ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 жовтня 2021 року Справа № 923/778/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до відповідача: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 115 424 643,63 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Піун С.П. - адвокат
від відповідача: Голошивец К.В. - адвокат
Процесуальні дії у справі
08.06.2021 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 року, справу розподілено судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 13.07.2021 року.
13.07.2021 до суду за вх. № 2/2277/21 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 16.09.2021 підготовче провадження у справі закрито.
В судовому засіданні 11.10.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція та докази позивача
Правовими підставами позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (відповідач) про стягнення 115 424 643,63 грн., в тому числі, основний борг у сумі 101 216 405,12 грн., пеня у сумі 2 004 163,74 грн.; три проценти річних у сумі 3 298 582,66 грн.; інфляційні втрати у сумі 8 905 492,11 грн. вказано ст.ст.173-175,193,216,230-232 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 526, 530, 610-612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати природного газу за договором №3179/1920-ЕЕ-33 постачання природного газу від 01.10.2019 року, через що у позивача, в силу закону та договору, виникло право на нарахування заявлених до стягнення грошових сум пені, річних та інфляційних втрат.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею:
1) договір №3179/1920-ЕЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу, з додатковими угодами № 2 від 12.11.2019, № 3 від 29.11.2019, № 4 від 09.12.2019, № 5 від 19.12.2019, № 6 від 28.01.2020, №7 від 24.02.2020, № 8 від 17.03.2020, № 8/1 від 23.03.2020, № 9 від 23.04.2020 до даного договору (а.с.16-34);
2) акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2021, від 29.02.2021, від 31.03.2020, від 30.04.2020 (а.с.35-40);
3) довідка "Сальдо, Предприятие "Херсонська ТЕЦ АТ" та виписка за період з 01.10.2019 по 31.12.2019 щодо операцій по договору №3179/1920-ЕЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу (а.с.41-42);
4) розрахунок заявленої до стягнення заборгованості (а.с.11-15).
27.07.2021 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, за якою позивач вказує про необґрунтованість доводів відзиву та просить задовольнити позов повністю. Щодо клопотання відповідача про зменшення пені заперечував, мотивуючи тим, що вказані у клопотанні відповідача обставини не можуть бути підставою для зменшення пені.
Позиція та докази відповідача
Згідно з відзивом на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав та просив зменшити пеню на 50%. Зазначає про те, якби споживачі розрахувалися за теплову енергію вчасно, то підприємство б мало змогу вчасно розрахуватись за використаний природний газ. Клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені мотивоване скрутним фінансовим становищем відповідача, збитковістю його господарської діяльності, наявністю заборгованості населення м. Херсона - основного споживача послуг відповідача. До відзиву додано довідку про стан заборгованості за теплову енергію ( а.с.62-64).
Обставини, які встановлено судом
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальник (надалі - позивач) та Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" як споживач (надалі - відповідач), уклали 01.10.2019 між собою договір постачання природного газу №3179/1920-ЕЕ-33.
В подальшому, до даного договору було укладено додаткових угод: № 2 від 12.11.2019, № 3 від 29.11.2019, № 4 від 09.12.2019, № 5 від 19.12.2019, № 6 від 28.01.2020, №7 від 24.02.2020, № 8 від 17.03.2020, № 8/1 від 23.03.2020, № 9 від 23.04.2020.
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- постачальник зобов'язується поставити споживачу протягом жовтня 2019 - квітня 2020 року природний газ, а споживач зобов'язується оплати його на умовах даного договору (за пунктами 1.1, 2.1.);
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії (п.1.2);
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі (за п.3.8);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100%-ої (стовідсоткової) поточної оплати протягом розрахункового періоду, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1);
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та цим договором (за п.7.1);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно з пункту 5.1. договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), зокрема, щодо стягнення пені становить п'ять років (п.9.3).
На виконання умов цього договору позивач передав відповідачу, який, в свою чергу, прийняв від позивача за актами приймання-передачі природний газ загальною вартістю 101246405,12 грн. (з урахуванням податку на додану вартість): акти від 30.11.2019 на суму 10650465,80 грн., від 31.12.2019 на суму 24915605,83 грн., від 31.01.2020 на суму 27409858,07 грн., від 29.02.2020 на суму 22080378,70 грн., від 31.03.2020 на суму 16092029,86 грн., від 30.04.2020 на суму 98066,86 грн.
Розрахунки за зазначені в даних актах приймання-передачі обсяги природного газу здійснювалися відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, через що, за зобов'язаннями щодо оплати природного газу за листопад та грудень 2019 року, січень, лютий, березень та квітень 2020 року, позивачем нараховані відповідачу:
1) за листопад 2019 року 10620465,80 грн. боргу, 471135,86 грн. пені, 401585,19 грн. 3% річних, 982069,76 грн. інфляційних втрат;
2) за грудень 2019 року 24915605,83 грн. боргу, 783003,54 грн. пені, 876634,28 грн. 3% річних, 2249604,61 грн. інфляційних втрат;
3) за січень 2020 року 27409858,07 грн. боргу, 552990,14 грн. пені, 899237,82 грн. 3% річних, 2564731,86 грн. інфляційних втрат;
4) за лютий 2020 року 22080378,70 грн. боргу, 197034,20 грн. пені, 671906,95 грн. 3% річних, 1874415,80 грн. інфляційних втрат;
5) за березень 2020 року 16092029,865 грн. боргу, 446724,57 грн. 3% річних, 1227505,21 грн. інфляційних втрат;
5) за квітень 2020 року 98066,86 грн. боргу, 2493,85 грн. 3% річних, 7164,87 грн. інфляційних втрат.
За обліком позивача станом на 31.03.2021 заборгованість відповідача з оплати природного газу, який відповідач отримав від позивача на підставі договору №3179/1920-ЕЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу, становить 115424643,63 грн.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати а ні повністю, а ні частково, заявлених до стягнення з нього основного боргу у сумі 101 216 405,12 грн., пеню у сумі 2 004 163,74 грн.; три проценти річних у сумі 3 298 582,66 грн.; інфляційних втрати у сумі 8 905 492,11 грн.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Щодо підстав виникнення та порядку виконання господарських зобов'язань
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно ж до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо іншого строку оплати не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
1. Щодо виконання сторонами своїх господарських зобов'язань
Наявність укладеного між сторонами справи договору №3179/1920-ЕЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач виконав встановлені для нього договором №3179/1920-ЕЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу (за пунктами 1.1, 2.1. договору) та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України), як для постачальника, зобов'язання перед відповідачем в частині передачі (поставки) відповідачеві протягом періоду дії даного договору природного газу на загальну суму 115424643,63 грн., у зумовлені цим договором строки та в узгоджених сторонами договору відповідних щомісячних обсягах, що підтверджується складеними між сторонами даної справи відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні. Проте, відповідач не виконав передбачені для нього умовами вказаного договору (за пунктами 1.1, 5.1, 5.3 договору) та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України), як для споживача, зобов'язання перед позивачем в частині здійснення оплати природного газу позивача на умовах даного договору.
Невиконання відповідачем вказаних положень договору №3179/1920-ЕЕ-33 від 01.10.2019 та наведених приписів норм закону, є порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, що виникли з зазначеного договору.
2. Щодо нарахування річних та інфляційних втрат
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього 3298582,66 грн. процентів річних (3%) та 8905492,11 грн. інфляційних втрат.
Розрахунки заявлених до стягнення 3298582,66 грн. процентів річних (3%) та 8905492,11 грн. інфляційних втрат судом перевірено, ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також не є завищеними, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, й окрім цього, розрахунок інфляційних втрат відповідає позиції щодо методології виконання такого розрахунку, яку містить постанова Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Висновки суду
1. По суті спору
Відповідач порушив строки оплати природного газу, який був отриманий відповідачем від позивача на підставі договору №3179/1920-ЕЕ-33 від 01.10.2019. Через прострочення виконання відповідачем зазначених грошових зобов'язань перед позивачем, у позивача виникло право на нарахування відповідачеві заявлених до стягнення грошових сум пені, інфляційних втрат та річних (3%).
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання його договірного зобов'язання за договором №3179/1920-ЕЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу, в частині оплати товару позивача на умовах даного договору, заявлені до стягнення з відповідача грошові суми основного боргу в розмірі 101216405,12 грн., річних (3%) в розмірі 3298582,66 грн., інфляційних втрат в розмірі 8905492,11 грн., нараховані правомірно та мають бути стягнуті з відповідача.
2. Щодо клопотання про зменшення пені
Так, судом при вирішенні питання про застосування свого права зменшити розмір неустойки, беруться до уваги наступні виняткові обставини: в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором; в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором. Природний газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, споживачами послуг з теплопостачання є населення. Через низьку платіжну дисципліну споживачів відповідач має значну дебіторську заборгованість; його майновий та фінансовий стан в період економічної кризи не може забезпечити прибутковість підприємства, що відображено в наданому звіті про фінансові результати.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом поряд із вимогою кредитора про сплату відсотків річних є ефективними механізмами забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 25.01.2018 року у справі № 911/3165/16.
Враховуючи викладене, клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 50 % суми заявленої до стягнення пені підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 26.05.2021 № 0000018384 у сумі 794500,00 грн., які відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог" підлягають стягненню з відповідача.
Цей висновок суду узгоджується з роз'ясненнями, що містять положення п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7, за якими, коли господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, користуючись наданим йому за законом правом зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала би задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (місцезнаходження: 73036, Херсонська обл., м. Херсон, Бериславське шосе, 1; код ЄДРПОУ 00131771) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за Договором постачання природного газу №3179/1920-ЕЕ-33 від 01.10.2019 року у загальній сумі 114 422 561,76 грн., у тому числі: основний борг у сумі 101 216 405,12 грн., пеня у сумі 1 002 081,87 грн.; три проценти річних у сумі 3 298 582,66 грн.; інфляційні втрати у сумі 8 905 492,11 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 794500,00 грн.
3. Відмовити у стягненні 1 002 081,87 грн. пені.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 20.10.2021
Cуддя В.П.Ярошенко