Справа № 158/2409/21
Провадження № 1-кп/0158/240/21
18 жовтня 2021 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 12021030590000279 від 20.06.2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Відповідно до обвинувального акту, 19.06.2021 року, близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом марки «Тойота Корола», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », рухаючись на вулиці Шевченка в селі Носовичі, Луцького району, Волинської області, у напрямку села Чемирин, Луцького району, зі швидкістю 80 км/год., в порушення п. п. 2.3 (б), 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, і введених в дію з 01.01.2002 року, проявив безпечність та неуважність, неправильно врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного інтервалу до краю дороги, здійснив виїзд за її межі та в подальшому здійснив зіткнення із придорожнім деревом навпроти будинку АДРЕСА_2 на вказаній вулиці, внаслідок чого пасажир даного автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з правобічною субдуральною гематомою та лікворно-гіпертензивним синдромом, рана лобної ділянки голови зліва, рана з забоєм м'яких тканин на тім'яній ділянці голови зліва, закрита травма хребта у вигляді зламу тіла, дужки та осистого відростка 4-го шийного хребця та поперечного відростка 7-го шийного хребця. За ступенем тяжкості перелом тіла, дужки та осистого відростка 4-го шийного хребця, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. п. 2.3 (б), 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України:
п. 2.3 (б) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріпленням вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п. 12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та дав суду показання, що 19.06.2021 року, близько 22 год. 30 хв., він керуючи транспортним засобом марки «Тойота Корола», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », рухаючись на вулиці Шевченка в селі Носовичі, Луцького району, Волинської області, у напрямку села Чемирин, Луцького району, зі швидкістю 80 км/год., здійснив зіткнення із придорожнім деревом навпроти будинку №49 на вказаній вулиці, внаслідок чого пасажир даного автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами.
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 немає, щодо міри покарання просила суворо не карати, не позбавляти останнього волі та не позбавляти права керування транспортними засобами.
З урахуванням того, що фактичні обставини справи учасниками процесу не оспорюються і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні, заслухавши думку учасників процесу, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини справи доведеними наявними у справі доказами.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що своїми діями, котрі виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту першого частини першої статті 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 року (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Так, до обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Окрім цього, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, вину у вчиненому визнав, його відношення до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, а також бере до уваги той факт, що обвинувачений раніше не судимий, та те, що потерпіла просила не позбавляти останнього волі та права керування транспортними засобами.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 , а також попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства з призначенням покарання за санкцією статті у виді позбавлення волі, із застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_5 звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.
Щодо додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не притягався до відповідальності за порушення ПДР, вперше вчинив кримінальне правопорушення, має на утриманні неповнолітній дітей, на даний час не працює, позбавлення останнього права керувати транспортними засобами, може привезти до скрутного матеріального становища його та членів його сім'ї, зокрема дружини, яка у даному випадку є потерпілою (необхідність доставлення її до медичного закладу), а тому суд приходить до висновку, що до ОСОБА_5 слід не застосовувати додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинив обвинувачений ОСОБА_5 , визнання його людської гідності передбачає надання йому можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Судові витрати пов'язані з проведенням судової інженерно-транспортної експертизи на суму 2745,92 грн слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 в дохід держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню арешт на автомобіль марки «Toyota» модель «Corolla», сірого кольору, реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.06.2021 року.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави судові витрати у розмірі 2745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 92 коп., пов'язані із залученням експерта для проведення судової інженерно-транспортної експертизи.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.06.2021 року на автомобіль марки «Toyota» модель «Corolla», сірого кольору, реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 » - скасувати.
Речові докази по справі:
- автомобіль марки «Toyota» модель «Corolla», сірого кольору, реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 » - повернути власнику ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1