12.10.2021м. СумиСправа № 920/746/21
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/746/20
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: Комунального підприємства “Глухівський тепловий район” Глухівської міської ради (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Києво-Московська, буд. 14, код ЄДРПОУ 31264398)
про стягнення 5267122,90 грн,
представники сторін:
позивача (в режимі відеоконференції) - Поліщук В.О.;
відповідача (в режимі відеоконференції) - Поздняков П.В.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 5267122,90 грн. заборгованості за договором № 4056/1920-ТЕ-29 від 24.09.2019 постачання природного газу, з яких: 4389649,34 грн. основний борг, 185638,02 грн. пеня, 199473,60 грн. 3% річних, 492361,94 грн. інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача судові витрати в сумі 79006,84 грн.
Ухвалою від 09.07.2021 суд відкрив провадження в справі та призначив підготовче засідання на 05.08.2021.
26.07.2021 та 30.07.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд скасувати або зменшити на 95% розмір штрафних санкцій, посилаючись на майновий стан та те, що порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
30.07.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд відмовити у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у повному обсязі, зазначивши про те, що відповідачем були порушені умови договору щодо строків проведення розрахунків, основний борг в сумі 4389649,34 грн. існує вже понад 1 рік та не надано належних і допустимих доказів поважності порушення у мов договору чи/або щодо вчинення дій щодо намагання належним чином виконати зобов'язання.
18.08.2021 представник відповідача подав до суду заперечення, в яких просить задовольнити клопотання про скасування або зменшення на 95% розміру штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних нарахувань), посилаючись на висновки Верховного Суду.
09.09.2021 представник відповідача подав до суду остаточну правову позицію по справі, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на заборгованість.
Ухвалою від 21.09.2021 суд постановив закрити підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 21.09.2021 оголошено перерву до 12.10.2021.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.
Відповідно до укладеного між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач - постачальник) та Комунальним підприємством «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради (відповідач - споживач) договору постачання природного газу № 4056/1920-ТЕ-29 від 24.09.2019, постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ, а останній зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2019 року - квітень 2020 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 17008438,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1. договору, через що має заборгованість в сумі 4389649,34 грн.
Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі N 1-26/2011, сторони повинні фактично виконувати умови договору, а не ухилятись від виконання обов'язків з формальних причин.
Судом встановлено, що сторони уклали договір поставки. Позивач поставив товар, а відповідачем товар був прийнятий. Відповідачем зобов'язання по оплаті товару не виконано, а саме не сплачено 4389649,34 грн., чим порушено вищезазначені норми матеріального права.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
На підставі пункту 5.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 5.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Згідно з п. 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
За умовами п. 5.4. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Факт передачі позивачем відповідачеві природного газу за вищевказаним договором повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь основного боргу за переданий природний газ за договором № 4056/1920-ТЕ-29 від 24.09.2019 в сумі 4389649,34 грн підлягають задоволенню.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані 3 % річних в загальній сумі 199473 грн. 60 коп. за жовтень 2019 року - квітень 2020 року, виходячи з суми заборгованості помісячно, з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат та інфляційні втрати за період з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.03.2020 по 31.05.2021 в загальній сумі 492361,94 грн.
Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх правомірність та стягнення з відповідача на користь позивача 492361,94 грн. інфляційних втрат та 199473,60 грн. трьох відсотків річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
На підставі п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з додатковою угодою № 6 від 28.01.2020 до договору, замінено в п. 7.2. договору слова « 17,8% річних» на « 14,2% річних». Додаткова угода діє з 01.01.2020.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256.
У пункті 7.3. договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
У п. 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 185638,02 грн., виходячи з суми заборгованості помісячно за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу поставленого у жовтні 2019 року - квітні 2020 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 199473,60 грн., пені в сумі 185638,02 грн., інфляційних втрат в сумі 492361,94 грн.
Відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені, а також 3% річних та інфляційних втрат на 95% враховуючи те, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства. Крім того, газ, що отримувався за цим договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Стосовно зменшення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, що за своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Положеннями ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України не передбачене право суду на зменшення нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних.
Щодо клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені суд враховує положення статті 233 ГК України, згідно яких у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Суд звертає увагу, що суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов'язань за договором.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, нараховані позивачем штрафні санкції підлягають стягненню за сам факт допущення споживачем порушення, незалежно від того, чи завдано постачальнику у зв'язку з цим збитків, оскільки позивач є таким само господарюючим суб'єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд констатує відсутність достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру пені. При цьому суд бере до уваги ті обставини, що відповідачем умови договору щодо строків проведення розрахунків були порушені, пеня нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою ним 4389649,34 грн протягом жовтня 2019 року по квітень 2020 року, основний борг в сумі 4389649,34 грн існує вже понад рік і на нього в силу законодавчих обмежень пеня позивачем не нараховувалася.
Крім того розмір нарахованої позивачем до стягнення пені є співрозмірним з допущеним відповідачем порушенням, не є надмірно великим, зокрема, приймаючи до уваги несвоєчасно сплачену вартість за договором поставленого газу в загальному розмірі понад 4 млн. грн, що в майбутньому стимулюватиме відповідача належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання.
Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу поставленого у жовтні 2019 року - квітні 2020 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4389649,34 грн основного боргу, 3% річних в сумі 199473,60 грн., інфляційних втрат в сумі 492361,94 грн., пені в сумі 185638,02 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Глухівський тепловий район” Глухівської міської ради (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Києво-Московська, буд. 14, код ЄДРПОУ 31264398) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 4389649 грн. 34 коп. (чотири мільйони триста вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 34 копійки) боргу, 185638 грн 02 коп (сто вісімдесят п'ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 02 копійки) пені, 199473 грн. 60 коп. (сто дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сімдесят три гривні 60 копійок) 3 % річних, 492361 грн. 94 коп. (чотириста дев'яносто дві тисячі триста шістдесят одна гривня 94 копійки) інфляційних втрат, 79006 грн. 84 коп. (сімдесят дев'ять тисяч шість гривень 84 копійки) витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.10.2021.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко