Справа № 2-464/2010/2306
21 травня 2010 року Золотоніський міськрайонний суд, Черкаської області
в складі :головуючого судді Орла С.І.
при секретарі Біліченко С.В.
позивача: ОСОБА_4
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золотоноша справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитом та договором позики ,-
Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Позовну заяву позивач мотивує тим, що 08 вересня 2009 року між сторонами було укладено договори позики на суму 14000 грн., які відповідач зобов'язувалась повернути до 01.01.2010 року. На неодноразові звернення про виконання покладених на відповідачку зобов'язань вона не реагує та відмовляється сплачувати сформовану заборгованість, тому позивач змушений звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості за договором позики.
Позивач та його представник в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав повністю та пояснив, що він перебував в нормальних відносинах з відповідачкою та вона звернулась до нього з метою отримання коштів та він в квартирі відповідачки передав їй кошти в сумі 14000 грн. про що була складена розписка. Також пояснив, що посилання відповідачки на факт спільного проживання з нею не відповідає дійсності, оскільки він проживає разом зі своєю дружиною та має на триманні дитину.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона з позивачем по справі перебувала в близьких стосунках протягом чотирьох років та коли він звернувся до неї з проханням написати розписку, оскільки в нього виникли непорозуміння з дружиною на що вона погодилась та склала розписку власноручно так як довіряла позивачу, проте коштів від позивача вона отримувала.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення:
З розписки від 08 вересня 2009 року, вбачається, що ОСОБА_3 взяла у позивача у борг 14000 грн. та зобов'язувалась їх повернути до 01 січня 2010 року.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
У відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідачка власноручно написла розписку про отримання коштів від позивача та нею було порушено умови укладеного між сторонами по справі договору позики, своєчасно не повернуши кошти отримані в борг. В той же час відповідачка в судовому засіданні не надала будь - яких доказів про те що вона не отримувала кошти за договором позики, а її посилання на укладення договору позики внаслідок довіри позивачу по справі суд не бере до уваги та розцінює як бажання відповідачки уникнути від виконання зобов'язання за договором позики.
Оскільки позов задоволено повністю, тому суд у відповідності і до ст. 88 ЦПК України стягує з ОСОБА_3 на користь позивача сплачене ним державне мито при подачі позовної заяви в сумі 140 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Керуючись вищевикладеним, ст.ст.526, 1050 ЦК України та ст.ст. 60,88,212,213,215 ЦПК України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_3, проживаючої АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, проживаючого АДРЕСА_2 заборгованість за договором позики в сумі 14000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3, проживаючої АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, проживаючого АДРЕСА_2 державне мито в сумі 140 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього судових витрат в сумі 260 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після попереднього подання заяви.
СУДДЯ: ОРЕЛ С.І.
Ў