07 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3286/21 пров. № А/857/14976/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.
з участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року (суддя першої інстанції Волдінер Ф.А., м. Луцьк, повний текст складено 23.06.2021)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (далі по тексту ТОВ «Агротехніка» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень форми «В1» від 11 грудня 2020 року №00002355209 та форми «В4» від 11 грудня 2020 року №00002365209.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 9 червня 2021 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС форми «В1» від 11.12.2020 № 00002355209, форми «В4» від 11.12.2020 № 00002365209.
Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати його та постановити нове - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи незгоду зазначив, що висновок суду першої інстанції про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Синевир Постач», ТОВ «Мостгрей» та ТОВ «Інком К» є безпідставним. Так, згідно договору поставки від 1 квітня 2019 року позивач придбав у ТОВ «Синевир Постач» макуху соняшника. Однак до перевірки не було надано сертифікати якості на цей товар та інші документи, що підтверджують походження товару. Товаро-транспортні накладні складені з порушеннями і не містять всіх обов'язкових реквізитів. Також неможливо ідентифікувати в інформаційних системах ДПС та відкритих ресурсах мережі Інтернет окремих автомобільних перевізників, які оформили відповідні накладні. Не підтверджено наявність у контрагентів позивача товару придбаного по ланцюгу постачання. Крім того, апелянт зауважив, що встановлено факт порушення кримінальних проваджень щодо посадових осіб ТОВ «Інком К» та ТОВ «Мостгрей» за фактами посібництва в умисному ухиленні від сплати податків. Вказані відомості доводять правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що висновки податкового органу є непідтвердженими і спростовуються матеріалами справи. Оскаржувані податкові повідомлення -рішення є протиправними. Вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи апелянта такими, що не заслуговують на увагу.
У судовому засіданні представник апелянта Палій М.В. підтримала апеляційну скаргу. Пояснила, що позивач реально не здійснював торгових операцій з вищевказаними контрагентами. Зауважила, що товаро-транспортні накладні складені з порушеннями, оскільки не заповнені всі графи. Також не підтверджено наявність товару у постачальників. Посадові особи підприємств-контрагентів є фігурантами кримінальних справ, які розслідуються. Зауважила, що фактично підприємство лише документально оформило вказані операції для отримання податкової вигоди.
Представник позивача Мартинюк С.В. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги. Пояснив, що господарські операції реально відбулися і спричинили зміни майнового стану підприємства. Зауважив, що доводи апелянта ґрунтуються виключно на припущеннях.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників апелянта, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Офісом великих платників податків ДПС в період з 26.10.2020 по 13.11.2020 проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Агротехніка» з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. по декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, про що складено акт перевірки від 20.11.2020.
Згідно вказаного акта перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 1113504,28 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації.
Оскільки було завищено на 1113504,28 грн показник у рядку 16.1 (колонка Б) Декларації (серпень 2020 року). Цьому передувало врахування всупереч п.п. «а» п. 198.1 cm. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п. 198.3 і абзацу третьому п. 198.6 cm. 198 Кодексу у показниках рядків 10.1 і 17 (колонка Б) податкових декларацій з ПДВ за:
- грудень 2019 року в сумі 629090,45 грн нереальних операцій з придбання у ТОВ «Синевир Постач» в сумі 490784,75 грн, та ТзОВ «Інком К» в сумі 134305,7 грн;
- червень 2020 року в сумі 177458,93 грн нереальних операцій з придбання у ТОВ «Інком К» та ТОВ «Мостгрей» в сумі 140733,27 грн (із врахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №2 від 12.06.2020 року, яким зменшено суму ПДВ на 16333,33 грн. та який відображений в додатку 1 податкової декларації з ПДВ за липень 2020 року від 19.08.2020 №9205790790);
- липень 2020 року в сумі 170221,63 грн нереальних операцій з придбання у ТОВ «Інком К»; що призвело до завищення показників рядка 19 на 1113504,28 грн та 20 на 1113504,28 грн цієї ж декларації з ПДВ, а також показників рядка 20.2 на 513504,28 грн, рядка 20.2.1 на 513504,28 грн, рядка 21 на суму 600000 грн податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року.
На підставі зазначених висновків Офісом великих платників податків ДПС винесено податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 11.12.2020 № 00002355209, яким податковим органом визначено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 513 504,28 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 256 752,14 грн. та форми «В4» від 11.12.2020 № 00002365209, яким податковим органом визначено завищення від'ємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 600 000 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вказаних рішень з таких мотивів.
За правилами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Згідно із частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (з змінами та доповненнями, далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 (справи №826/15653, №805/2316/16-а), від 19.09.2018 (справа №2а-2104/12/1370).
Як видно з акту перевірки від 20.11.2020, відповідач дійшов висновку, що позивачем не підтверджено факт реального здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Синевир Постач», ТОВ «Мостгрей», ТОВ «Інком К».
Однак такі висновки не відповідають нормам чинного законодавства і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Матеріалами справи підтверджено, що 1 квітня 2019 року ТОВ «Агротехніка» (покупець) та ТОВ «Синевир Постач» (постачальник) уклали договір№ ВП-121 про поставку товару.
Згідно Специфікації №3 від 06.06.2019 року позивач придбав макуху соняшника на загальну суму 1675000 грн, в т. ч. ПДВ 279166,67 грн.
Факт здійснення торгової операції підтверджено первинними документами, а саме видатковими накладними; товарно-транспортними накладним, відомостями по рахунку 63-1 «Розрахунки з постачальника по контрагенту» за період з 01.07.2019 по 31.08.2019, рахунку 201 «Сировина й матеріали» за період 01.07.2019 по 31.08.2019; рахунку 281 «Товари на складі» за період 01.07.2019 по 31.08.2019.
Факт оплати товару підтверджено реєстром платіжних документів щодо перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Синевир Постач», відомості щодо яких наведені на аркушах 13 -14 акта перевірки №526/28-10-52-09/21750952 від 20 листопада 2020 року.
До матеріалів справи приєднано копії платіжних доручень про здійснення позивачем оплати за товар ТОВ «Синевир Постач».
Також встановлено, що ТОВ «Синевир Постач» у період липень-серпень 2019 року виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на реалізований позивачу товар на загальну суму 2944708, 46 грн, в тому числі ПДВ 490784, 75 грн.
Даний факт не заперечується відповідачем.
11 листопада 2019 року позивач (покупець) уклав договір № КВ-ВЗ-1-2-1-2116 з ТОВ «Інком К» (постачальник) про поставку товарів.
Предметом поставок за Специфікаціями № 3 від 29 листопада 2019 року, № 4 від 5 грудня 2019 року, №15 від 4 травня 2020 року, №16 від 6 травня 2020 року, №18 від 21 травня 2020 року, №19 від 27 травня 2020 року була олія соєва в загальній кількості 155.46 тон на суму 3080482,95 грн.
Факт отримання позивачем товару підтверджено наданими до перевірки та дослідженими судом копіями видаткових накладних, товаро-транспортних накладних реалізації.
Факт оплати товару підтверджено копіями платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи.
Також ТОВ «Агротехніка» на підтвердження реальності господарських операцій надало посвідчення якості товару, аналіз рахунку 63-1 «Розрахунки з постачальниками по контрагенту» за період з 1 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року, аналіз рахунку 63-1 «Розрахунки з постачальниками по контрагенту» за період з 1 травня 2020 року по 31 травня 2020 року, аналіз рахунку 201 «Сировина й матеріали» за період з 1 грудня 2019 року по 31 серпня 2020 року, аналіз рахунку 281 «Товари на складі» за період з 1 грудня 2019 року по 31 серпня 2020 року.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Інком К» виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні про продаж товарів ТОВ «Агротехніка» у грудні 2019 року на загальну суму 805834, 19 грн, в тому числі ПДВ 134305,7 грн, у травні 2020 року на загальну суму 3346082,9 грн, в тому числі ПДВ 557680, 4 грн.
Також на підтвердження якості продукції позивач надав посвідчення якості олії соєвої №0405/-20, №1305/20, №2005/20, №2705/20, що підтверджено в акті перевірки 526/28-10-52-09/21750952 від 20 листопада 2020 року.
02 червня 2020 року ТОВ «Агротехніка» (покупець) та ТОВ «Мостгрей» укладено Договір поставки № КВ ВЗ-2-2-2200.
Згідно цього договору у відповідності до Специфікацій №1 та № 2 від 2 червня 2020 року позивач придбав олію соєву в загальній кількості 42,22 тони на загальну суму 844399, 66 грн.
Факт здійснення господарських операцій підтверджено копіями видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи.
Також до перевірки позивачем було надано оборотно-сальдову відомість 63-1 «Розрахунки з постачальниками по контрагенту» за період з 1 червня 2020 року по 31 липня 2020 року, аналіз рахунку 201 «Сировина й матеріали» за період з 1 червня 2020 року по 31 липня 2020 року, аналіз рахунку 281 «Товари на складі» за період з 1 червня 2020 року по 31 липня 2020 року.
Крім того, позивач надав контролюючому органу посвідчення про якість придбаного товару.
Актом перевірки №526/28-10-52-09/21750952 від 20 листопада 2010 року зафіксовано, що ТОВ «Мостгрей» виписано й зареєстровано Єдиному реєстрі податкові накладні /розрахунки коригування про продаж ТОВ «Агротехніка» товару у періоді червень 2020 року на загальну суму 805834, 19 грн, в тому числі ПДВ 157066,6 грн.
Подані позивачем для перевірки та до суду первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Синевир постач», ТОВ «Мостгрей» та ТОВ «Інком К» щодо поставки товарів.
Вказані первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону №996-XIV, та відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних.
Видаткові накладні, наявність яких була зазначена в укладених договорах, містять найменування товару, його кількість, вартість. В акті перевірки підтверджена реєстрація постачальниками позивача податкових накладних в ЄРПН, що є підставою для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності. Розбіжностей у змісті видаткових накладних та податкових накладних, розрахункових документів тощо, контролюючим органом встановлено не було.
Суд зазначає, що основним видом економічної діяльності позивача є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (10.91),що підтверджено Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Таким чином придбання позивачем олії та макухи соняшника відповідає його виду господарської діяльності і спрямоване на отримання прибутку.
Факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача відповідачем не заперечується.
Доводи апелянта про неподання ТОВ «Агротехніка» до перевірки не надано сертифікати якості макухи соняшникової, придбаної в ТОВ «Синевир Постач», та інших документів, що посвідчують походження товарів, апеляційний суд відхиляє, так як такі не є обов'язковими первинними документами для ведення бухгалтерського і податкового обліку і підтверджують виключно фізичні властивості товару, його якість.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30 серпня 2019 року у справі №804/17176/14.
Апеляційний суд відхиляє доводи податкового органу про те, що дефекти окремих товарно-транспортних накладних не дають можливості визнати їх дійсними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.
Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Слід також зазначити, що доводи податкового органу в акті перевірки щодо непідтвердження руху товару за ланцюгом постачання базуються на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, в той час як господарські відносини контрагентів позивача із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача безпосередньо з його контрагентами.
За приписами пункту 75.3 статті 75 ПК України з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків; забезпечується отримання податкової інформації, необхідної для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» у випадках, передбачених підпунктом 39.5.2.13 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу. Під час проведення зустрічної звірки з'ясовуються лише питання, зазначені у письмовому запиті контролюючого органу на проведення зустрічної звірки.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Отже, контролюючий орган в ході проведення перевірки одного платника податків може зробити висновки щодо його контрагента - іншого платника податків, який не перебуває у нього на обліку, про порушення таким платником податків вимог податкового законодавства на підставі довідки зустрічної звірки або акту перевірки, проведеної щодо контрагента.
В акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агротехніка» від 20.11.2020 відсутні покликання на будь-які довідки зустрічної звірки або акт перевірки щодо ТОВ «Синевир Постач», ТОВ «Мостгрей» та ТОВ «Інком К». Крім того, вказаний акт перевірки не містить будь-яких даних про те, що вказані підприємства, які виступили постачальниками позивача, не декларували податкові зобов'язання з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Агротехніка» чи не виконали податкового обов'язку із сплати ПДВ. Такі докази не надано відповідачем і до суду.
Отже, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих позивачем первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими.
ТОВ «Агротехніка» не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, та враховує, що на час розгляду та вирішення справи не встановлено порушень в діях посадових осіб ТОВ «Синевир постач», ТОВ «Мостгрей» та ТОВ «Інком К» з огляду на те, що відсутні відповідні судові рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючих обставин), що набрали законної сили.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подані позивачем під час перевірки та до суду первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ «Агротехніка» та ТОВ «Мостгрей» та ТОВ «Інком К» щодо поставки товарів, а відтак, позивач правомірно формував податковий кредит по таких операціях, а тому зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ із застосуванням штрафних санкцій згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями по вказаних операціях є безпідставним.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 18.10.2021.