08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/1260/21
381/2669/21
18 жовтня 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,
за участі секретаря Омельчук С.А.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому крім неї зареєстровані: чоловік позивачки - ОСОБА_3 та колишній чоловік її доньки - ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 не проживає за вказаною адресою з 2013 року, його особистих речей в будинку немає. Позивач є пенсіонером, яка отримує мінімальну пенсію, не має можливості оплачувати комунальні послуги, особливо у опалювальний сезон, тому хотіла оформити субсидію, але їй було відмовлено через наявність серед зареєстрованих особи, що не сплачує ЄСВ, тобто відповідача.
Ухвалою судді від 06 вересня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Сторони в судове засідання не з'явились, про день розгляду справи повідомлені судом належним чином, відповідач через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Позивач подала до канцелярії суду письмову заяву з проханням розглянути справу в її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши письмові докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданий Виконкомом Триліської сільської ради 22.02.2002, житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с.4).
Положеннями статей 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідач ОСОБА_2 є зятем позивачки ОСОБА_1 , але відповідно до копії рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано (а.с.7).
В належному позивачці будинку з 2006 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , що підтверджено його копією паспорта громадянина України (а.с.8-9). Даний факт, також, підтверджено довідкою виконавчого комітету Кожанської селищної ради Фастівського району від 29.07.2021 про те, що гр. ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Також, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 12 вересня 2006 року було укладено типовий договір найму житлового приміщення, а саме будинку АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 з грудня 2013 року за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 не проживає, що підтверджено довідкою виконавчого комітету Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області за №16-03/309 від 28.07.2021 (а.с.6).
Згідно Актів обстеження місця проживання від 20 травня 2021 року та від 03 вересня 2021 року, ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в будинку, власником якого є ОСОБА_1 , але з грудня 2013 року за даною адресою не проживає, жодних його речей в будинку немає (а.с.21, 22).
Позивач вважає, що факт реєстрації відповідача, у належному їй будинку порушує її права, як власника, оскільки вона змушена самотужки сплачувати рахунки відповідача за надані комунальні послуги та не має змоги оформити субсидію.
Також, враховуючи ту обставину, що відповідач за місцем реєстрації тривалий час не проживає, позивач вважає його такими, що втратив право користування житловим приміщенням.
За змістом частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідач вселився у спірний будинок в якості члена сім'ї (чоловік доньки власника будинку - позивача ОСОБА_1 ) і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Якщо відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язані, їх право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18).
Право користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підстав, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 тривалий час не проживає разом з ОСОБА_1 , тобто він перестав бути членом сім'ї позивача ОСОБА_1 і тому право ОСОБА_2 на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника.
В судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідач з 2013 року відсутній за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , його реєстрація за вказаною адресою носить формальний характер, та порушує права власника ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що право ОСОБА_2 на користування житлом зі сторони позивачки ОСОБА_1 порушено не було, відповідач відсутній в спірному будинку понад встановлений законом строк без поважних причин, тому втратив право користування ним, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 263-265,280-283 ЦПК України, ст. 16, 391, 401, 404-406 ЦК України, Постановою ВС від 16.10.2019, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М.Ковалевська