ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 жовтня 2021 року м. Київ № 640/24253/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., при секретарі судового засідання Кравченку Я.В., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи
за позовом Громадської спілки "Всеукраїнська національна федерація спортивного покеру та кіберспорту"
до Міністерства молоді та спорту України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Громадська організація "Всеукраїнська федерація спортивного покеру"
про скасування нормативно-правового акту в частині,
Громадська спілка "Всеукраїнська національна федерація спортивного покеру та кіберспорту" звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту «Правила спортивних змагань зі спортивного покеру», що затверджений Заступником Міністра молоді та спорту України, наказом № 4/5.2/20 від 22.09.2020 в частині: пункту 4 розділу І, пункту 10 розділу І, пункту 11 розділу І, пункту 12 розділу І, пункту 1.2 розділу IV, пункту 1.3 розділу ІV.
Ухвалою суду від 13.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В підготовчому засіданні 18.10.2021 суд поставив на обговорення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник відповідача підтримав дане клопотання та зазначив, що правила спортивних змагань не є нормативно-правовим актом, а тому до нього не можуть застосовуватися положення частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачається оскарження протягом всього строку чинності, а застосовується частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яком визначено строк звернення до суду шість місяців. Одночасно представник відповідача зазначає, що позивач, починаючи з 23.09.2020 міг реалізувати власне право на судовий захист у визначений законодавством строк, проте своїм правом не скористався, а звернувся до суду 27.08.2021, з пропущенням строку звернення до суду.
Представник позивача заперечив щодо залишення позову без розгляду та вказав, що Правила спортивних змагань зі спортивного покеру, затверджені наказом Заступника Міністра молоді та спорту України № 4/5.2/20 від 22.09.2020, є нормативно-правовим актом, а тому строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку не застосовується. Крім того вказав, що позивача було створено в липні 2021 року, а до суду він звернувся в серпні 2021 року, тобто вчасно.
Вирішуючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.
Під правовим (юридичним) актом зазвичай розуміють офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан і спрямований на врегулювання суспільних відносин. Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави та встановлює, змінює, припиняє чи конкретизує певну норму права. Такі акти перебувають між собою в ієрархічній підпорядкованості, що й визначає юридичну силу документа.
Критерії розмежування правових актів можна диференціювати за такими ознаками.
Нормативні акти:
поширюються не на конкретні життєві ситуації, а на заздалегідь не визначену кількість тотожних за своїми ознаками випадків;
адресуються колу осіб, не окреслених персонально;
реалізуються за допомогою правових засобів багаторазової дії;
зазвичай не мають чітких часових меж.
Індивідуально-правові акти:
видаються правозастосовними органами;
не містять норм права;
не є джерелом права; юридично обов'язкові тільки для зазначених осіб;
видаються у формі указів, постанов, наказів, розпоряджень щодо згаданих у них осіб або конкретних обставин;
спрямовуються на врегулювання конкретних видів соціальної поведінки;
поширюються лише на персонально визначених осіб;
не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів;
мають переважно короткостроковий характер, припиняються після реалізації відповідних індивідуальних правових приписів.
Оскільки чинне законодавство не містить чітких критеріїв розмежування правових актів за ознаками їх нормативності, видається доцільним для такого розмежування використовувати не тільки існуючу юридичну доктрину, а й рішення Конституційного Суду, які за всіма ознаками є правовими актами. Зокрема, у п.4 мотивувальної частини рішення КС від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів місцевого самоврядування) зазначено: «Конституційний Суд дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними в рішенні КС від 27.12.2001 №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради щодо Компартії України. У цьому рішенні зазначено, що «ознаками нормативності правових актів є невизначеність дії в часі та неодноразовість їх застосування» (абз.1 п.6 мотивувальної частини).
За правовою позицією єдиного органу конституційної юрисдикції, «нормативне регулювання є формою впорядкування суспільних відносин і має здійснюватися його суб'єктами у визначених законом межах» (абз.2 п.7 мотивувальної частини рішення від 3.02.2009 №4-рп/2009).
У п.5 мотивувальної частини рішення КС від 22.04.2008 №9-рп/2008 щодо відповідності Конституції низки указів Президента стосовно діяльності Ради національної безпеки Суд зазначив, що оскаржені укази глави держави «є правовими актами ненормативного характеру (індивідуальної дії)… Ці укази стосувалися окремих фізичних осіб, були розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після їх реалізації вичерпали свою дію». Такий висновок грунтується на правовій позиції єдиного органу конституційної юрисдикції щодо ненормативності правових актів, викладеній в абз.4 п.1 мотивувальної частини рішення від 23.06.97 №2-зп/97 (справа про акти органів Верховної Ради), яка полягає в тому, що «за своєю природою, ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
Позивач оскаржує Правила спортивних змагань зі спортивного покеру, затверджені наказом Заступника Міністра молоді та спорту України № 4/5.2/20 від 22.09.2020, які визначають основні засади організації та проведення спортивних змагань зі спортивного покеру.
Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що дані Правила є нормативно-правовим актом, оскільки встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин та розраховані на довгострокове та неодноразове застосування.
За таких обставин, суд не приймає до уваги пояснення відповідача відносно того, що Правила спортивних змагань зі спортивного покеру, затверджені наказом Заступника Міністра молоді та спорту України № 4/5.2/20 від 22.09.202, не є нормативно-правовим актом.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду з підстав, наведених відповідачем.
Керуючись ст. ст. 243, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні заяви Міністерства молоді та спорту України про залишення адміністративного позову без розгляду.
Ухвала, відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 та п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя М.А. Бояринцева
Повний текст ухвали складений 19.10.2021.