Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3199/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11)
до Фізичної особи-підприємця Балаєва Костянтина Вікторовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 48473,84 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Балаєва Костянтина Вікторовича, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь вартість безпідставно спожитої теплової енергії за період з лютого 2019 р. по квітень 2021 р. в розмірі 45451,47 грн.; інфляційні втрати в розмірі 2394,98 грн. та 3 % річних в сумі 627,39 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.08.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
20.09.2021 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21881), в якому відповідач проти позову заперечив з підстав того, що у належному йому на праві власності нежитлових приміщеннях площею 118,4 кв.м. у житловому будинку АДРЕСА_2 демонтовано систему теплопостачання (відсутні радіатори). На обґрунтування своїх заперечень, відповідачем вказано про те, що 11.09.2021 відповідачем було надіслано на адресу позивача заяву про обстеження належного йому приміщення, фіксації факту відсутності радіаторів опалення, що в свою чергу підтвердить безпідставність вимог позивача про стягнення з мене заборгованості, про що разом із відзивом надав копію фіскального чеку. Також, відповідачем зазначено про те, що в наданих позивачем рахунках-актах зазначено відомості про обсяг спожитої теплової енергії без зазначення показань будинкового вузла обліку та позивачем не надано жодних доказів того, що зазначені відомості щодо обсягів спожитої теплової енергії внесені до актів-рахунків на підставі показників зняття будинкового вузла обліку, зокрема відомості обліку журналів режимів теплоспоживання. Крім того, відповідачем зазначено про те, що вказані акти-розрахунки позивачем не надавалися, а поштові відправленні направлялися з якихось причин за іншою адресою.
30.09.2021 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 22902) з додатковими документами.
У даному разі, суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.
Із обставин справи убачається, що відповідачеві - Фізичній особі-підприємцю Балаєву Костянтину Вікторовичу на праві власності належать нежитлові приміщення площею 118,4 кв.м. у житловому будинку АДРЕСА_2. Ці нежитлові приміщення за актом приймання-передачі орендованого майна від 30.09.2018 були повернуті відповідачеві (як орендодавцю) Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України (як орендарем) згідно договору оренди нежитлового приміщення №7808 від 12.03.2018 (т.с. 1 а.с. 9).
Система опалення зазначених приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача.
Договору постачання теплової енергії до зазначеного приміщення між позивачем та відповідачем не укладалося, як і не надано доказів укладення відповідачем відповідного договору на відшкодування витрат теплопостачання балансоутримувачу.
На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2019-2020, 2020-2021 років позивач здійснював постачання теплової енергії у житловий будинок, де розташоване нежитлове приміщення відповідача.
Факт постачання позивачем теплової енергії в житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_2, з січня 2019 по квітень 2021 року підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів га актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів до житлового будинку, де розташовані нежитлові приміщення відповідача, які підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку (т.с. 1 а.с. 14-16).
Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії за вказаний період також підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об'єкту №171/1213 від 28.11.2019, № 171/1190 від 30.01.2020, №171/1377 від 20.03.2021 (т.с. 1 а.с. 11-13).
Оскільки система опалення приміщень будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2, в тому числі й нежитлового приміщення загальною площею 118,4 кв.м., яке належить відповідачеві є єдиною системою опалення житлового будинку, відповідач також споживав поставлену позивачем теплову енергію у період з лютого 2019 року по квітень 2021 року включно.
Позивач обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що спір у даній справі виник з підстав того, що в період лютого 2019 року по квітень 2021 року включно теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не була оплачена останнім, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунком за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 45451,47 грн.
У зв'язку з тим, що житловий будинок, у якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, оснащений приладом обліку теплової енергії розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався згідно показань приладу обліку, встановленого у будинку, з урахуванням максимального теплового навантаження на нежитлові приміщення відповідача, виконаного згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94.
Згідно з Законом України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до положень ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" до основних обов'язків споживача теплової енергії відноситься своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Суд зазначає, що оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на зазначену позивачем суму є безпідставно набутою, а отже, до даних правовідносин повинні застосовуватись положення ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.
Також, приписами статті 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Як слідує із матеріалів справи, відповідачеві на праві власності належать нежитлові приміщення площею 118,4 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_2.
Вказані нежитлові приміщення, відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна від 30.09.2018 були повернуті відповідачеві (як орендодавцю) Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України (як орендарем) згідно договору оренди нежитлового приміщення №7808 від 12.03.2018 (т.с. 1 а.с. 9).
Факт постачання позивачем теплової енергії в житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_2, з січня 2019 по квітень 2021 року підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів до житлового будинку, де розташовані нежитлові приміщення відповідача, які підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку (т.с. 1 а.с. 14-16).
Окрім того, факт споживання відповідачем теплової енергії за вказаний період також підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів обстеження системи теплоспоживання об'єкту №171/1213 від 28.11.2019, № 171/1190 від 30.01.2020, №171/1377 від 20.03.2021 (т.с. 1 а.с. 11-13).
Оскільки система опалення приміщень будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2, в тому числі й нежитлового приміщення загальною площею 118,4 кв.м., яке належить відповідачеві є єдиною системою опалення житлового будинку, відповідач також споживав поставлену позивачем теплову енергію у період з лютого 2019 року по квітень 2021 року включно.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, такий здійснений виходячи з суми споживання тепла на опалення (показання ПУ) помноженої на тариф, та здійснено нарахування з лютого 2019 року по квітень 2021 року (включно), що становить 45451,47 грн.
Враховуючи викладене, а також те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку або доказів відсутності обов'язку сплати грошових коштів у заявленому розмірі, відповідачем не спростовані доводи позивача, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі за період з лютого 2019 р. по квітень 2021 р. у розмірі 45451,47 грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.
Суд відхиляє доводи відповідача, які викладено останнім у відзиві на позовну заяву, про що зазначає наступне.
Порядок відключення від мереж централізованого опалення до 17.09.2019 було врегульовано відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 N4), після 17.09.2019 дане питання регулюється Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води (Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26.07.2019 N169).
Згідно із зазначеними вище положеннями нормативно - правових актів, після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від централізованого опалення та гарячого водопостачання складається акт про відокремлення (відключення) квартири / нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення). Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання. гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).
Всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовано наведені позивачем обставини, як і не підтверджено обставин, про які зазначив відповідач у своєму відзиві.
Щодо заявлених до стягнення 3 % річних в сумі 627,39 грн. та інфляційні витрати в сумі 2394,98 грн.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних в сумі 627,39 грн. та інфляційні витрати в сумі 2394,98 грн., судом встановлено, що його здійснено у відповідності до умов чинного законодавства, вказаний розрахунок є арифметично вірним та такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
При цьому, суд вважає за необхідне вдруге зазначити, що норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Балаєва Костянтина Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) - 45451,47 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з лютого 2019 р. по квітень 2021 р.; 627,39 грн. 3 % річних; 2394,98 грн. інфляційних втрат та 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "20" жовтня 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв