення кредиту з встановленням щомісячної фіксованої суми платежу у розмірі 460,00 грн. (а.с.14).
Перерахування визначеної кредитним договором суми грошових коштів в сумі 7000,00 грн. підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення №17688 від 25.02.2013 року з відміткою банку про проведення платежу.(а.с. 15)
01.03.2013 між ПрАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» було укладено договір добровільного страхування кредитів № 4, предметом якого є майнові інтереси КС «Українська кредитна спілка», що не суперечать закону, пов'язані із матеріальними збитками, які завдані останній внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до Кредитних договорів (а.с. 21-22).
У відповідності до Додатку № 1 до Договору добровільного страхування кредитів № 4 від 01.03.2013, кредитний договір № 4 від 01.03.2013, укладений між КС «Українська кредитна спілка» та відповідачем, віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 18515,00 грн. (а.с 23).
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 9148с від 25.02.2013, належним чином не виконував.
Згідно з виписки з рахунку позичальника ОСОБА_1 , останньій надано кредит в розмірі 7 000 грн. за процентною ставкою 28,8 % річних на строк 24 місяці. Заборгованість за кредитом та процентами була частково погашена ОСОБА_1 на загальну суму 6440,00 грн., всього отримано страхових виплат 13421,60 грн. Останній платіж проведено позичальником 16.04.2014 року (а.с. 25).
15.07.2019 КС «Українська кредитна спілка» направила ПрАТ «Українська страхова компанія» заяву про виплату страхового відшкодування в сумі 13421,60 грн. внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 9148с від 25.02.2013 (а.с. 24).
16. 07.2019 ПрАТ «Українська страхова компанія» складено страховий акт № 251кр про страхову подію з прийняттям рішення про страхову виплату за договором страхування кредитного договору № 4 УКС 2013 (а.с. 26).
16.07.2019 ПрАТ «Українська страхова компанія» здійснено виплату страхового відшкодування на користь КС «Українська кредитна спілка» в сумі 13421,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 639 від 16.07.2019 (а.с. 27).
На виконання вимог п. 5.8 Договору добровільного страхування кредитів № 9148с від 25.02.2013 КС «Українська кредитна спілка» надала позивачу довідку за вих. №2661 від 17.07.2019 про сплату ПрАТ «Українська страхова компанія» страхового відшкодування за кредитним договором № 9148с від 25.02.2013 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 13421,60 грн. (а.с. 28).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 993 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 20 квітня 2018 року по справі № 910/8982/17 зазначив: «основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове - пов'язане саме з регресною вимогою.
Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.
Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов'язання, що тягне за собою припинення обов'язку страховика здійснити страхову виплату (п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України), але не навпаки.
Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов'язком страховика за договором (ст. 988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов'язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов'язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов'язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов'язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.»
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Як визначив Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 27 Постанови від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.
При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування.
Відповідно до пункту 5.7 Договору добровільного страхування кредитів № 4 від 01.03.2013 до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за цим Договором, переходить в межах виплаченого страхового відшкодування право вимоги, яке Страхувальник має до Позичальника згідно з умовами Кредитного договору.
Тобто до ПрАТ «Українська страхова компанія» в порядку суброгації перейшло право вимоги, яке КС «Українська кредитна спілка» має до ОСОБА_1 згідно з умовами кредитного договору № 9148с від 25.02.2013 року.
Відповідачем в письмовій заяві заявлено про застосування судом при вирішенні спору строку позовної давності.
За статтями 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також, згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Як зазначено в п. 2.1. Розділу 2 «Умови страхування» Договору добровільного страхування кредитів № 4 від 01.03.2013 року, страховим випадком за цим договором по відношенню до кожного конкретного Кредитного договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачених укладеним між ними Кредитним договором, внаслідок будь-яких подій (З відповідальністю за усі ризики»). Відповідальність Страховика за страховим випадком виникає у разі:
якщо Кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених Кредитним договором протягом 10 (десяти) днів після настання строку сплати третього платежу (пп. 2.1.1.).
якщо Кредитор не одержав обумовлений Кредитним договором останній за графіком платіж протягом 3 (трьох) днів після настання сплати останнього платежу, передбаченого Кредитним договором (пп. 2.1.2.).
У даному випадку неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань базується на п.п.2.1.1. пункту 2. Договору добровільного страхування кредитів, тому початок перебігу позовної давності слід обчислювати за спливом 10 (десяти) днів після настання строку сплати третього послідовного платежу.
Відповідно до п.3.2. Розділу 3 «Порядок надання та повернення кредиту» Кредитного договору повернення кредиту Позичальником здійснюється наступним шляхом: заборгованість за кредитом: тіло кредиту та відсотки по кредиту Позичальник сплачує щомісячно згідно Додатка №1 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору, на рахунок Кредитодавця …. У разі відсутності можливості сплатити щомісячну основну частку (тіло кредиту), позичальник сплачує відсотки, а до сплати наступної щомісячної основної частки сплачує заборгованість.(а.с. 13)
Відповідно до графіку розрахунків (Додаток №1 до кредитного договору) тіло кредиту погашається щомісячними платежами 20 числа кожного місяця по 292,00 грн. за тілом кредиту, 168,00 грн. за відсотками, загальна сума 460,00 грн. (а.с. 14)
З виписки з рахунку позичальника від 16.07.2019 №2654 випливає, що останній платіж на погашення заборгованості був внесений позичальником 16.04.2014 року. 20.07.2014 строк сплати третього послідовного платежу. 10 днів після цього строку це 30.07.2014, останній робочий день перед вихідним днем згідно з пунктом 3.5 кредитного договору, у якому визначено, якщо дата, зазначена у Додатку № 1 до Договору (графіка), є неробочим днем, Позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованого тіла кредиту та відсотків по кредиту у попередній робочий день.
Враховуючи викладене, строк позовної давності за даним страховим випадком, який настав 30.07.2014, сплив 30.07.2017
Позовна заява направлена до суду 27.07.2019 (згідно штемпелю на поштовому конверті), тобто поза межами строку позовної давності.
За статтею 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди. У зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.
Отже, в спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тому строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку, тобто, 30.07.2014.
Таким чином, суд доходить висновку, що у ОСОБА_1 дійсно виникла заборгованість перед Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка», однак, оскільки правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, є суброгацією, а не регресом, тому позивачем було подано позовну заяву із спливом строку позовної давності, перебіг якого почався з моменту настання страхового випадку, а не з моменту страхової виплати (як у регресних правовідносинах).
У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» (місце знаходження: 84130, Донецька область, м.Святогірськ, вул. Незалежності 35/7, код ЄДРПОУ 20346864) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Є.В. Челюбєєв