2/754/2659/21
Справа № 754/237/21
Іменем України
19 жовтня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Сенюти В.О.,
при секретарі: Сінєльніковій С.М.
за участю:
представника відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_2 , звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18.01.2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя в натурі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
11.10.2021 року на адресу Деснянського районного суду м. Києва від ОСОБА_2 , під час підготовчого провадженя, надійшла заява про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову.
Представник відповідача за первісним позовом щодо прийняття вказаної заяви заперечувала, просила відмовити у прийнятті.
Вислухавши думку представника відповідача за первісним позовом, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову, ОСОБА_2 просить:
?визнати придбану в шлюбі квартиру АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя;
?визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 22 кв.м., яка є спільною власністю подружжя;
?визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ., загально площею 22 кв.м., яка є спільною сумісною власністю подружжя;
?визнати придбане за час перебування в шлюбі рухоме майно, витрати на працевлаштування відповідача, витрати з поліпшення нерухомого майна відповідача, які були проведені та залишилися в квартирі АДРЕСА_2 на загальну суму 322100,00 грн. спільним майном подружжя;
?стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частини витрат із спільного мана подружжя, проведених з поліпшення нерухомого майна відповідача, які були проведені та залишилися в квартирі АДРЕСА_2 на загальну суму 161050,00 грн;
?стягнути з ОСОБА_3 судові витрати.
Одночасно із вказаною заявою було долучено копію квитанції про сплату судового збору 1610,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно - вартістю майна.
За аналізом наведених правових норм, зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості.
Згідно із Законом України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350,00 грн.).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З письмових матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 4282,00 грн. (2672,00 грн. +1610,00 грн.), ціна позову у заяві про збільшенні позовних вимог зазначена в розмірі 693050,00 грн.
Разом з тим, письмові матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вартості майна, що є предметом первісного позову.
В порушення наведених положень, позивачем не зазначено відомостей щодо підтвердження реальної вартості майна згідно заяви про збільшення позовних вимог на час звернення до суду, відповідно до ціни позову та позовних вимог не сплачено судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір».
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.
Вище викладене дає підстави для висновку, що заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
На підстав викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В.О.Сенюта