вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
12.10.2021 Справа № 917/888/21
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро", вул. Чкалова, 1Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення 825 308,80 грн. штрафу та пені
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Отюгова О.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Олійник О.Ю.
від відповідача: Пасюк В.В.
Обставини справи: 04.06.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" про стягнення 825 308,80 грн. за договором № 1401 від 17.09.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов Договору № 1401 від 17.09.2019 року не виконав роботи в строки, установлені календарним графіком. На підставі 7.2 Договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, в сумі 738454,19 грн. за період з 01.09.2019р. по 28.05.2021р. та штраф в розмірі 7% вказаної вартості за прострочення виконання понад 30 днів в сумі 86874,61грн., всього 825 308,80 грн.
Ухвалою господарського суду від 08.06.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 08.07.2021 на 11:00 год. У зв'язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду в цей день не відбулося.
05.07.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов ( арк. справи 166-172, том 1). Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечував, посилаюсь на те, що позивачем не було забезпечено виведення ліній електропередачі з під напруги (знеструмлення), як це передбачено умовами договору - п.5.7. Крім того, проектом передбачався монтаж та демонтаж опор у загально недоступних місцях. Також відповідач стверджує, що сторонами у процесі виконання робіт по договору підряду проводилось коригування, відбувались зміни в обсягах робіт, зміни у матеріалах і т.і. Відповідач листом від 03.09.2019 р. повідомляв про необхідність заміни розподільчих коробок на інші, так, як запроектовані розподільчі коробки були відсутні на території України. Порушення строків закінчення виконання робіт виникло з вересня 2019 року, проте з даним позовом позивач звернувся до суду більш ніж через півтора року від цієї дати, у травні 2021 року, отже, на думку відповідача, в силу частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України позивач втратив право заявляти про недоліки стосовно строку виконання договірних робіт, адже позивач не заявляв про порушення відповідачем строків виконання робіт по договору № 1401 при прийманні-передачі робіт по договору, підписавши відповідні акти без жодних зауважень чи заперечень. Відповідач вважав, що посилання позивача на порушення відповідачем умов договору в частині строків виконання робіт по договору не заслуговує на увагу, оскільки в силу закону позивач втратив таке право підписавши акти приймання робіт без жодних зауважень. Також у відзиві відповідач просив суд викликати в судове засідання та допитати як свідка комерційного директора ТОВ "Кремелектро" Крамаренка Андрія Сергійовича.
19.07.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив ( арк. справи 212-216, том 1).
27.07.2021 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив ( арк. справи 238-242, том 1).
Ухвалою суду від 23.07.2021 року призначено підготовче засідання на 10.08.2021 року.
Ухвалою від 10.08.2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.09.2021 року.
В судовому засіданні 21.09.2021 року суд заслухав представників учасників справи, дослідив всі наявні в матеріалах справи докази. Для надання можливості учасникам справи підготуватися до судових дебатів за клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 12.10.2021 року.
В судових дебатах представник відповідача заявив клопотання про зменшення нарахованих штрафних санкцій на 99% ( виступ в дебатах залучено до матеріалів справи).
Представник позивача заперечував проти такого зменшення.
В судовому засіданні 12.10.2021 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз'яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представників учасників справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
17.04.2019 р. між Акціонерним товариством «Полтаваобленерго» (позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кремелектро» ( підрядник, відповідач) укладено Договір підряду №1401 ( арк. справи 15-22, том 1) на виконання робіт «Технічне переоснащення П.Л.-0,4кВ від КТП-283 в смт. Козельщина, Козельщинського району, Полтавської області.
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- підрядник зобов'язується виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи «Технічне переоснащення П.Л-0,4 кВ від КТП-283 в смт. Козельщина, Козельщинського району, Полтавської області, код згідно з національним класифікатором України ДК021:2015 «Єдиний закупівельний словник» 45000000-7- Будівельні роботи та поточний ремонт (п. 1.1 та п. 1.2 Договору);
- загальна ціна договору з ПДВ становить 1400 000,00 грн. (п.3.1 Договору);
- строк (термін) виконання робіт по цьому договору узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є Додатком №2 до цього договору і його невід'ємною частиною (п.5.1 Договору);
- здавання - приймання виконаних Робіт здійснюється спільно уповноваженими представниками Сторін після виконання Робіт (етапів Робіт) за Актом приймання виконаних робіт складеним за формою КБ-2в та Довідкою КБ-З. Замовник розглядає та підписує Акт КБ-2в та Довідку КБ-3 протягом 10 робочих днів з моменту їх отримання від підрядника (п.5.17 Договору);
- підрядник зобов'язаний забезпечити виконання Робіт у строки, встановлені Договором (п.6.3.2 Договору);
- за порушення строків виконання робіт з Підрядника стягується пеня у розмірі 0,5 % вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п.7.2 Договору);
- строк у межах якого Сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, пені, штрафних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 9.3 Договору);
- Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2019 р., (п. 10.1 Договору);
- при укладенні цього Договору до нього додається: Додаток №1 «Кошторисна документація» ( арк. справи 23-57, том 1), Додаток №2 «Графік виконання робіт» ( арк. справи 85, том 1). , Додаток №3 «Технічна виконавча документація» ( арк. справи 86-87, том 1).
Сторонами також складено календарний графік, згідно якого вони визначили строк виконання робіт «Технічне переоснащення П.Л.-0,4кВ від КТП-283 в смт. Козельщина, Козельщинського району, Полтавської області» - серпень 2019 року ( арк. справи 85, том 1).
Матеріали справи свідчать, що позивачем та відповідачем складено Акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 на суму 148,55 грн., №2 на суму 85601,04 грн., №3 на суму 444701,99 грн., № 4 на суму 105210,08 грн., №5 на суму 3338,22 грн., №6 на суму 441341,29 грн., №7 на суму 90308,65 грн., №8 на суму 51991,40 грн., акт №9 на суму 8615,38 грн., №10 на суму 9809,27 грн. довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, відомість змонтованих лічильників, включених в акт виконаних робіт за 2019 рік, які підписані представниками сторін і скріплений печатками ( арк. справи 90-144, том 1).
У справі, що розглядається предметом доказування, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання встановлення наявності чи відсутності факту прострочення підрядника (відповідача) та застосування за таке прострочення штрафних санкцій, стягнення яких і є предметом даного позову.
На підтвердження позовних вимог позивач надав такі докази: завірені копії договору №1401 від 17.04.2019р.; актів № І від 28.12.2019р.. №2 від 28.12.2019р., №3 від 28.12.2019р.. №4 від 28.12.2019р.. №5 від 28.12.2019р.. №6 від 28.12.2019р.. №7 від 28.12.2019р.. №8 від 28.12.2019р.. №9 від 28.12.2019р., №10 від 28.12.2019р: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019р.; відомості змонтованих лічильників, включених в акт виконаних робіт за 2019р.; розрахунок сум, що стягуються (пеня, штраф).
До відзиву відповідач як докази подав копії Робочого проекту т.1 (аркуші 1, 6); листа №27/05-02 від 27.05.2019 р. щодо відключення повітряної лінії на 19, 20, 21 чер вня 2019р.; Скриншот підтвердження направлення листа у адресу позивача щодо відключення повітря ної лінії на 19, 20,21 червня 2019р.; копія листа від 26.07,2019 р. №28/07-02у на адресу позивача щодо постачання запроектованих лічильників та комплектуючих; Скриншот підтвердження направлення листа у адресу позивача щодо постачання запроек тованих лічильників та комплектуючих; Довіреності №309 від 05.08.2019р. на отримання лічильників та ком плектуючих; листа від 27.08.2019 р. №27/08-02 щодо відключення повітряної лінії з 3 по 20 вересня 2019 р. ; Скриншот підтвердження направлення листа у адресу позивача щодо відключення повітря ної лінії з 3 по 20 вересня 2019 р.; копія Листа від 03.09.2019 р. №03/09-03 щодо необхідності заміни розподільчих коробок; Скриншот підтвердження направлення листа у адресу позивача щодо необхідності заміни розподільчих коробок, копія листа на адресу позивача щодо направлення актів викона них робіт від 11.09.2019р. ; Скриншот підтвердження направлення у адресу позивача актів виконаних робіт від 11.09.2019 р.; копія Актів виконаних робіт №1, 2,3,4 та довідка про вартість виконаних робіт за вересень 2019 р. КБ-3 (оригіналу позивача); Скриншот підтвердження направлення у адресу позивача листа щодо різниці матеріалів та різницю робіт виконаних у зв'язку із невідповідністю проектних обсягів робіт з фактичними; копія Листа від 23.10.2019 р. №23/10-02 про різницю матеріалів та різницю робіт викона них у зв'язку із невідповідністю проектних обсягів робіт з фактичними; копія листа від 19.11.2019 р. №19/11 -03у адресу позивача про завершення виконання робіт по договору; Скриншот підтвердження направлення у адресу позивача листа щодо завершення робіт по договору.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір підряду, який підпадають під правове регулювання норм ст.ст. 837-864 ЦК України.
Зокрема, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ст. 837 ЦК України).
Договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно календарного графіку строк виконання робіт "Технічне переоснащення П.Л.-0,4кВ від КТП-283 в смт. Козельщина, Козельщинського району, Полтавської області" - серпень 2019 року ( арк. справи 85, том 1).
Як встановлено судом в ході розгляду справи, фактично роботи виконані та прийняті у грудні 2019 року, що підтверджується актами № 1 від 28.12.2019р.. №2 від 28.12.2019р., №3 від 28.12.2019р., №4 від 28.12.2019р., №5 від 28.12.2019р., №6 від 28.12.2019р., №7 від 28.12.2019р., №8 від 28.12.2019р., №9 від 28.12.2019р., №10 від 28.12.2019р.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вже зазначалося судом вище, відповідачем в узгоджений умовами договору строк роботи не були виконані.
Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що за порушення строків виконання робіт з Підрядника стягується пеня у розмірі 0,5 % вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Позивачем на підставі до п. 7.2 та 9.3 Договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання в сумі 738454,19 грн. та штраф в розмірі 7% вказаної вартості за прострочення виконання понад 30 днів в сумі 86874,61грн.
Враховуючи те, що роботи були здані відповідачем лише у грудні 2019 року ( тоді як за умовами договору такий строк настав у серпні 2019 року) має місце прострочення підрядника.
Отже позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання в сумі 738454,19 грн. та штраф в розмірі 7% вказаної вартості за прострочення виконання понад 30 днів в сумі 86874,61грн.
Контррозрахунку відповідач суду не надав.
Заперечення відповідача не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки є необґрунтованими та не підтверджені доказами, виходячи з наступного.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що незважаючи на умови договору підряду №1401 та неодноразові прохання підря дника, позивачем не було забезпечено виведення ліній електропередач з під напруги (знеструмлення), як це перебачено умовами договору - п.5.7. Крім того, проектом перед бачався монтаж та демонтаж опор у загально недоступних місцях.
Підписуючи договір № 1401 відповідач мав усвідомлювати зобов'язання з виконання яким саме робіт та в яких умовах він на себе взяв.
Положення п 5.7 договору не свідчать що позивач повинен був з моменту укладення договору та до завершення фактичного виконання робіт на весь період провести знеструмлення всіх об'єктів. Вочевидь такі дії потребували попереднього звернення відповідача щодо конкретних об'єктів, на яких виконувалися роботи.
Відповідачем не подано доказів звернення до позивача із претензіями щодо невиконання замовником своїх зобов'язань щодо цього.
Також відповідач стверджував, що роботи по договору №1401 фактично було завершено ще 11.09.2019 року, про що було повідомлено замовника. Підтвердженням цієї обставини слугують акти виконаних робіт за вересень 2019 року, які погоджені начальником Козельщинської фі лії АТ «Полтаваобленерго» та передані йому для підписання. Але, замовником по договору висловлено побажання про виконання уточнених обсягів (додаткових) робіт. Після їх узгодження підрядник приступив до виконання. Листом №1.9/11-03 від 19.11.2019 р. було повідомлено замовника про завершення усіх робіт по договору та направлення комісії для їх прийняття. Комісія усі роботи по договору підряду прийняла без жодних зауважень, застережень чи претензій по вико нанню умов договору. У актах замовник на свій розсуд поставив дату 28.12.2019 року, яка впливала тільки на кінцеві строки проведення розрахунку по договору.
При цьому відповідачем не подано суду жодних доказів що сторонами було узгоджено питання уточнених обсягів (додаткових) робіт та внесені зміни до проектної документації і календарного графіку.
Відповідач не надав доказів ініціювання ним питання внесення змін до календарного графіку якщо позивач просив виконати якісь додаткові роботи.
Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що роботи були виконані ще 11.09.2019 року та повідомлення про це замовника. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення відповідних повідомлень чи актів виконаних робіт на адресу замовника, тобто АТ «Полтаваобленерго», в цей період. Умовами договору підряду не передбачено будь-якого погодження представниками Козельщинської філії АТ «Полтаваобленерго» та передання їм для підписання актів виконаних робіт. Філія позивача не була стороною договору підряду, жодних прав та обов'язків на філію договором не покладалося. Доказів наявності повноважень у посадових осіб філії на прийняття робіт відповідачем не подано, на наявність таких він не посилався.
Акти виконаних робіт складалися відповідачем та надавалися позивачу, що передбачено умовами договору (п. 5.15), отже твердження відповідача щодо того, що позивач самостійно на свій розсуд поставив дату 28.12.2019 року суд оцінює критично. Відповідач не зміг пояснити суду чому в такому випадку він не поставив фактичну дату коли здавав виконані роботи та подавав акти для прийняття робіт. Заперечень щодо дати в актах виконаних робіт при їх підписанні відповідач також не вказав.
При цьому в матеріалах справи є лист відповідача від 11.09.2019 року на адресу позивача про направлення проміжного акту на виконані роботи, в якому як додаток вказано довідка КБ-3 на 2 аркушах (арк. справи 185, том 1). Тобто цим листом відповідач сам підтверджує, що у вересні 2019 року ним було складено лише проміжний акт. Доказів же направлення вказаного листа на адресу позивача відповідачем не подано.
Також в матеріалах справи є лист відповідача № 19/11-03 від 19.11.2019 року ( арк. справи 207, том 2), згідно якого відповідач повідомляє замовника про те, що відповідач завершив виконання робіт по договору № 1401 та просить про направлення комісії для їх прийняття. І хоча докази направлення цього листа також відсутні в матеріалах справи, цим листом відповідач фактично підтвердив виконання робіт з простроченням строків, передбачених календарним графіком.
Відповідач також зазначав, що порушення строків закінчення виконання робіт виникло з вересня 2019 року, проте з даним позовом позивач звернувся до суду більш ніж через півтора року від цієї дати, отже, в силу частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, позивач втратив право заявляти про недоліки стосовно строку виконання договірних робіт, адже позивач не заявляв про порушення відповідачем строків виконання робіт по договору № 1401 при прийманні-передачі робіт по договору, підписавши відповідні акти без жодних зауважень чи заперечень.
Так, згідно із частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право надалі посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Отже, замовник зобов'язаний заявити підрядникові по-перше: щодо допущених у роботі відступів від умов договору; по-друге: щодо інших недоліків. Інакше він втрачає право надалі посилатися на відповідні обставини.
На думку суду, відповідач помилково тлумачить наведені вище норми статті 853 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що поняття «допущені у роботі відступи від умов договору» (чи «інші недоліки») стосується також і порушення строків у підрядних відносинах, тому за відсутності відповідної заяви замовник немає права вимагати стягнення штрафних санкцій.
Верховний Суд у постанові від 04.10.2021 року по справі № 904/2739/20 висловив правову позицію, що виходячи із системного тлумачення змісту норм статті 852, частин 2-4 статті 853, статті 858 Цивільного кодексу України поняття «допущені у роботі відступи від умов договору або інші недоліки» стосується недоліків, що погіршили роботу або роблять її непридатною для використання. Замовник має обов'язок заявити про відступи від умов договору підряду, що стосується самої роботи, тобто йдеться лише про порушення підрядником умов договору щодо якісного виконання роботи, а не про порушення будь-яких інших умов договору, зокрема, порушення строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи. При цьому обов'язок зробити заяву стосується саме явних недоліків роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі прийняття (частина 2 статті 853 Цивільного кодексу України), оскільки про приховані недоліки замовник може заявити і після прийняття робіт (частина 3 статті 853 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у постанові від 04.10.2021 року по справі № 904/2739/20 зазначив, що підписання акту приймання - передачі без зауважень та заперечить свідчить лише про відсутність заперечень позивача щодо якості та кількості виконаних робіт, а не про своєчасність їх виконання та про відсутність претензій з боку позивача щодо строків виконання цих робіт.
Наведене спростовує заперечення відповідача в цій частині.
Суд враховує зазначений вище правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 04.10.2021 року по справі № 904/2739/20 в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2018 року у справі №914/2628/17 є безпідставними, оскільки у справі № 917/2628/17 суди встановили, що договір підряду був підписаний пізніше, ніж мали розпочатись підрядні роботи згідно з календарним графіком; календарний графік може уточнюватись на підставі нового технічного завдання на проектування, а також після коригування графіків поставки обладнання згідно специфікацій; сторони погодили зміни умов договору в частині технічного завдання на проектування; сторонами підписано новий календарний графік, де зазначено, що роботи з коригування проекту виконані повністю, без будь-якого посилання на порушення термінів виконання цих робіт.
Верховний Суд у справі №914/2628/17 за результатами вирішення спору зробив загальний висновок, який мотивований тим, що оскільки обов'язок прийняти виконані роботи, а в разі відступів від умов договору негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладено саме на позивача, який жодних заперечень щодо строків виконаних робіт не заявляв і погодив підписанням новий календарний графік, де зазначено, що роботи з коригування проекту виконано повністю, без будь-якого посилання на порушення строків виконання цих робіт, то висновки судів про те, що позивач не довів порушення відповідачем умов договору в частині строків виконання робіт, є правомірним (наведене вказано у п. 5.16 Постанови Верховного Суду від 04.10.2021 року по справі № 904/2739/20).
При цьому у справі № 917/888/21, як вже зазначав вище суд, сторони змін до проектної документації та календарного графіку не вносили, судом не встановлено прострочення кредитора.
Суд також відхиляє посилання відповідача на постанову ВС від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, оскільки у вказаній справі мова йшла про стягнення заборгованості за виконані роботи, а не про стягнення штрафних санкцій внаслідок прострочення підрядника.
Отже, у справі № 917/888/21 мають місце інші обставини справи, ніж у справах № 905/411/17 та № 904/411/17.
Стосовного виклика як свідка комерційного директора ТОВ "Кремелектро" ОСОБА_1 , то згідно ч. 1 ст. 89 свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Відповідачем не було подано разом відзивом заяв свідків, як цього вимагають ст.ст. 80, 88 ГПК України. Не було подано таких заяв і після цього.
Підстави для виклику як свідка комерційного директора ТОВ "Кремелектро" ОСОБА_1 відповідачем не наведені.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За приписами частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі ( ч.2 ст. 2 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Натомість згідно з ч. 1, 4 ст. 13 цього Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
За приписами ч.ч.4,5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд не приймає як належні докази листування із замовником листи, які відповідач адресував заступнику Козельщинської філії позивача ( арк. справи 180, 183, том 1), оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності повноважень у вказаної особи як представника замовника за договором № 1401.
Як встановлено судом, відповідач на підтвердження факту відправки листів позивачу надав в якості доказів скріншоти електронних повідомлень (зворотні аркуші листів арк. справи 180-181,183-184,186, том 1).
Суд зазначає, що з незавірених копій знімку екрану монітору комп'ютера (скріншоту) не вбачається, які саме лист та за змістом було відправлено на електронну адресу, докази що саме вказані електронні адреси є електронними адресами позивача відповідачем не подано.
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 № 851-IV.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Таким чином, надана відповідачем роздруківка електронної переписки не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов'язковим візитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення та підтвердження наявності волевиявлення відправника щодо змісту такого документу.
При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20, про те, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні ч. 1 ст. 5 закону №851-ІV, відповідно до якої електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19.
При вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд враховує наступне.
Приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Крім того, при застосуванні положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Разом з тим, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених позивачем збитків чи додаткових витрат через прострочення відповідачем строків здачі робіт.
Крім того, суд приймається до уваги, що на час розгляду справи зобов'язання за договором виконано відповідачем у повному обсязі, прострочення не є надто тривалим.
Також заслуговує на увагу та обставина, що розмір нарахованої пені за порушення строків становить 738 454,19 грн, тобто є значним з огляду на суму договору.
Визначення розміру, на який зменшується нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку буде дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи.
Тому суд користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, із урахуванням інтересів обох сторін, засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, у зв'язку з чим сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 369 217,10 грн.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.
Враховуючи наведене суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 86 874,61 грн. штрафу та 369 217,10 грн. пені.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" (вул. Чкалова, 1Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 37411298) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" ( вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код 00131819) 86 874,61 грн. штрафу, 369 217,10 грн. пені, 12 379,63 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.
Повне рішення складено 20.10.2021 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).
Суддя Тимощенко О.М.