12 жовтня 2021 року справа №200/2231/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Ашумов Т.Е., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 р. у справі № 200/2231/21-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 15.10.2020 року №Ю-11-23 на суму 6248751 грн. 24 коп.,-
02 березня 2021 року Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 15.10.2020 року №Ю-11-23 на суму 6248751 грн. 24 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що КП “Компанія “Вода Донбасу” були отримані сертифікати Торгово-промислової палати України №№ 1735, 1736 про настання обставин непереборної сили від 25.11.2014 року № 5270/05-4 та від 25.11.2014 № 5268/05-4 та висновок Донецької торгово-промислової палати від 03.07.2014 року №2005/12.12-03, якими засвідчено факт настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні КП “Компанія “Вода Донбасу” господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих акті України, які стосуються подачі податкових декларацій, оправлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікатів Торгово-промислової палати України форс-мажорні обставини тривають, дату закінчення їх терміну встановити неможливо, про що податкові органи неодноразово повідомлялись листом № 17/199 від 17.02.2015 року та в подальшому листом № 17/1172 від 08.09.2016 року.
Позивач зазначає, що за наявності сертифікатів Торгово-промислової палати України, ураховуючи положення п. 9-3 прикінцевих та перехідних положень Закону про ЄСВ, а також враховуючи той факт, що КП “Компанія “Вода Донбасу” знаходиться і здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території, податковий орган не має права примусово вимагати від КП “Компанія “Вода Донбасу” сплати єдиного соціального внеску, такі дії є порушенням статті 19 Конституції України.
Також посилається на статтю 9-4 із Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VI якою було виключено на підставі Закону України № 440-ІХ від 14 січня 2020 року, який набрав чинності 13.02.2020 року.
Позивач вважає, що дія Закону України № 440-ІХ від 14 січня 2020 року розповсюджується на правовідносини, які виникли тільки після набрання ним чинності. За даними бухгалтерського обліку позивача вимога від 15.10.2020 року № Ю-11-23 на суму 6248751,24 грн включає в себе суми єдиного соціального внеску, що були нараховані за 2019 рік та січень-лютий 2020 року, тобто до вступу в силу Закону України № 440-ІХ від 14 січня 2020 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 р. у справі № 200/2231/21-а у задоволенні позову - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції. В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, Центральні ремонтно-механічні майстерні Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 35397895), місцезнаходження: Україна, 85307, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Захисників України, будинок 1,1 є відокремленим підрозділом КП “Компанія “Вода Донбасу”, і перебуває на обліку у відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 26723621 від 18.03.2021 року (а.с. 13).
Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
15 жовтня 2020 року відповідачем винесено вимогу № Ю-11-23 про сплату боргу з єдиного внеску, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску у розмірі 6248751,24 грн. (а.с. 15).
Не погодившись з винесеною вимогою № № Ю-11-23 від 15 жовтня 2020 року позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України (а.с. 29).
За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято рішення від 13.11.2020 року № 32443/6/99-00-06-03-01-06 “Про результати розгляду скарги”, відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувана вимога без змін (а.с. 29-31).
Згідно розрахунку спірної вимоги, наданого відповідачем, її сформовано за період з 20.03.2019 року по 21.09.2020 рік (а.с. 143-144).
Також позивач надав до суду сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (а.с.22-25):
- № 1735 від 25 листопада 2014 року, яким відповідно до п.п. 100.4, 100.5 статті 100 ПК України КП “Компанія “Вода Донбасу” засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. Зазначено, що на момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо;
- № 1736 від 25 листопада 2014 року, яким відповідно до п. 102.6-102.7 ст. 102 ПК України КП “Компанія “Вода Донбасу” засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подання податкових декларацій. Зазначено, що на момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.
Надаючи правову оцінку встановленим обставиним справи, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року №2464-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону 2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464, зокрема, частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Законом України від 02.09.2014 року №1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, який набрав чинності 15.10.2014 року, у Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:
"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Частиною першою ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Вугледар, Донецької області.
Дію вказаного розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 року.
Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”. Також цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Маріуполь Донецької області.
Отже, позивач є платником єдиного внеску, визначеним статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.11.2018 року у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) дійшла висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.
Водночас, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 805/1394/16-а, у постанові від 26 квітня 2019 року у справі № 805/1023/16-а, за яким Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Тобто, пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI дає законні підстави для невиконання платником свого обов'язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у встановлені строки, але не звільняє цих платників від обов'язку сплатити недоїмку в майбутньому (крім випадку визнання її безнадійною та списання).
Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи”(далі - Закон №440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.
Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року.
В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування Спірної вимоги про сплату боргу (17 лютого 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.
Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування Спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених статтею 6 цього Закону.
Отже, посилання на те, що у спірні періоди діяв пункт 9-4 Закону № 2464-VI, є безпідставними, оскільки зазначена норма лише тимчасово визначала право позивача не виконувати обов'язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов'язку повністю.
Верховний Суд у зразковій справі №812/292/18 від 30 березня 2018 року, зокрема, дійшов таких висновків: з огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Водночас Верховний Суд зазначив, що Закон № 2464-VI не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Вказаним рішенням Верховного Суду у зразковій справі наголошено, що абзац третій пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI звільняє платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачені цим Законом, але не скасовує повністю обов'язків платника єдиного внеску.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.
Враховуючи викладене, спірна вимога про сплату недоїмки прийнята відповідачем правомірно, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 р. у справі № 200/2231/21-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 р. у справі № 200/2231/21-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 18 жовтня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.Д. Компанієць