79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.06.10 Справа№ 14/86
За позовом: Приватного підприємства “БОЛЕРО-СЕРВІС”, м. Львів
До відповідача: Корчинського споживчого товариства, с. Корчин, Радехівський район, Львівська область
про стягнення 2752,33 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар: Хороз І.Б
Представники:
від позивача: Антоненко В.А -представник (довіреність від 20.05.10р.)
від відповідача: не з”явився
Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, позивачу роз”ясювались. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.
Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством “БОЛЕРО-СЕРВІС”, м. Львів до Корчинського споживчого товариства, с. Корчин, Радехівський район, Львівська область про стягнення 2752,33 грн. заборгованості, в тому числі: 2188,82 грн. основного боргу, 20 % річних за користування чужими коштами в сумі 219,85 грн., 152,99 грн. інфляційних нарахувань, 190,67 грн. - пені, а також -відшкодування судових витрат по справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.05.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.06.2010 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов»язковою явку повноважних представників сторін в судове засідання.
Представник позивача в судове засідання 22.06.10р. з»явився, вимоги ухвали суду від 31.05.10р. про порушення провадження у справі виконав повністю: в додаток до листа від 21.06.2010 року вих..№11/90 подав витребовувані документи.
Відповідач в судове засідання не з”явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справ, про що свідчить поштове повідомлення за № 4779110, яке знаходиться в матеріалах справи, відзиву та витребуванні документи до суду від відповідача не поступали, з клопотаннями та заявами позивач до суду не звертався.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, судом встановлено.
02 січня 2009 року між Приватним підприємством “БОЛЕРО-СЕРВІС” (позивачем у
справі) та Корчинським споживчим товариством (відповідачем у справі) було укладено договір № R 596. Відповідно п.1.1.1. даного договору продавець (позивач у справі) зобов»язується передати у власність покупця (відповідачу у справі) продукти харчування в асортименті відповідно до переданої продавцем комерційної пропозиції та/або прас-листа, (надалі-товар), а покупець (відповідач) зобов”язується прийняти товар і оплатити його.
Предметом цього договору є товар, який є у продавця на момент укладення договору, а також товар, який буде придбаний продавцем протягом терміну дії цього Договору.(1.1.2.)
Купівля-продаж товару за цим договором здійснюється партіями відповідно до узгоджених продавцем замовлень покупця. ( 1.1.3.).
Відповідно до п.1.1.4. кількість та асортимент товару, що передається у власність покупцеві, визначається відповідно до складених і підписаних уповноваженими особами сторін накладних (товарно-транспортних накладних чи інших документів) про приймання-передачу товару.
Пунктом 1.2.2. договору передбачено, що покупець зобов»язується без зволікань протягом 15 хвилин з моменту доставки прийняти товар і оформити з свого боку накладні (товарно-транспортні або інші документи ) про приймання-передачу товару.
Обов»язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару уповноваженому представнику покупця і підписання останнім накладних (товарно-транспортних накладних або інших документів) про приймання передачу товару. Моментом прийняття товару покупцем є дата і час отримання товару уповноваженим представником покупця і підписання останнім накладних (товарно-транспортних накладних або інших документів) про приймання -передачу товару (1.2.4.).
Сторонами обумовлено, що покупець зобов»язаний оплатити продавцю прийнятий від останнього товар протягом 14 календарних днів з моменту прийняття цього товару. У випадку прострочення оплати продавець має право вимагати оплати товару і сплати покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої оплати за кожен день прострочення. (п. 1.7.1.)
Відповідно до п. 1.7.2. договору № R 596 вартість товару до оплати визначається на підставі накладної (товарно-транспортної накладної чи іншого документу) про приймання -передачу товару. При здійсненні покупцем оплати посилання в платіжному документі на цей договір і накладну (товарно-транспортну накладну чи інший документ) є обов»язковим.
Пунктом 1.7.3. передбачено, що покупець зобов»язаний оплатити продавцю прийнятий від останнього товар шляхом безготівкового перерахунку повної вартості прийнятого, але неоплаченого товару , на банківський рахунок продавця, який вказаний у цьому договорі.
Договір № R 596 від 02.01.09р. набрав чинності з моменту його укладення (підписання уповноваженими представниками сторін) та діє до 31 грудня 2010р. (.п3.1.)
Пунктом 4.1. договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на умовах та в порядку, визначених законодавством України та цим договором.
За порушення (прострочення виконання) зобов»язань за п.1.7.1. цього договору, покупець повинен сплатити продавцеві неустойку в розмірі 1 % від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (просторочення).
В додатку № 1 від 02.01.10р. до договору № R 596 від 02.01.09р. сторонами узгоджено
місце доставки товару, перелік осіб покупця, які мають право на отримання матеріальних цінностей, зразки печатки (печаток) і кутового штампу (штампів) покупця.
Приватне підприємство «БОЛЕРО СЕРВІС» на виконання умов зазначеного договору поставило відповідачу товар по наступних накладних:
Накладна № U 00264 від 06.02.09р. на суму 935,20 грн.;Накладна № U 00284 від 06.02.09р. на суму 269,64 грн.; Накладна № U 00414 від 20.02.09р. на суму 1009,15 грн.;Накладна № U 00417 від 20.02.09р. на суму 257,83 грн.; Накладна № U 00620 від 13.03.09р. на суму 246,10 грн.; Накладна № U 00739 від 27.03.09р. на суму 525,14 грн.;Накладна № U 00741 від 27.03.09р. на суму 1187,48 грн.;Накладна № U 00819 від 03.04.09р. на суму 207,06 грн.; Накладна № U 00821 від 03.04.09р. на суму 528,05 грн.; Накладна № U 01185 від 08.05.09р. на суму 354,78 грн.;Накладна № U 01187 від 08.05.09р. на суму 498,41 грн.; Накладна № U 01373 від 22.05.09р. на суму 446,40 грн.; Накладна № U 01425 від 29.05.09р. на суму 926,87 грн.; Накладна № U 01636 від 19.06.09р. на суму 546,58 грн.; Накладна № U 01715 від 26.06.09р. на суму 516,26 грн.; Накладна № U 01794 від 03.07.09р. на суму 365,76 грн.; Накладна № U 01797 від 03.07.09р. на суму 151,30 грн.; Накладна № U 01864 від 10.07.09р. на суму 700,09 грн.; Накладна № U 01866 від 10.07.09р. на суму 491,33 грн.; Накладна № U 01984 від 22.07.09р. на суму 651,98 грн.; Накладна № U 02002 від 22.07.09р. на суму 80,64 грн.; Накладна № U 02073 від 31.07.09р. на суму 374,40 грн.; Накладна № U 02253 від 21.08.09р. на суму 1288,66 грн.;Накладна № U 02416 від 04.09.09р. на суму 907,37 грн.; Накладна № U 02500 від 11.09.09р. на суму 1630,64 грн.; Накладна № U 02583 від 18.09.09р. на суму 264,60 грн.; Накладна № U 02710 від 30.09.09р. на суму 412,02 грн.; Накладна № U 02804 від 09.10.09р. на суму 532,32 грн.; Накладна № U 02906 від 20.10.09р. на суму 607,82 грн.; Накладна № U 03174 від 14.11.09р. на суму 268,92 грн.; Накладна № U 03200 від 20.11.09р. на суму 515,94 грн.; Накладна № U 03348 від 05.12.09р. на суму 354,12 грн.; Накладна № U 03377 від 11.12.09р. на суму 1762,58 грн.; Накладна № U 03380 від 11.12.09р. на суму 979,99 грн.; Накладна № U 03507 від 24.12.09р. на суму 422,71 грн. ( зазначені накладні перелічені у документі позивача , іменованому як «Розгорнутий розрахунок заборгованості Корчинського споживчого товариства»).
Загальна вартість товару, поставленого позивачем відповідачу по перелічених накладних складає 21 218,14 грн. (вт.ч. ПДВ)
Товар був отриманий відповідачем - про що свідчать підписи його уповноважених представників на накладних; накладні завірені печатками Корчинського спожитого товариства; в накладних має місце зазначення договору від 02 січня 2009 року № R 596, на виконання зобов»язань якого поставлявся товар позивачем і , відповідно, отримувався відповідачем.
Позивач стверджує, що виконав належним чином свої зобов»язання згідно умов договору № R 596 та Додатку №1 до нього.
Відповідно до п.1.7.1. Договору покупець проводить оплату за цим договором на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідачем оплата здійснена частково, на суму 19 029,32 грн. (в т.ч. ПДВ). Виписки з банківських документів позивача в підтвердження надходження коштів на його рахунок від відповідача долучено до матеріалів справи.
Податкові накладні до видаткових накладних по яких поставлено товар ( копії яких подані позивачем до справи) підтверджують, що підставою поставки товару по перелічених вище видаткових накладних був договір від 02 січня 2009 року № R 596.
Неоплаченими залишилися накладні № U 03377 від 11.12.09р. на суму 1762,58 грн., № U 03380 від 11.12.09р. на суму 979,99 грн. та накладна № U 03507 від 24.12.09р. на суму 422,71 грн. Загальна сума заборгованості становить 2188,82 грн.(розрахунок позивачем надано).
Позивачем було відправлено відповідачу вимогу від 19.03.10р. за № 14/42 з проханням погашення заборгованості в межах 7-денного терміну належні до сплати кошти в сумі 2188,82 грн., яку відповідачем було залишено без відповіді.
Повної оплати не надійшло і станом на момент звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу відповідача становить 2188,82 грн.
Сума основного боргу залишилась незмінною і на момент вирішення спору по суті.
Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до п.4.2 договору пеню в сумі 190,67 грн., відповідно до п.1.7.1. договору 20% річних за користування чужими коштами в сумі 219,85 грн. та відповідно до ст.625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 152,99 грн.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши доводи представника позивача, суд прийшов до висновку , що позов підлягає задоволенню . При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).
У відповідності до ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта
(виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов»язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи сума основного боргу не спростована документальними доказами відповідачем, становить 2188,82 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. За таких обставин вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 2188,82 грн підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлена.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).
Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст.3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов»язання мало бути виконано.
Згідно п.4.2 договору від 02.01.2009 року № R 596 за порушення (прострочення виконання) зобов»язань за п.1.7.1 цього Договору ( тобто у випадку неоплати прийнятого товару протягом 14 календарних днів з моменту прийняття цього товару) , покупець повинен сплатити продавцеві неустойку (пеню ) у розмірі 1 % від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (прострочення).
За невиконання договірних зобов»язань позивач відповідно до п.4.2 договору з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» нарахував відповідачу пеню за прострочення платежу в розмірі 190,67 грн ( розрахунок пені додано до позовних матеріалів).
Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на положеннях ст.549 ЦК України та ч.1. ч.2 ст.231 ГК України , є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 190,67 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
За прострочення виконання грошового зобов»язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано втрати від інфляційних процесів в сумі 152,99 грн ( розрахунок додається).
Відповідно до п. 1.7.1. договору та ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 20 % річних за користування чужими коштами в розмірі 219,85 грн .
Як вбачається з матеріалів справи розрахунки інфляційних втрат та 20 % річних від прострочених сум, зроблені позивачем, є обґрунтованими, законними та такими, які проведені у відповідності до норм матеріального права.
Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.4-3,32,33,34,43 ГПК України, відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги.
Позов підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст..ст..1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85, 116 ГПК України, суд,-
Вирішив :
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Корчинського споживчого товариства (80271, Львівська область, Радехівський район, с. Корчин, код ЄДРПОУ 25554248) на користь Приватного підприємства «БОЛЕРО- СЕРВІС»(79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212, корп.2, код ЄДРПОУ 31073655) 2188,82 грн. основного боргу, 190,67 грн. пені, 219,85 грн. -20 % річних за користування чужими грошовими коштами, 152,00 грн. інфляційних нарахувань, 102,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Суддя