ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 жовтня 2021 року м. Київ № 640/7208/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпневмокомплект» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Промпневмокомплект» (далі - позивач та/або ТОВ «Промпневмокомплект») з позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 №0001551404, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 №0001561404, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 №0001541404, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;
- стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 20.12.2018 №1269/26-15-14-04-05/37571191 не відповідає фактичним обставинам справи. Взаємовідносини з ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» мали реальний характер, а придбаний товар в останнього був реалізований іншому суб'єкту господарювання.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 04.12.2018 №17667 ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Промпневмокомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» за березень 2016 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016 рік, за наслідком якої складено акт перевірки від 20.12.2018 №1269/26-15-14-04-05/37571191 (далі - акт перевірки).
У висновках акту перевірки зафіксовано порушення ТОВ «Промпневмокомплект»:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 46 771 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за березень 2016 року на загальну суму 9 691 грн. та встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 42 277 грн., в тому числі по періодах: березень 2016 року - 42 277 грн.
Тут і надалі висновки акту перевірки.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких листом від 08.08.2018 №43261/10/26-15-14-04-05 контролюючий орган повідомив ТОВ «Промпневмокомплект» про залишення висновків акту перевірки від 20.12.2018 №1269/26-15-14-04-05/37571191 без змін.
Надалі на підставі висновків актів перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 №0001541404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов'язаннями у розмірі 46 771,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 11693,00 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення №1);
- податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 №0001551404, яким ТОВ «Промпневмокомплект» зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) за березень 2016 року у розмірі 42 277,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2);
- податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 №0001561404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями у розмірі 9 691,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2 423,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №3).
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.03.2019 №14262/6/99-99-11-04-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промпневмокомплект» категорично не погоджується зі спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України регламентовано, що фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до положень пунктів 44.1-44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно із пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
За правилами пунктів 198.1-198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Поміж іншого, пунктом 201.10 статті 201 ПК України регламентовано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Разом з цим, у відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 3 статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
За змістом частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Як вже зазначалося судом вище, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.
Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.
Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.
Як вбачається зі змісту акту перевірки контролюючий орган вважає, що господарські операції позивача із його контрагентом ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» у березні 2016 року не мали реального характеру, з огляду на те, що останній не володіє основними засобами, відсутні обставини придбання ним товару, який був реалізований ТОВ «Промпневмокомплект» згідно Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.03.2016 по 31.03.2016, відсутні трудові ресурси у контрагента, не надання до перевірки товарно-транспортних накладних, паспортів якості, сертифікатів відповідності, документи по якість тощо, документів, що підтверджує факт надання послуг/реалізацію товарів. Також ГУ ДФС у м. Києві в акті перевірки посилається наявність відритих кримінальних проваджень (справа №754/3370/17, справа №754/13867/16-к, №757/75075/17-к).
Надаючи оцінку висновкам акту перевірки, з урахуванням поданих позивачем до суду документів слід звернути увагу на наступне.
Так, судом встановлено, що між ТОВ «Промпневмокомплект», як покупцем, та ТОВ «ЖАЛОН ГРУП», як продавцем укладено договір постанови №020316 від 02.03.2016, у відповідності до якого продавець продає, а покупець купує продукцію, іменовану надалі «Товар», відповідно до специфікацій, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною (далі - Договір).
Згідно пункту 2.4 Договору право власності на Товар переходить до покупця з моменту отримання його від продавця.
Умови постачання Товару, перелік вантажовідправників і вантажоодержувачів вказуються в специфікаціях, що прикладають до Договору і є його не від'ємною частиною (п. 3.1 Договору).
Відповідно до пункту 3.3 Договору продавець надає на адресу вантажоодержувача такі товаросупроводжувальні документи: оригінали рахунку фактури, податкової та видаткових накладних.
Ціна Товару встановлюється в національній валюті України. Ціна вказується в специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору (п. 4.1. Договору).
За правилами пункту 5.2 Договору покупець робить оплату в розмірі 100% від вартості Товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, включаючи ПДВ до ціни Товару, зазначеної в специфікаціях, що додаються до цього Договору.
На виконання вказаного договору сторонами складено та підписано наступні документи: Специфікацію №1 на товар (перемикач каналів 2-х ходовий СМЦ-620 з пневмоприводом, складського зберігання, кільце ЕТА-28.12.105, Ду 246х215 мм, Т-150 град) на загальну суму 74 615,00 грн.; Специфікацію №2 на товар (перемикач каналів 2-х ходовий СМЦ-620 без пневмоприводом, складського зберігання) на загальну суму 237 192,00 грн.; видаткові накладні №РН-0000046 від 03.03.2016, №РН-0000057 від 17.03.2017, №РН-0000088 від 22.03.2016.
Також в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень про оплату за товар згідно умов Договору - №1610 від 03.03.2016 на суму 74 615,00 грн., №1620 від 17.03.2016 на суму 118 596,00 грн., №1625 від 22.03.2016 на суму 11 596,00 грн., податкові накладні №90 від 22.03.2016, №21 від 17.03.2016, №10 від 03.03.2016
На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» товару ТОВ «Промпневмокомплект» надано до суду: договір поставки №190216 від 19.02.2016, укладеного з ТОВ «ЖК-БУДІНВЕСТ КОМПАНІ», специфікації №1, №2 до договору №190216 від 19.02.2016, видаткові накладні №РН-0000003 від 03.03.2016, №РН-0000005 від 18.03.2016, №РН-0000007 від 24.03.2016, №РН-0000008 від 25.03.2016, довіреності №6 від 03.03.2016, №7 від 18.03.2016, №11 від 24.03.2016, №2958 від 25.03.2016, платіжні доручення №16896084 від 02.03.2016, №16934402 від 16.03.2016, податкові накладні №2 від 16.03.2016, №1 від 02.03.2016.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що позивачем надано до суду належним чином оформленні первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» у березні 2016 року та докази подальшої реалізації такого товару у власній господарській діяльності шляхом продажу його ТОВ «ЖК-БУДІНВЕСТ КОМПАНІ».
З приводу відсутності товарно-транспортних накладних слід вказати, що наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).
Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.2 Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Відповідно до 2 другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 5 квітня 2001 року документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.
За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов'язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.
Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.
Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.
Більше того, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року (справа № 803/1684/17, адміністративне провадження №К/9901/51649/18, ЄДРСРУ №95176997), від 21 січня 2021 року (справа №813/2204/17, адміністративне провадження №К/9901/35740/18, ЄДРСРУ № 94328053), від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16) передбачають, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16 (провадження №К/9901/3335/17).
Суд наголошує, що в даному випадку контрагентом позивача - ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» не надавались послуги з перевезення вантажів, а відтак відсутність товарно-транспортних накладних не може бути покладено в основу рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Окрім цього, не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на відсутність матеріальних та трудових ресурсів у контрагентам позивача, адже відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не унеможливлює реальне виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.
Аналогійний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №826/7270/18.
Також суд звертає увагу на те, що паспорта якості на товар, сертифікати відповідності товару, документи, що підтверджують його якість не є первинними документами в розмінні Закону № 996-ХІV, а тому посилання відповідача на їх відсутність, як підстави для висновку про нереальність господарської операції судом відхиляються.
Відсутність придбання товарів по ланцюгу постачання також не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про безтоварність спірних господарських операції. Суд наголошує, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв'язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між постачальником та покупцем.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20 березня 2020 року у справі №520/399/19.
Також не заслуговують на увагу посилання контролюючого органу в частині не подання позивачем первинних документів, оскільки наведене спростовується листами від 28.08.2018 №69-08/18, від 10.12.2018 №98-12/18 (т. 1, а.с. 63-64, 68-70).
Що ж стосується посилань контролюючого органу на наявність відкритих кримінальних провадження, в яких фігурує ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» (справа №754/3370/17, справа №754/13867/16-к, справа №757/75075/17-к) суд зверне увагу на наступне.
Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вироки, які набрали законної сили, у кримінальних справах №754/3370/17, №754/13867/16-к відсутні.
Отже, суд вважає за доцільне відмітити, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі №813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі №802/4940/14, від 21 січня 2020 року у справі №826/9596/18.
З урахуванням наведеного суд вважає, що вказані обставини не можуть бути покладені в основу рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо ухвали Печерського район6ного суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №757/75075/17-к суд зазначить наступне.
Так, вказаною ухвалою ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 КК України на підставі статті 49 КК України звільнено, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32017100070000039 від 13.12.2017 закрито.
В ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №757/75075/17-к вказано, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у співучасті в формі пособництва, а саме наданні засобів та усунення перешкод, сприяв у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 КК України.
Варто наголосити, що визнання особою вини у скоєнні фіктивного підприємництва не дає підстав для автоматичного висновку про відсутність діяльності суб'єкта господарювання взагалі чи нереальність господарських операцій, а лише підтверджує, що підприємство здійснювало незаконну діяльність.
Ухвала Печерського районного суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №757/75075/17-к не містить в собі відомості, що ОСОБА_1 , як директора ТОВ «ЖАЛОН ГРУП», не укладав жодних господарських договорів з ТОВ «Промпневмокомплект», не підписував первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції з постачання товарів на користь ТОВ «Промпневмокомплект».
Суд звертає увагу на те, що в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому необхідними стають перевірка доведеності кожного податкового правопорушення і комплексне дослідження всіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, установлених вироком, що набрав чинності, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідків її дій для реалізації конкретних господарських операцій.
Таким чином, визнання будь-якої фінансово-господарської операції фіктивною з контрагентом, щодо директора або учасника якого винесений вирок про визнання винуватості за статтею 205 Кримінального кодексу України, як і всіх правочинів такого контрагента, є помилковим, адже у межах кримінального провадження встановлюється склад кримінального правопорушення саме щодо конкретних діянь (фінансово-господарських операцій).
Отже, вказане вище дає суду підстави дійти до висновку, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. В той же час, надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» та подальше використання придбаного у останнього товару у власній господарській діяльності.
Таким чином, суд вважає хибними висновки ГУ ДФС у м. Києві про заниження позивачем податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 46 771 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за березень 2016 року на загальну суму 9 691 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 42 277 грн., в тому числі по періодах: березень 2016 року - 42 277 грн.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про невідповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем у розмірі 1921,00 грн. підлягає стягненню на його користь із відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -
1. Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпневмокомплект» (04208, м. Київ, проспект Порика, б. 7-Б, кв. 91, код ЄДРПОУ 37571191) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 року №0001551404, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 року №0001561404, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 року №0001541404, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпневмокомплект» (04208, м. Київ, проспект Порика, б. 7-Б, кв. 91, код ЄДРПОУ 37571191) сплачений ним судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда