Справа № 947/31577/21
Провадження № 2-з/947/1273/21
20.10.2021 року
Суддя Київського райсуду м.Одеси Калашнікова О.І. розглянула заяву представника позивача - адвоката Працевитого Г.О. про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДебт Плюс» про зобов'язання провести обов'язкову реструктуризацію за кредитним договором в іноземній валюті,-
Встановив,
До Київського районного суду м. Одеси 18.10.2021 року надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДебт Плюс» про захист прав споживача, про зобов'язання провести обов'язкову реструктуризацію за кредитним договором в іноземній валюті.
Відповідно до положень ст.33 ЦПК України справу за вказаним позовом розподілено судді Калашніковій О.І.
До позову представник позивача - адвокат Працевитий Г.О. надав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту квартири АДРЕСА_1 , що належить на праве власності ОСОБА_1 , заборони відповідачу вчиняти дії щодо звернення стягнення, розпорядження, користування квартирою, зупинення стягнення на підставі рішення Київського райсуду м.Одеси від 16.11.2016 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором.
Сторона позивача вважає, що є об'єктивні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на іпотечне майно і заборони відповідачу вчиняти дії щодо звернення стягнення на це іпотечне майно, тому як з 23.09.2021 року припинено мораторій за валютними кредитами, а відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 в проведенні реструктуризації за кредитним договором і у відповідності з умовами договору іпотеки кредитор має право звернути стягнення на іпотечне майно та відчужити вказане майно на користь третіх осіб, а відтак невжиття таких заходів забезпечення позову значним чином ускладнить виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, чим будуть значно порушені права та інтереси позивача.
Вивчивши позов і додані до нього письмові докази, дослідивши наведені стороною позивача доводи щодо вжиття заходів забезпечення позову, суддя дійшов висновку, що заява представника позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до частини першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно пунктам 1, 2 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві, забороною вчиняти певні дії.
За загальним правилом частини третьої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову визначені статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України, в тому числі вона повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої).
Згідно правового висновку, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відтак, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Відповідно роз'яснень пункту 6 постанови Пленуму Верхового Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Як убачається з позову та доданих до нього письмових доказів, 02.04.2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» (правонаступниками якого є ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Укрдебт Плюс») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3-103/ФКВ на суму 60 000 дол.США. В забезпечення виконання умов кредитного договору 02.04.2007 року Банк і Яніна уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконувала, тому рішенням Київського райсуду м.Одеси від 16.11.2016 року задоволені позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ТОВ «Укрпромбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3-103/ФКВ в загальній сумі 612333,01 грн.
23.04.2021 набув чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», яким визначено підстави для обов'язкової реструктуризації заборгованості валютних кредитів.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, представник позивач вказує, що підставою для звернення до суду стала відмова відповідача укласти договір на реструктуризацію, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року. У зв'язку з тим, що відбулась втрата чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», реалізація (задоволення вимог іпотекодержателя) даної іпотечної нерухомості може потягнути за собою невідворотні процеси, утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
Суддя вважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, не відповідають змісту позовних вимог, оскільки спір стосується зобов'язання відповідача провести реструктуризацію заборгованості за укладеним договором кредиту, а незабезпечення позову в обраний спосіб не утруднить виконання рішення суду про задоволення позову.
Так, предметом спору у даній справі є захист прав споживача шляхом зобов'язання відповідача провести реструктуризацію кредиту, отриманою ОСОБА_1 від ТОВ «Укрпромбанк» (правонаступник ТОВ «Укрдебт Плюс») за кредитним договором №3-103/ФКВ від 02.04.2007 року на основі, в порядку та обсягах, визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року, оскільки, на думку позивача, їй було безпідставно відмовлено.
Незастосування заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Окрім того, ці заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку представника позивача, права та не є співмірними із заявленими вимогами.
Також у заяві позивач не вказує та не надає жодних доказів про те, що здійснюються будь-які дії щодо реалізації предмета іпотеки або здійснюється підготовка до таких дій, щодо примусового виконання рішення суду від 16.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом.
Керуючись статтями 149-153, 247, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України,суддя,-
Заяву представника позивача - адвоката Працевитого Г.О. про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДебт Плюс» про зобов'язання провести обов'язкову реструктуризацію за кредитним договором в іноземній валюті залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Калашнікова О. І.