79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.06.10 Справа№ 4/35
Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю прокурора Татарин Ю.Б., представника позивача Кіндрата Б.Я. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” до Української греко-католицької церкви (Храм св. Володимира і Ольги) про стягнення заборгованості
Прокурор Сихівського району м. Львова звернувся з позовом в інтересах Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” до Української греко-католицької церкви (Храм св. Володимира і Ольги), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 11346,07 грн. заборгованості за договором № 2408/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 жовтня 2002 року, а саме 10333,53 грн. основного боргу за липень, серпень, вересень 2009 року, 375,92 грн. пені, 154,63 - 3% річних, 481,99 грн. інфляційних нарахувань.
На підставі свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної громади від 09 лютого 2010 року № 79/0/5-10, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд уточнив правильну назву відповідача - релігійна громада Української греко-католицької церкви парафії Свв. Володимира і Ольги у м. Львові.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і навів доводи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача надав відзив, позов вважає безпідставним і заперечує повністю. Стверджує, що в період липня -серпня 2009 року відповідач не отримував у позивача та не споживач теплової енергії в гарячій воді. Тому нарахування суми заборгованості за цей період є безпідставним. Договором № 2408/Ф від 01 жовтня 2002 року передбачено обов»язок відповідача, як споживача, оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Повідомив, що починаючи з травня 2009 року відповідач листами звертався до позивача, в яких відмовлявся від постачання теплової енергії та пропонував розірвати договір. Відповідач лише 15 вересня 2009 року від»єднав від опалення Храм св. Володимира і Ольги, капличку і господарський будинок.
Для проголошення рішення суд оголошував перерву на 17 червня 2010 року.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення прокурора та представника позивача, дослідив надані докази в їх сукупності суд вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 526, 625 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Статтями 193, 265 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з матеріалами справи 01 жовтня 2002 року сторони уклали договір № 2408/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами п.п. 1, 6.3. якого позивач зобов»язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов»язався отримувати та до 15-го числа місяця, наступного за звітним, оплачувати позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами). Пунктом 7.2.3. договору встановлена відповідальність за несвоєчасні розрахунки за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Додатком № 1 до договору визначено назву об»єкта, а саме: Храм св. Володимира і Ольги, капличка і господарський будинок, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Симоненка, 5-а.
Дія договору пролонгована на 2009 рік. Листами від 31 липня 2009 року за № 52, від 10 серпня 2009 року за № 54 відповідач повідомляв позивача про розірвання договору № 2408/Ф від 01 жовтня 2002 року. Позивач листом від 19 серпня 2009 року повідомив відповідача, що приймає пропозицію і розриває з 01 жовтня 2009 року договір № 2408/Ф від 01 жовтня 2002 року про постачання теплової енергії в гарячій воді до приміщень церкви за адресою вул. Симоненка, 5-а. 15 вересня 2009 року Храм св. Володимира і Ольги, капличка і господарський будинок, розташовані за адресою м. Львів, вул. Симоненка, 5-а, від»єднано від трубопроводів теплоносія, про що складено відповідний акт.
Відповідач повністю оплатив позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами).
Сума 10333,53 грн. нарахована позивачем на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22 травня 2009 року № 345 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 13 лютого 2009 року № 107». Цим рішення затверджено скориговані тарифи на гаряче водопостачання та теплову енергію на опалення, визначені в Додатку до рішення. А саме, окремо встановлено плату за одиницю фактично спожитої теплової енергії, а окремо -плату за приєднане теплове навантаження за 1 кв. м. опалювальної площі у місяць. Стягувана сума боргу 10333,53 грн. -це плата за приєднане теплове навантаження за липень, серпень, вересень 2009 року (по 486,97 грн. за місяць), а не за фактично спожиту теплову енергію.
Однак, договором № 2408/Ф від 01 жовтня 2002 року не встановлено обов»язку відповідача оплачувати вартість приєднаного теплового навантаження. Пунктами 1, 6.3. названого договору встановлено обов»язок відповідача оплачувати позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами).
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України сторони зобов»язані добросовісно користуватись наданими законом процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи, належними і допустимими доказами доводити суду обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не довів суду його права вимагати у відповідача плати за приєднане теплове навантаження, який випливає з умов договору № 2408/Ф від 01 жовтня 2002 року.
Виходячи з викладеного позовні вимоги не ґрунтуються на законі, є безпідставними і недоведеними, тому суд відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Суддя