ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
19 жовтня 2021 року м. Київ № 640/2877/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
07.02.2020 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві про:
- визнання дій Головного управління ДПС у місті Києві, що полягають у несвоєчасному розгляді заяви про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 спрощеної системи оподаткування з 01.10.2017 та в подальшій відмові у застосуванні до останнього спрощеної системи оподаткування, - протиправними;
- зобов'язання Головне управління ДПС у місті Києві здійснити всі необхідні реєстраційні дії щодо оформлення та застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 спрощеної системи оподаткування з 01.10.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.09.2017 позивачем до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подано заяву про застосування до нього як до фізичної особи-підприємця спрощеної системи оподаткування з 01.10.2017. Однак, будь-якої відповіді від контролюючого органу на вказану заяву позивач не отримував. Дізнавшись про наявність в позивача боргу з єдиного податку, позивач в жовтні 2019 року звернувся до контролюючого органу за наданням інформації про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства всіх необхідних відомостей в реєстрах щодо нього, оскільки ним подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік та сплачено необхідні платежі. З відповіді Головного управління Державної податкової служби у місті Києві позивач дізнався, що за період з 2017 року по даний час контролюючим органом не проводилася його реєстрація як платника єдиного податку ІІ групи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2020 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
19.03.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що відповідь на заяву позивача від 15.09.2017 про застосування до нього як до фізичної особи-підприємця спрощеної системи оподаткування надана позивачу листом від 21.09.2017 №10698/С/26-57-13-02-20, тобто про відмову у задоволенні вказаної заяви позивач дізнався у вересні 2019 року.
При цьому, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, відповідач зазначає, що строк звернення до суду у даному випадку є загальним та становить шість місяців з моменту коли позивач дізнався або міг дізнатись про порушення своїх прав.
Разом з цим, позивач звернувся до суду із вказаним позовом 07.02.2020, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, що має наслідок залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 запропоновано позивачу надати пояснення на клопотання представника відповідача.
На виконання вимог ухвали суду позивач подав письмове пояснення, у якому просив залишити зазначене клопотання відповідача без задоволення.
Зауважив, що після звернення до відповідача із заявою від 15.09.2017 про застосування до нього як до фізичної особи-підприємця спрощеної системи оподаткування позивач не отримав жодної відповіді на таку заяву.
При цьому, позивач до 11.12.2019 подав податкову звітність як фізична особа-підприємець платник єдиного податку другої групи, а відповідач приймав таку звітність без відмов чи зауважень, вказуючи лише про те, що така звітність перебуває у статусі «історія подання» без будь якого пояснення цього статусу.
Позивач багато разів звертався до відповідача з проханням щодо застосування до нього спрощеної системи оподаткування та надати йому відповідь в усному порядку, однак відповідач на його звернення не реагував.
Суд, визначаючись щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, виходить з наступного.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосовуючи системний аналіз норм Податкового кодексу України, враховуючи сутність і зміст спірних правовідносин, Верховний Суд у постанові від 24.04.2020 у справі №520/6895/19 дійшов висновку, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України під висловом «або інше рішення контролюючого органу» розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов'язання платника податків.
Також у постанові від 24.04.2020 у справі №520/6895/19 Верховний Суд зауважив, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження наказу про призначення перевірки, тому в даному випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведених норм та вказаних висновків Верховного Суду, у контексті спірних правовідносин суд зазначає, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження дій чи бездіяльності контролюючого органу, тому в даному випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.
Вказаний підхід до визначення строку звернення до суду узгоджується із висновками Верховного Суду, які висловлені у постановах від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, від 10.06.2021 у справі №280/371/19, від 12.02.2021 у справі №380/5397/20, від 30.06.2021 у справі №420/6333/20, від 12.08.2021 у справі №240/2395/21, за змістом яких:
- встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується усіх без винятку рішень контролюючого органу;
- спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, оскаржуються в межах загального строку звернення до суду, встановленого КАС України.
Так, у постановах від 12.02.2021 у справі №380/5397/20, від 30.06.2021 у справі №420/6333/20, від 12.08.2021 у справі №240/2395/21 Верховний Суд зауважив, що правова позиція про те, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, нормами ПК України не визначені була висловлена у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18. При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові (від 11.10.2019 у справі №640/20468/18) правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до нормативного розуміння застосування строку звернення до суду у справах цієї категорії.
Судом встановлено, що 15.09.2017 позивачем до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подано заяву про застосування до нього як до фізичної особи-підприємця спрощеної системи оподаткування з 01.10.2017.
Однак, будь-якої відповіді від контролюючого органу на вказану заяву позивач не отримував.
Відповідно до пунктів 299.3 та 299.5 статті 299 ПК України у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Таким чином, протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування контролюючий орган був зобов'язаний або зареєструвати позивача платником єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову у такій реєстрації.
Суд зазначає, що невчинення контролюючим органом жодної із вказаних дій, про що стверджує позивач, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності з моменту закінчення вказаного дводенного строку.
У постанові від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а Верховний Суд зазначив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що про порушення свого права на реєстрацію платником єдиного податку внаслідок допущення відповідачем бездіяльності позивач міг дізнатись з моменту закінчення дводенного строку після подання вказаної заяви від 15.09.2017.
Разом з цим, встановлено, що до 30.01.2019 позивач не вчиняв жодних дій щодо отримання інформації про рішення прийняте за вказаною заявою від 15.09.2017.
Посилання позивача на те, що він неодноразово звертався до відповідача з питанням щодо переходу на спрощену систему оподаткування не підтверджені жодними доказами. До того ж, позивач не обґрунтовує чому він не оскаржував бездіяльність відповідача щодо ненадання відповідей на його звернення.
З огляду на наведене доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише з листа відповідача від 11.12.2019 суд вважає безпідставними та такими, що свідчать про штучне створення позивачем умов для звернення до суду з дотримання встановленого строку або умов для поновлення такого строку.
Щодо посилань позивача не те, що він до 11.12.2019 подав податкову звітність як фізична особа-підприємець платник єдиного податку другої групи, а відповідач приймав таку звітність без відмов чи зауважень, вказуючи лише про те, що така звітність перебуває у статусі «історія подання» без будь якого пояснення цього статусу, суд не вважає такими, що свідчать про дотримання позивачем строку звернення до суду чи його пропуск з поважних причин.
Так, згідно пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Отже, прийняття контролюючим органом податкової звітності позивача як фізичної особи-підприємця платника єдиного податку другої групи не свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у позивач статусу платника єдиного податку другої групи.
Пунктом 1 глави 1 розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 07.04.2016 №422 (Порядок №422), визначено, що первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності.
Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ІV Порядку №422 якщо після подання Звітного документа платник податків подає до граничного строку подання новий Звітний документ із виправленими показниками, поданий раніше Звітний документ стає недіючим та отримує ознаку стану обробки «Історія подання».
Дані Звітного документа, який отримує ознаку стану обробки «Історія подання», після настання граничного строку сплати грошового зобов'язання за таким Звітним документом виключаються з інтегрованої картки платника. Вказане виключення проводиться датою отримання такої ознаки стану обробки та з використанням відповідних облікових показників (операцій).
Отже, роз'яснення ознаки стану обробки «Історія подання» міститься у вільному доступі та позивач мав можливість встановити зміст такої ознаки. Незрозумілість для позивача змісту вказаної ознаки не може слугувати обставиною, що впливає на дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що 07.02.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав зазначену позовну заяву з порушенням, встановленого законом, строку звернення до суду.
При цьому позивачем не наведено доводів та їх документального підтвердження, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про залишення позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без розгляду задовольнити.
Залишити без розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Чудак