Справа № 362/4108/21
Провадження 2/362/2457/21
"18" жовтня 2021 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Ковбеля М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Сілецької М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з відповідача за договором позики 3422623,30 гривень.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.09.2021 року відкрито провадження по цивільній справі в загальному порядку.
Позивач звернувсядо суду із заявою про забезпечення позову, в якій остання просить вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, а саме: автомобіль легковий, тип загальний легковий загальний універсал-В , номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2008 року випуску, колір - чорний, власником якого являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_4 , виданий 15.03.2017 року, орган що видав 2313.
Суд вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Порядок забезпечення позову, в тому числі накладенням арешту на майно, передбачений положеннями ст.151-154 ЦПК України.
Відповідно доположень ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Згідно з положеннями ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року (на далі «постанова»), забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень п. 2 постанови, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч.1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Згідно з положеннями п. 4 постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема,в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або наслідків заборони вчиняти певні дії чи зобов'язання вчиняти певні дії.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд вважає, що застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його прав та інтересів. Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, відповідач зможе здійснити відчуження належного йому на праві власності майна на користь інших осіб, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захисту його прав, так як у разі вибуття зазначеного майна з власності відповідача.
При цьому, накладення арешту на вищезазначене майно до вирішення спору, по суті, не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими ним позовними вимогами.
Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе його заяву про забезпечення позову задовольнити.
З урахуванням викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 151-153, п.4 ч.1 ст.353 ЦПК України, -
Заяву про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, а саме: автомобіль легковий, тип загальний легковий загальний універсал-В , номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2008 року випуску, колір - чорний, власником якого являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_4 , виданий 15.03.2017 року, орган що видав 2313.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Стягувач:
ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_5 , виданий 03.07.2019 року, орган що видав 8036, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , тел. НОМЕР_7 ,
Боржник:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_4 , виданий 15.03.2017 року, орган що видав 2313, тел. НОМЕР_8 .
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня
Суддя М.М.Ковбель