13 жовтня 2021 р.Справа № 480/5336/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2021, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 23.06.21 року по справі № 480/5336/21
за позовом ОСОБА_1
до Сумської обласної прокуратури
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокуратури Сумської області (далі - відповідач), в якій просив суд:
- стягнути з Сумської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2012 року до 18.08.2014 року включно, який допущено прокуратурою Сумської області при незаконному звільненні ОСОБА_1 27.08.2012 року, тобто за 721 день (578 робочих днів) в сумі 152118,04 грн., але враховуючи часткову сплату в сумі 102302,43 грн., то стягнути різницю в сумі 49815,61 грн., виходячи з середньоденного заробітку 263,18 грн. на підставі довідки прокуратури Сумської області.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі № 480/5336/21 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та винести рішення суду, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказав, що мотивація суду на те, що раніше вже виносилось рішення з даних підстав є невірною, оскільки є період, який не охоплений попереднім рішенням суду. Крім того, розмір середньоденного заробітку працівника, прийнятий судом першої інстанції за основу рішення без проведення будь-яких експертних досліджень чи висновку спеціаліста, не був достеменно встановленим. Середній заробіток стягнуто за період вимушеного прогулу 23 місяці і 16 днів, а фактично допущено 721 день (578 робочих днів) вимушеного прогулу.
Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вдруге звернувся до суду з тією самою позовною вимогою до того самого відповідача, фактично з вимогою повторно переглянути рішення суду, що набрало законної сили у справі № 2а-1870/8103/12 із обґрунтуванням неправильного застосування судом середньоденного заробітку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року у справі № 2а-1870/8103/12 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Сумської області "Про звільнення з роботи" від 27.08.2012 року №1125к, поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району.
Стягнуто з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 134 324 грн. 25 коп.
Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 5 695 грн. 83 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Як вбачається із змісту постанови у вищевказаній справі позивачем, з урахуванням заяви про уточнення позову, було заявлено такі вимоги:
- скасувати наказ прокурора Сумської області № 1125к від 27.08.2012 року про звільнення старшого слідчого прокуратури Сумського району ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури Сумської області за порушення Присяги працівника прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 по посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району та органах прокуратури Сумської області;
- зобов'язати прокуратуру Сумської області виплатити:
- починаючи з дня звільнення з 27.08.2012 року та до фактичного поновлення в органах прокуратури Сумської області до дня видання наказу про поновлення в органах прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку;
- середній заробіток за час затримки розрахунку;
- грошову компенсацію за невикористану основну та додаткову щорічну відпустку починаючи з 2009 року до дня видання наказу про поновлення на роботі з розрахунку 59 календарних днів на кожен рік;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових потреб за період 2009-2014 роки на кожен рік окремо;
- моральну шкоду у сумі 200 000 гривень.
За наслідками апеляційного оскарження постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2015 року по справі №2а-1870/8103/12 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року в частині стягнення з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 32021,82 грн. скасовано. У цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 по справі № 2а-1870/8103/12 змінено, доповнивши рішення суду про стягнення з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 102 302, 43 грн. наступним відрахуванням необхідних податків та зборів.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 по справі № 2а-1870/8103/12 залишено без змін. Постанова у вищевказаній справі набрала законної сили.
Тобто, спір щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2012 року до 18.08.2014 року вже вирішений судами адміністративної юрисдикції, які набрали законної сили.
Вимогу про стягнення 49815, 61 грн. - суми, на яку збільшується розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з середньоденного заробітку 263, 18 грн., замість 207, 51 грн, яку прийняв за основу суд, вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі №2а-1870/8103/12, колегія суддів вважає різницею сум розрахунків, що не змінює ані предмет, ані підстави спору, який є ідентичним, як у справі №2а-1870/8103/12 так і у цій справі, та стосується саме питань оплати праці за час вимушеного прогулу.
Отже, при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або, при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов тотожність предмета позову зберігається.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, вимоги про додаткове стягнення 49815, 61 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з підстав звернення до суду, у зв'язку з помилковістю застосованого судом розміру середньоденного заробітку) фактично направлені на здійснення переоцінки правомірності зробленого судом розрахунку, а також використання позивачем процесуального механізму перегляду рішення (постанови) суду, яке набрало законної сили.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач вдруге звернувся до суду із тією самою позовною вимогою до того самого відповідача, фактично з вимогою повторно переглянути рішення суду, що набрало законної сили, у справі №2а-1870/8103/12, із обґрунтуваннями невірного застосування судом середньоденного заробітку, яким судами вже надано правову оцінку.
Колегія суддів зазначає, що позов у цій справі заявлено позивачем до Сумської обласної прокуратури. Наказом Генерального прокурора № 410 від 03.09.2020 проведено перейменування без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі назву юридичної особи - Прокуратури Сумської області змінено на Сумську обласну прокуратуру. Тобто, Сумська обласна прокуратура є тим же самим суб'єктом, вимоги позивача до якого вирішено Сумським окружним адміністративним судом у постанові від 18.08.2014 року по справі №2а-1870/8103/12.
Таким чином, позов ОСОБА_1 заявлено до того ж самого відповідача з тим же самим предметом та з тих же самих підстав, що і позов, який вже вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили. Фактично, позивач висловлює незгоду з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 по справі №2а-1870/8103/12 в частині розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на його користь за час вимушеного прогулу. При цьому вимагає повторного встановлення обставин та оцінки доказів, що вже були встановлені та оцінені судом при розгляді іншої справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає відмову у відкритті провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 813/4138/17, від 13.07.2020 у справі № 620/3960/19, від 06.08.2020 у справі № 804/3940/17, від 30.01.2020 у справі № 817/831/18, від 07.05.2020 у справі № 815/7087/16, від 30.01.2020 у справі № 2а-161/11, від 31.10.2019 у справі № 1340/5813/18, яка згідно ч.4,5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку наявне судове рішення, що набрало законної сили, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, отже, новий спір не виник, через що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що фактично підставою для подання цього адміністративного позову були нововиявлені обставини, а саме довідка від 07.02.2020 року № 18-208 вих-20, яка не досліджувалась та якій не надавалась оцінка при ухвалення рішення у справі № 1870/8103/12, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
З аналізу вищевказаних приписів КАС України слідує, що наявність нововиявлених обставин є підставою для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення суду за нововиявленими обставинами, а не з новим позовом до суду, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості подання нового позову з посиланням на нововиявлені обставини.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 року у справі № 480/5336/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 по справі № 480/5336/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 19.10.2021 року