Справа № 750/6226/21
Провадження № 3/750/1878/21
20 жовтня 2021 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду м.Чернігова Кузнєцова О.О., із секретарем судового засідання Чернобай Н.О., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника адвоката Дворніченка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого касиром в ТОВ «СТС Груп»,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
06.06.2021 о 21 год. 10 хв. в м. Чернігові по вул. Доценка, 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер № 0233 ARCE в присутності двох свідків. Результат позитивний - 0,84 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні ОСОБА_1 з протоколом не погодився та суду пояснив, що він не керував автомобілем, за кермом було його дівчина. Поліцейським він не пояснював, що він не є водієм, оскільки не одразу зрозумів, що відбувається. Виник конфлікт з пішоходами, але чому на місці конфлікту опинились поліцейські не знає. Машина стояла на місці заглушена, поліцейський попросив пред'явити документ як у володільця автомобіля. Йому запропонували пройти тест на визначення стану сп'яніння. Він не бачив підстав відмовлятися від проходження, оскільки він не керував автомобілем. Має стаж водія 5 років. Раніше не чув, що поліцейські пропонували пасажирам проходити тест на визначення стану сп'яніння.
Захисник адвокат Дворніченко М.М. в судовому засіданні пояснив, що в даному випадку відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Він їхав з дівчиною, яка і керувала автомобілем, бо в той день він вживав алкоголь. У дівчини не має посвідчення водія, тому факт того, що вона керувала і був прихований. Один із пішоходів щось кинув на автомобіль під час його руху. Вони розвернулись, повернулись на місце пригоди, де і виник конфлікт з пішоходами, а вже потім з'явились поліцейські. На його думку, поліцейські самостійно визначили особу, яка була водієм.
Заслухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, дослідивши надані суду докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, за ст.130 КУпАП наступає у разі: коли така особа, яка керує транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, або відмовилась від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений у ст. 266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (надалі Порядок).
Статтею ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність: 1) за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або 2) під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, 3) за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд зазначає, що суб'єктом правопорушення за статтею 130 КУпАП є саме водії транспортних засобів, які відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України керують ними, маючи посвідчення водія відповідної категорії, або які навчають керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
З метою з'ясуванні дійсних обставин справи, враховуючи не визнання особою факту керування транспортним засобом, в судовому засіданні були допитані ряд свідків.
Так, свідок ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснила в судовому засіданні, що вона є дівчиною ОСОБА_1 . В той день вони повертались з дня народження їх знайомого з району стоматполіклінніки, за кермом була вона для безпеки, бо ОСОБА_1 вживав алкоголь. Біля 12 школи, де пішохідний перехід, були люди, які щось кинули на автомобіль, вона розвернулась, зупинила автомобіль і вони з ОСОБА_1 пішли розмовляти з ними. Потім приїхав патруль. Вона в цей час розмовляла з перехожими. Визнала, що посвідчення водія не має, але вміє керувати автомобілем. На запитання суду відповіла, що автомобіль має механічну коробку передач.
Свідок ОСОБА_3 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, за завідомо неправдиві показання, в судовому засіданні пояснив, що він їхав з дня народження знайомого. Попереду нього в автомобілі їхали Блохін та Собех. За кермом була ОСОБА_2 . Потім він зупинився на паркові біля магазину, чекаючи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки останні їхали за ним, але потім кудись зникли. Йому через газетний кіоск не було видно їх автомобіля, що зупинився на пішохідному переході. Відстань між ними була метрів 500-600. Він почекав приблизно 20 хвилин, а потім підійшов до них. Потім йому під розписку передали транспортний засіб ОСОБА_6 для доставки його до місця стоянки.
Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, так як вказані особи перебувають з ОСОБА_1 в дружніх відносинах і такі їх покази спрямовані на уникнення відповідальності останнім.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського, долученого до адміністративної справи, вбачається, що поліцейські дійсно не зупиняли транспортний засіб. Проте до ОСОБА_1 поліцейський звертається, називаючи його «водій», жодних зауважень ОСОБА_1 щодо того, що він не керував транспортним засобом не висловлює протягом усього часу спіілкування з поліцейськими, зокрема і під час складання протоколу. Навпаки, ОСОБА_1 висловлюється «я ехал…», «я проезжаю…». На запитання працівника поліції «це ваш пасажир?», ОСОБА_1 відповідає стверджувально. На відео також зафіксовано, що розмову з поліцейським має також і свідок ОСОБА_2 , проте остання також не повідомляє працівнику поліції, що за кермом була вона. Жодних конфліктів зі сторони працівників поліції та упередженого ставлення щодо ОСОБА_1 не зафіксовано.
В матеріалах справи міститься пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно яких водієм транспортного засобу був ОСОБА_1 .
З врахуванням позиції Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 27 червня 2019 року по справі №560/751/17, відповідно до якої при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя надає перевагу показанням свідків, які вони надають безпосередньо в судовому засіданні, судом було здійснено виклик свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання пояснив, що в той день був останній дзвоник у його дочки. Він разом з дружиною та дочкою поверталися додому. На пішохідному переході пролетіла на великій швидкості машина. Він взмахнув рукою, бо машина проїхала посеред дороги. Вони перейшли дорогу та пішли далі додому. Але через деякий час автомобіль повернувся, бо чоловік вирішив вчинити бійку, казав, що я йому розбив лобове скло. Пояснив, що він не бачив, хто саме був за кермом автомобіля, і хто виходив із автомобіля, але на його думку за кермом був саме ОСОБА_5 , оскільки він перший підійшов до нього.
Свідок ОСОБА_8 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність, за завідомо неправдиві показання суду пояснила, що вона разом з дочкою та чоловіком повертались додому. Біля 12 школи переходили по пішохідному переходу дорогу, в той час на великий швидкості їхав автомобіль, дочка лише встигла закричати «папа», машина поїхала далі. Вони пішли далі, але почули що позаду їм хтось кричить, підійшов чоловік ( ОСОБА_5 ), почав нападати, ніби - то йому на машину ми щось кинули. І в цей час приїхала поліція. Хто був за кермом вона не бачила. ОСОБА_5 був з дівчиною. Особисто з Блохіним не розмовляла. Бачила, що його перевіряли на наявність алкогольного сп'яніння.
На думку суду, зазначені покази свідків не спростовують того факту, що за кермом транспортного засобу перебував саме ОСОБА_1 .
На відеозаписах також зафіксований факт розмови ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_7 , в якій останній, звертаючись до ОСОБА_1 , каже «вот этот молодой человек чуть не сбил нас на пешеходном переходе», на що ОСОБА_1 не висловлює заперечень.
Згода ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння також свідчить про те, що саме він керував транспортним засобом та як водій погодився пройти такий огляд. В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що він не зустрічав раніше такого, щоб поліцейські пропонували пройти огляд на визначення стану сп'яніння пасажирам транспортного засобу.
Відтак, доводи ОСОБА_1 , що він не керував автомобілем, є неспроможними, оскільки не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.
Під час спілкування з ОСОБА_1 у працівників поліції виникла підозра щодо перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим йому було запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що він погодився. Після продуву алкотестера «Драгер», результат якого становив 0,84 ‰.
Судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час освідування та складання протоколу, до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 суд розцінює як намагання ним уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується:
- результатом тестування на алкоголь до протоколу ААБ №017207, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 06.06.2021;
- рапортом інспектора взводу № 1 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Губко П. від 06.06.2021.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому достатні та допустимі дані, які б спростовували чи ставили під сумнів наведені досліджені докази, вказували про порушення вимог ст. 266 КУпАП під час їх отримання у справі відсутні і не встановлені.
У зв'язку з цим, дослідивши матеріали справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
При накладенні стягнення згідно з вимогами ст.33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Із врахуванням встановлених обставин та наявних даних про особу винного, ступінь його вини, а саме, що на час керування в стані сп'яніння особа усвідомлювала небезпечність своїх дій та можливість спричинення шкоди не тільки собі, а і стороннім особам, настання тяжких наслідків, однак розраховувала на безкарність і можливість уникнення будь-якої відповідальності, зважаючи на те, що ч.1 ст.130 КУпАП визначено безальтернативне стягнення, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у межах санкції закону, який він порушив, в редакції станом на день вчинення правопорушення.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
Керуючись ст.ст.33, 40-1, 130 ч.1, 283, 284, 285 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 454 грн.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя О.О. Кузнєцова