19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 420/4995/21
адміністративне провадження № К/9901/36438/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Адміністрації Президента України, Офісу Президента України на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі № 420/4995/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України, Офісу Президента України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
05 жовтня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
У січні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Адміністрації Президента України (далі АПУ), Офіса Президента України (далі ОПУ), в якому просив суд:
-визнати протиправними дії та бездіяльність відповідачів, які полягають у неналежному, невірному та неповному наданні позивачу листами Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 28 грудня 2019 року №12-09/6301 та від 30 січня 2020 року №12-09/470 публічної інформації на отримані цими органами запити про доступ до публічної інформації від 20 грудня 2019 року, 28 грудня 2019 року та 10 січня 2020 року щодо питань, пов'язаних із звільненням з посади Представника ОСОБА_2 та пов'язаних із призначенням на цю посаду ОСОБА_1 та звільненням з цієї посади ОСОБА_1 ;
-зобов'язати АПУ та ОПУ надати ОСОБА_1 витребувану в цих запитах про доступ до публічної інформації інформацію та відомості, а саме:
яка посадова (службова) особа (особи) АПУ була уповноважена на проведення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2 , що призвело до встановлення факту одноразового грубого порушення трудових обов'язків ОСОБА_2 ;
чи виконувала АПУ функції роботодавця або правомірного представника роботодавця з будь-яких питань стосовно ОСОБА_2 та, відповідно, стосовно ОСОБА_1 як Представників;
чи перебували на території АПУ (Київ, вул. Банкова, 11) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 14 до 18 серпня 2017 року і якщо так, то коли саме; чи зустрічалися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 14 до 18 серпня 2017 року зі службовими особами АПУ в рамках виконання ними їх обов'язків і якщо так, то з ким саме, чи було забезпечено зустріч ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в АПУ в ці дати;
які посадові (службові) особи АПУ були відповідальні за виконання Указу Президента України №218 від 15 серпня 2017 року щодо звільнення ОСОБА_2 та яким чином вони забезпечили його виконання;
які посадові (службові) особи АПУ були відповідальні за виконання Указу Президента України №220 від 17 серпня 2017 року щодо призначення ОСОБА_1 та яким чином вони забезпечили його виконання;
чи зверталася ОСОБА_2 до Президента України, зокрема, через АПУ або до АПУ з питання власних відпусток у 2014-2017 роках, чи погоджувалися відпустки ОСОБА_2 за її зверненнями;
чи зверталася ОСОБА_2 , її законні представники чи представники до Президента України, зокрема, через АПУ або до АПУ у 2017-2019 роках із зверненнями та запитами (адвокатськими, на отримання публічної інформації) з будь-яких питань, і якщо зверталася, надати позивачу, ОСОБА_1 , копії усіх цих звернень та відповідей на них, зокрема, із забезпеченням збереження відповідних персональних даних (знеособлення);
які конкретно посадові (службові) особи АПУ виконували стосовно ОСОБА_1 повноваження АПУ із опрацювання пропозицій щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Представника згідно з поданою ним заявою;
яка посадова (службова) особа (особи) АПУ була уповноважена на підготовку проекту Указу №405, зокрема, у вимірі визначення дня підписання та оприлюднення цього Указу №405, звільнення та підстав звільнення ОСОБА_1 з посади Представника згідно з нормами Кодексу законів України про працю;
якими є точна дата та підстави звільнення ОСОБА_1 з посади Представника згідно з змістом Указу №405, нормами Кодексу законів України про працю зокрема, якою є конкретна норма цього Кодексу про звільнення, застосована щодо ОСОБА_1 в Указі №405;
які посадові (службові) особи АПУ були відповідальні за виконання Указу №405 щодо звільнення ОСОБА_1 та яким чином вони забезпечили його виконання;
якими актами законодавства та якими актами Глави АПУ та керівника апарату АПУ, які не оприлюднені офіційно та не перебувають у відкритому доступі, було визначено вищенаведені повноваження посадових (службових) осіб АПУ із опрацювання пропозицій щодо звільнення ОСОБА_1 ;
-визнати протиправним застосування АПУ та ОПУ під час призначення на посаду Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та звільнення з цієї посади, зокрема, стосовно ОСОБА_1 , норм Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №298, зокрема, його пункту 15, як це визначено у листі Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 28 грудня 2019 року №12-09/6301;
-визнати протиправним ухилення АПУ та ОПУ під час звільнення з посади Представника, зокрема, стосовно ОСОБА_1 , від визначення точної дати звільнення та точних підстав звільнення згідно з законодавством України;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань АПУ та ОПУ моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 через незаконну бездіяльність суб'єктів владних повноважень, а саме: АПУ та ОПУ у розмірі 17 000,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/603/20 від 31 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/603/20 від 07 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено в справі нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ОПУ щодо належного розгляду та надання відповіді на запити ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 20 грудня 2019 року, 28 грудня 2019 року та 10 січня 2020 року; зобов'язано ОПУ повторно розглянути запити ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 20 грудня 2019 року, 28 грудня 2019 року та 10 січня 2020 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року по справі №420/603/20 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року скасовано в частині позовних вимог про:
визнання протиправним застосування АПУ ОПУ під час призначення на посаду Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та звільнення з цієї посади, зокрема, стосовно ОСОБА_1 , норм Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №298, зокрема, його пункту 15, як це визначено у листі Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 28 грудня 2019 року №12-09/6301;
стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Президента України та Офісу Президента України моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 через незаконну бездіяльність суб'єктів владних повноважень, а саме: Адміністрації Президента України та Офісу Президента України в розмірі 17 000,00 гривень.
Справу №420/603/20 в цій частині вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі клопотання представника АПУ, ОПУ про залишення позову без розгляду - задоволено.
Залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до АПУ, ОПУ про:
визнання протиправним застосування АПУ та ОПУ під час призначення на посаду Представника та звільнення з цієї посади, зокрема, стосовно ОСОБА_1 , норм Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №298, зокрема, його пункту 15, як це визначено у листі Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 28 грудня 2019 року №12-09/6301;
стягнення за рахунок бюджетних асигнувань АПУ та ОПУ моральну шкоду у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, заподіяну ОСОБА_1 через протиправні дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень, а саме АПУ та ОПУ через застосування АПУ та ОПУ під час призначення на посаду Представника та звільнення з цієї посади, зокрема, стосовно ОСОБА_1 , норм Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №298, зокрема, його пункту 15, як це визначено у листі Департаменту доступу до публічної інформації Офісу Президента України від 28 грудня 2019 року №12-09/6301.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року скасовано.
Справу №420/4995/21 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України, Офіса Президента України про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Касаційна скарга скаржником була подана з підстав, викладених у п. 1 ч.4 статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/141/20 щодо визначення початку перебігу строку звернення ОСОБА_1 до суду із позовом.
Водночас Суд звертає увагу, що у справі №9901/141/20 предметом оскарження був Указ Президента №405/2018 від 02.12.2018 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» (далі - Указ №405/2018), яким позивача було звільнено із зазначеної посади згідно з поданою ним заявою; зобов'язання Президента України звільнити ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим за поданою ним належною заявою про звільнення від 22.11.2018 на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) через невиконання законодавства про працю, умов колективного договору чи трудового договору; зобов'язання Президента України, як роботодавця, забезпечити сплату ОСОБА_1 середнього заробітку за період чинності Указу №405/2018 до моменту належного звільнення позивача з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим; винесення у цій справі окремої ухвали щодо грубого порушення службовими особами Адміністрації Президента України порядку підготовки та організації звільнення ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України Автономній Республіці Крим.
Натомість у справі, що розглядається спірним питанням є протиправність дій та бездіяльність відповідачів, які полягають у неналежному, невірному та неповному наданні позивачу листами Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 28 грудня 2019 року №12-09/6301 та від 30 січня 2020 року №12-09/470 публічної інформації на отримані цими органами запити про доступ до публічної інформації та зобов'язання відповідачів надати таку інформацію.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтовними доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/141/20 враховуючи відсутність ознак подібності у справі, що розглядається та у справі №9901/141/20.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність справи та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Заявник послався на незастосування судами висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте які саме норми всупереч таким висновкам застосовано судами скаржник не конкретизував, а лише обмежився наведенням прикладу справ, розглянутих Верховним Судом (Великою Палатою Верховного Суду) та їх цитуванням.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Адміністрації Президента України, Офісу Президента України на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі № 420/4995/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України, Офісу Президента України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич