Справа № 732/1161/21
Провадження № 2-а/732/13/21
15 жовтня 2021 року місто Городня
Городнянський раонний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., секретар - Пінчук С.М., за участі позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Слєпченко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городня в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
28.08.2021 адвокат Слєпченко С.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом і просив поновити строк звернення до адміністративного суду, прийняти позов до розгляду та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 4493347 від 16.07.2021.
Ухвалою від 06.08.2021 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду і така ухвала набрала законної сили, а тому є обов"язковою для обох сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.24-30), який в основному зводиться до незадоволення ухвалою суду від 06.08.2021 та не містить доказів в обгрунтування доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Участі у судовому розгляді представник відповідача не приймає.
У судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали. З пояснень позивача випливає, що вночі 16.07.2021 він зупинив свій автомобіль ВАЗ 2108 НОМЕР_1 в районі Масани м. Чернігів на узбіччі. На пасажирському сидінні знаходився його друг ОСОБА_2. Вони ввімкнули аварійну сигналізацію для того, щоб позначити свій автомобіль у темряві для інших учасників дорожнього руху. Повз них проїхав поліцейський автомобіль, який неподалік розвернувся по колу та знову під"їхав, зупинився позаду авто позивача. Поліцейські підійшли, поставили запитання та висловили своє припущення, що позивач перебуває в стані сп"яніння, за їх припущенням. Коли оформляли документи за ст. 130 КУпАП в наркологічному диспансері, тоді разом склали окрему постанову, що нібито зупинили позивача (водія) непристебнутого ременем безпеки. Коли позивач висловив своє обурення, поліцейські розповіли, що "ми вже оформили". За твердженням позивача він не має звички не користуватися ременем безпеки, крім того, поліцейські фактично не зупиняли його транспорт в русі і тому не мали змоги сприймати подію, що він зазначеним у постанові автомобілем керував непристебнутий ременем безпеки.
Адвокат вказував на процесуальні порушення при складенні постанови про накладення адміністративного стягнення.
Заслухавши сторону позивача, оцінивши зауваження відповідача, викладені у письмовому відзиві на позов, допитавши свідка, дослідивши письмові докази і відеодоказ, суд вважає, що позов є таким, який підлягає задоволенню.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з постанови серії ЕАН № 4493347 від 16.07.2021 УПП в Чернігівській області поліцейським капрал поліції Мехед Оленою Сергіївною винесено постанову про те, що ОСОБА_1 16.07.2021 о 02:55:22 в м. Чернігові по вул. Незалежності,68 керував автомобілем марки ВАЗ 2108 НОМЕР_1 , обладнаним засобом пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3 "в" Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП. Накладено штраф в сумі 510 гривень.
Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За приписами пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - ПДР) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.2.3 "в" ПДР України забороняється на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), не користуватися ними і перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких
унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Однак, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
А наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП; в постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, суд акцентує увагу на тому, що висновок про те, що позивач керував вказаним у постанові автомобілем непристебнутий ременем безпеки зроблений поліцейським довільно без візуального спостереження, тим паче таке не фіксується і наданими суду доказами, в тому числі відеозаписом.
Свідок ОСОБА_2 у суді, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, підтвердив, що вночі 16.07.2021 позивач зупинив свій автомобіль ВАЗ 2108 НОМЕР_1 в районі Масани м. Чернігів на узбіччі. На пасажирському сидінні знаходився свідок, за кермом - позивач. Вони ввімкнули аварійну сигналізацію для того, щоб позначити свій автомобіль у темряві для інших учасників дорожнього руху. Повз них проїхав поліцейський автомобіль, який неподалік розвернувся по колу та знову під"їхав, зупинився позаду авто позивача. Поліцейські візуально не сприймали подію, що під час руху позивач був непристебнутий, у них фактично не було такої можливості, оскільки позивача вони не зупиняли під час руху транспортного засобу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, є не доведеним.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
В силу ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства позов підлягає задоволенню, а провадження у справі за ч.5 ст. 121 КУпАП щодо позивача підлягає закриттю
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
У зв"язку із задоволенням адміністративного позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при пред"явленні позову до суду.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 139, 159, 244-246, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , до Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646, вул. Федора Ернста,3, м. Київ, 03048) про скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4493347 від 16.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 510 гривень, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646, вул. Федора Ернста,3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , сплачений при пред"явленні позову до суду судовий збір в сумі 454 гривні.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Датою складення повного тексту судового рішення є 20 жовтня 2021 року.
Суддя Карпинська Н.М.