19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 140/318/21
адміністративне провадження № К/9901/35791/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування висновку та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому просив визнати протиправним та скасувати висновок, затверджений наказом від 07 грудня 2020 року №2874/К «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у 2020 році» в частині застосування до начальника Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) ОСОБА_1 негативної оцінки та наказу від 10 грудня 2020 року №2895/К «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити на посаді начальника Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів);
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
27 вересня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року. Скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що позивач у касаційній скарзі зазначає, що судами встановлено обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, порушивши вимоги, встановлені пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.
Суд зазначає, що саме лише посилання на відповідну частину статті 353 КАС України без відповідного посилання на пункти 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, не є достатнім для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що її аргументи зводяться до тлумачення норм права та незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, пославшись у касаційній скарзі на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Зважаючи на те, що скаржнику повернуто касаційну скаргу, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування висновку та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур