19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 420/4887/20
адміністративне провадження № К/9901/36042/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
01 жовтня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслано засобами поштового зв'язку 25.09.2021).
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської обласної прокуратури про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні;
- стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням у розмірі 23 007,77 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30 квітня 2020 року по день ухвалення судового рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні.
Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі 23 007,77 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24 червня 2021 року касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року залишено без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року задоволено частково.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року в цій справі скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
В іншій частині постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року залишено без змін.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року в частині відмови у задоволені позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - скасовано.
Ухвалено, в цій частині, нове судове рішення, яким стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 квітня 2020 року по 17 серпня 2021 року у розмірі 2 454,16 грн.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Касаційна скарга скаржником була подана з підстав, викладених у п. 1 ч.4 статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 щодо порядку розрахунку сум, що підлягають стягненню з відповідача.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність справи та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Заявник послався на незастосування судами висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте які саме норми всупереч таким висновкам застосовано судами скаржник не конкретизував, а лише обмежився наведенням прикладів справ, розглянутих Верховним Судом та їх цитуванням з вказанням конкретних пунктів вказаних судових рішень.
Також, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п.4 ч.4 ст.328 КАС України) щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таких висновків заявник не зазначив, а касаційна скарга лише містить по тексту загальні посилання на приклади постанов Верховного Суду з їх частковим цитуванням, без зазначення конкретного висновку з посиланням на відповідну норму права, який заявник касаційної скарги вважає таким, що не був застосованим судами попередніх інстанцій.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства, з посиланням на п.б ч.5 ст.328 КАС України, та на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич