вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"19" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/807/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянув матеріали справи
за позовом: фізичної особи - підприємця Мички Сергія Станіславовича
до відповідача: фізичної особи - підприємця Ляхович Тетяни Іванівни
про: стягнення в сумі 13 300,00 грн.
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
представники:
від позивача: Павловський І.С.;
від відповідача: не з'явився;
Фізична особа - підприємець Мичка Сергій Станіславович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи - підприємця Ляхович Тетяни Іванівни про стягнення заборгованості в сумі 13 300,00 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору про надання послуг №00016-01/20 від 16 січня 2021 року в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих послуг. Зокрема позивач вказує, що на виконання умов укладеного договору надав відповідачу послуги з ремонту транспортних засобів, а відповідач у свою чергу оплатив їх вартість лише частково в сумі 8 808,00 грн., а тому неоплаченими залишаються послуги на загальну суму 13 300,00 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) представників сторін, судове засідання призначено на 19 жовтня 2021 року.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, поштове повідомлення, що містило ухвалу суду про відкриття провадження у справі вручене 24 вересня 2021 року.
Суд зазначає, що ухвалу суду було направлено на адресу згідно з відомостями що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, поштове повідомлення повернулось до суду як вручене.
У судовому засіданні 19 жовтня 2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та просив суд задоволити позов у повному обсязі. Крім того в судовому засіданні позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів понесення судових витрат.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
16 січня 2020 року між фізичною особою - підприємцем Мичкою Сергієм Станіславовичем (виконавець/позивач) та фізичною особою - підприємцем Ляхович Тетяною Іванівною (замовник/відповідач) було укладено договір про надання послуг №00016-01/20 (надалі договір), відповідно до предмету якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з ремонту транспортних засобів чи складових частин транспортних засобів, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем.
Згідно з умовами пункту 1.2. договору замовник бере на себе зобов'язання прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що перелік робіт ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з умовами пункту 2.1. договору вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт (посвідчується підписами та печатками сторін даного договору), і вказується в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з положеннями пункту 2.2. договору крім вартості послуг, зазначених у п. 2.1 цього договору, замовник оплачує виконавцю вартість матеріалів (запасних частин) виконавця, яка вказується в актах виконаних робіт.
Відповідно до пункту 2.4. договору, оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється замовником шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Згідно з умовами пункту 4.5. договору послуги, передбачені розд. 1 цього договору, вважаються наданими з моменту підписання акта виконаних робіт після надання послуг з ремонту.
Пунктом 4.6 договору встановлено, що протягом 3 робочих днів з дня отримання акта замовник зобов'язаний підписати його або в той же строк надати виконавцю мотивовану відмову у прийнятті.
Разом з тим, згідно з умовами пункту 4.7. договору, пропуск замовником строку, передбаченого пунктом 4.6. цього договору, тягне за собою ті ж правові наслідки, що й підписання замовником акту.
З наявних в матеріалах справи доказів видно, що на виконання укладеного договору позивач надав відповідачу послуги, обумовлені договором, що стверджується наступними доказами.
Згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за №1 від 16 січня 2020 року на суму 371,00 грн., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за №7 від 28 січня 2020 року на суму 1 104,00 грн., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за №17 від 13 лютого 2020 року на суму 7 333,00 грн., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за №42 від 13 березня 2020 року на суму 13 300,00 грн. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 22 108,00 грн.
Натомість відповідач лише частково оплатив надані послуги на суму 8 808,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 33-35). Таким чином докази оплати послуг наданих згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за №42 від 13 березня 2020 року на суму 13 300,00 грн. в матеріалах справи відсутні.
22 липня 2021 року позивач направив відповідачу претензію, акт здачі-прийняття №42 від 13 березня 2020 року, рахунок №45 від 13 березня 2020 року та калькуляційну картку на ремонт автомобіля. У вказаній претензію позивач просив відповідача підписати акт здачі-прийняття №42 від 13 березня 2020 року та у 10-ти денний термін здійснити оплату наданих послуг.
Вказану претензію відповідач отримав 23 липня 2021 року, проте претензія залишена без відповіді та задоволення.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є майновими, договірними та стосуються надання послуг. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.
Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3 статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з визначеннями статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно з нормами статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не оплачено надані згідно акту №42 від 13 березня 2020 року послуги на загальну суму 13 300,00 грн. Водночас в матеріалах справи наявний примірник (копія) вказаного акту, який не містить його погодження зі сторони відповідача. За таких обставин суд ураховує положення укладеного сторонами правочину, а саме пункту 4.6. договору, яким визначено, що протягом 3 робочих днів з дня отримання акта замовник зобов'язаний підписати його або в той же строк надати виконавцю мотивовану відмову у прийнятті.
Окрім цього, згідно з умовами пункту 4.7. договору, пропуск замовником строку, передбаченого пунктом 4.6. цього договору, тягне за собою ті ж правові наслідки, що й підписання замовником акту.
Суд також встановив, що 23 липня 2021 року відповідач отримав акт №42 від 13 березня 2020 року на загальну суму 13 300,00 грн. Однак, всупереч положенням пункту 4.6. договору, відповідач не надав позивачу підписаний примірник вказаного акту або вмотивовану відмову від його підписання. Відтак, в силу положень пункту 4.7. договору (настання правових наслідків, що й підписання замовником акту), у відповідача виник обов'язок з оплати наданих послуг, що передбачений пунктом 2.4. (оплата послуг здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання акту виконаних робіт).
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що у відповідача виник обов'язок з оплати наданих послуг.
Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
За висновком суду були встановлені обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 13 300,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг №00016-01/20 від 16 січня 2021 року. А тому вказані вимоги є законними, відповідачем не спростованими, а отже такими, що мають бути задоволені.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, суд вважає, що судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в розмірі 2 270,00 грн. необхідно покласти на відповідача.
Крім того, позивачем в судовому засіданні подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Приписами статті 126 ГПК України унормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В якості доказів понесення судових витрат позивачем долучено до позовної заяви договір про надання правничої допомоги від 30 квітня 2021 року та надано акт здачі приймання робіт (надання послуг) від 18 жовтня 2021 року та рахунок №18-10/21 від 18 жовтня 2021 року.
Згідно з актом здачі приймання робіт (надання послуг) сторони погодили розмір гонорару за належне надання послуг в сумі 3 000,00 грн.
Згідно з умовами пункту 3.1. договору, за правничу допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, який визначений актами здачі-приймання наданих послуг до даного договору, які є його невід'ємною частиною.
За умовами пункту 4.1. договору, розмір оплати праці адвоката а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в актах приймання - передачі наданих послуг.
На виконання умов договору адвокатом виставлено рахунок на ім'я позивача, який останнім оплачено, що стверджується платіжним дорученням від 18 жовтня 2021 року на суму 3 000,00 грн.
Оцінивши докази, надані у підтвердження судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Згідно з положеннями статті 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Суд встановив, що позивач надав суду договір про надання правової допомоги за предметом якого адвокат зобов'язується надавати позивачу юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Позивач також надав суду докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем за надання правничої допомоги.
За таких умов загальна сума витрат позивача на адвокатські послуги складає 3 000,00 грн., що на думку суду, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Такі витрати відповідають критеріям реальності, розумності, співмірності та обґрунтованості.
Суд, керуючись правилами статті 129 ГПК України, вирішив покласти на відповідача судові витрати повністю. Отже витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Ляхович Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Мички Сергія Станіславовича ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) 13 300 (тринадцять тисяч триста) грн. 00 коп. заборгованості, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач (Стягувач): фізична особа - підприємець Мичка Сергій Станіславович ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ).
Відповідач (Боржник): фізична особа - підприємець Ляхович Тетяна Іванівна ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 20 жовтня 2021 року.
Суддя Качур А.М.