Справа №751/3466/21
Провадження №2/751/1040/21
13 жовтня 2021 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.
за участю секретаря Ващиліна Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, в якому просить: визнати недійсним видане 28 липня 2020 року на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (спадкова справа № 388/2020); скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності відповідача на квартиру, що знаходиться за вищезазначеною адресою, а також стягнути судові витрати (а.с.3-4).
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року задоволена її позовна вимога про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_3 . 22 квітня 2021 року вона звернулась до Другої чернігівської державної нотаріальної контори міста Чернігова із заявою про прийняття спадщини, однак постановою нотаріуса Панченко О.І. від 07 травня 2021 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , з тієї підстави, що свідоцтво про право на спадщину на цей об'єкт нерухомості вже видано спадкоємцю за законом другої черги ОСОБА_2 .
Позивач у судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, при цьому вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечує (а.с. 76).
Відповідач та його представник у судове засідання повторно не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки на зворотних поштових повідомленнях (а.с. 59, 69, 70).
Причини неявки відповідача суду невідомі.
Представник відповідача електронною поштою надіслав заяву про повторне перенесення судового засідання, призначене на інший день у зв'язку з терміновим відрядженням до м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області з 12.10.2021 по 13.10.2021 (участь у невідкладних слідчих діях по кримінальному провадженню та повернення тимчасово вилученого майна) (а.с. 63-64, 74-75).
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд визнав можливим справу розглянути у відсутність відповідача та його представника за наявними доказами у справі, враховуючи відсутність у суду відомостей поважності їх повторної неявки у судове засідання. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 281 ЦПК України.
Третя особа у судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, в матеріалах справи знаходиться заява про розгляд справи без участі представника Другої чернігівської державної нотаріальної контори, покладається на розсуд суду.
Оскільки всі особи, що беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 28 липня 2020 року державним нотаріусом Другої чернігівської держаної нотаріальної контори Панченко О.І., спадкова справа №388/2020, зареєстрованого в реєстрі за №1081, спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 , 1965 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його брат ОСОБА_2 (а.с.8).
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13.04.2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визначено ОСОБА_1 додатковий строк 2 місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.10-20).
22 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Другої чернігівської держаної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).
Разом з тим, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №996/02-31 від 07.05.2021, виданої державним нотаріусом Другої чернігівської держаної нотаріальної контори Панченко О.І., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7).
В обґрунтування постанови нотаріуса зазначено, що свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 було вже видане раніше на ім'я спадкоємця ІІ черги ОСОБА_2 та відповідно проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк тривалістю у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Положеннями ч. 3 ст. 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу був встановлений додатковий строк для прийняття спадщини, у зв'язку з чим вона звернулась із заявою до нотаріуса. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовлено, оскільки відповідне свідоцтво раніше видано відповідачу.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулись позивач, як спадкоємець першої черги, та відповідач, як спадкоємець другої черги, беручи до уваги черговість спадкування за законом, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем другої черги, не мав права на спадкування, у зв'язку з чим, відповідно до положень ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане відповідачу, слід визнати недійсним.
Щодо вимоги про скасування державної реєстрації, суд зазначає наступне.
Статтею 331 ЦК передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1, 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно є обов'язковою. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За змістом абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» ухвалення судом рішення, в тому числі, про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, допускається виключно з одночасним припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.
Проаналізувавши надані по справі всі докази у їх сукупності з правовими нормами, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 , слід визнати недійсним, суд дійшов висновку про необхідність одночасно скасувати запис про державну реєстрацію права власності відповідача, який був здійснений на підставі оспорюваного свідоцтва, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем понесені та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 908,00 грн (а.с.1) та за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 454,00 грн (а.с.2).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1 362 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 284, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 1216-1218, 1261, 1262, 1270, 1272, 1297, 1301 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним, видане 28 липня 2020 року на ім'я ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (спадкова справа № 388/2020).
Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНКОПП НОМЕР_2 ).
Третя особа - Друга чернігівська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 19, ЄДРПОУ 02901765).
Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко