ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
19 жовтня 2021 року м. Київ № 640/26715/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л."
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить суд:
«Визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «М.С.Л» (код за ЄДРПОУ 30109292)».
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивача не було повідомлено про включення до переліку підприємств, що підлягають перевірці, не було направлено копії наказу про проведення перевірки, позивач не відповідає критеріям відбору платника податку для перевірки, оскільки позивач має спеціальний об'єкт оподаткування, як оператор державних лотерей.
Також позивач стверджує про процедурні порушення, допущені на його думку під час включення позивача до плану - графіку перевірок, відповідачем, відсутності підстав для проведення перевірки, з урахуванням приписів мораторію на проведення перевірок, та перевищенні періоду, що підлягає перевірці.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/26715/21.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд :
«Зупинити дію наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «М.С.Л.» (код ЄДРПОУ 30109292) до набрання законної сили рішенням у справі №640/26715/21.
Заборонити Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти дії на підставі наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «М.С.Л.» (код СДРПОУ 30109292), а саме: проводити перевірку ТОВ «М.С.Л.»; оформляти результати зазначеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «М.С.Л.» (складати, підписувати та реєструвати акти чи довідки); приймати податкові повідомлення-рішення щодо ТОВ «М.С.Л.»; у випадку не допуску до перевірки - застосовувати до ТОВ «М.С.Л.» адміністративний арешт майна, арешт коштів на рахунку платника податків до набрання законної сили рішенням у справі №640/26715/21.»
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Заява про забезпечення позову підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною четвертою статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Як передбачено частиною першою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. (частина друга статті 151 КАС України).
За приписами частин четвертої шостої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
За приписами пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Суд також враховує принципи, викладені у Рекомендаціях NR (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, де вказано, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.
Як встановлено судом, предметом оскарження у даній адміністративній справі є, зокрема, наказ Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «М.С.Л» (код за СДРПОУ 30109292)» від 18 травня 2021 р. №351, яким, на підставі п. 77.4 ст.77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України було вирішено провести документальну планову виїзну перевірку позивача.
Відповідно до пункту 77.6 статті 77 Податкового кодексу України (далі ПК України) допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81цього Кодексу.
Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу може бути застосовано арешт майна.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
Отже, оскарження наказу на проведення документальної планової перевірки не зупиняє його дії та не має наслідком неможливість її проведення. При цьому саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе заходів податкового контролю.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що платник податків втрачає право на подальше оскарження наказу про проведення перевірки у разі допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Скасування наказу за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, застосування такого способу захисту як недопуск до перевірки посадових осіб контролюючого органу в період розгляду судом адміністративного позову може мати негативні наслідки у вигляді застосування до платника податків адміністративного арешту майна в порядку, визначеному статтею 94 ПК України.
Таким чином, у разі проведення перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу, до ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Отже, введення мораторію на проведення планової перевірки прямо передбачено нормою пункту 522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яка є чинною на момент розгляду справи.
Оскаржуваний наказ не містить посилання на жодну з вищезазначених норм, як на підставу для проведення перевірки, з огляду на що суд доходить про наявність ознак очевидної протиправності оскаржуваного рішення.
За таких обставин забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, тому обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає вимогам статті 150 КАС України. При цьому ухвала суду про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу не скасовує чинність останнього, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово зупиняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №813/112/18, від 27.03.2019 у справі №0440/5193/18, від 30.01.2020 у справі №460/607/19, відповідно до яких Верховний Суд висловив правову позицію щодо обґрунтованості вжиття судами заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про проведення перевірки. Так, Верховний Суд зазначив, що зміст положень статей78,79 ПК України свідчить про те, що платник податків має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про призначення перевірки та оспорити його в суді. Проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного права платника податку. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу контролюючого органу до ухвалення рішення в адміністративній справі відповідає предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та не унеможливлює здійснення відповідачем покладених на нього положеннями ПК України функцій та повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу. Натомість вимоги про заборону відповідачу вчиняти дії щодо перевірки позивача, на думку суду, не підлягають задоволенню, оскільки виходять за межі предмету позову.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що існують всі передбачені статтями 150-154 Кодексом адміністративного судочинства України підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись положеннями статтей 150, 151, 153, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
1.Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Зупинити дію наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «М.С.Л» (код за ЄДРПОУ 30109292)» від 18 травня 2021 р. №351.
3.В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.
4. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
6. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановляння.
7. Строк пред'явлення ухвали до виконання - 3 (три) роки.
8. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (Шовковична,50-а,Київ 4,01004, код ЄДРПОУ30109292)
9. Боржник: Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Дегтярівська, 11г,Київ 119,04119, код ЄДРПОУ44082145)
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.К. Каракашьян