Справа № 524/9659/21
Провадження № 2-з/524/210/21
19 жовтня 2021 року суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Вінтоняк Н.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування, -
До Автозаводського районного суду міста Кременчука звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування.
Разом з позовом позивач подав до суду заяву, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір дарування вищевказаної квартири, внаслідок чого відповідач стала власником квартири АДРЕСА_1 .
За усною домовленістю між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 повинен був проживати у вказаній квартирі до своєї смерті, а ОСОБА_2 доглядати за ним. Також між ними була домовленість, що відповідач квартиру продавати не буде.
На даний час відповідач ОСОБА_2 вчиняє заходи щодо продажу вказаної квартири, що підтверджується оголошенням на сайті OLX. Вважає, що такий вид забезпечення позову не є занадто обтяжливим для неї та забезпечить виконання рішення суду про визнання договору дарування недійсним.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно доч.1 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову .
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Суд також зазначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Також суд звертає увагу, що забезпечення позову, перш за все, спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу розірвання договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного 20.02.2014 року.
Разом з тим позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що відповідач вживає незаконних дій щодо відчуження спірного нерухомого майна. Надана позивачем роздруківка оголошення на сайті OLX про продаж квартири по АДРЕСА_2 не свідчить про те, що це оголошення було оприлюднене на сайті саме відповідачем ОСОБА_2 , оскільки таке оголошення має можливість розмістити будь-яка особа, крім того, з нього не вбачається яка саме квартира у вказаному будинку продається. З наданої позивачем роздруківки повідомлень від 05.09.2021 року та 10.09.2021 року про необхідність забрати речі не вбачається ким та кому вказані повідомлення адресовані, а відтак суд не розцінює вказані повідомлення як доказ того, що відповідач вживає активних заходів до продажу квартири.
На підставі викладеного, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 149-150, 153,157, 353-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н.Д. Вінтоняк