ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/305
19 жовтня 2021 року м. Київ № 640/25965/19
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Київській області
провизнання протиправною та скасування постанови
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 12.03.2019 № КВ 391/1520/АВ/ТД/ФС-189.
Ухвалою суду від 10.02.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін.
04.03.2020 р. надано відзив на позов.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 27.10.2003 р.; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний).
На підставі наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 19.02.2019 року № 989, направлення від 20.02.2019 р. №391 "Про проведення інспекційного відвідування" інспекторами праці Шевчуком С.О., Сафоновим М.С. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , юридична адреса АДРЕСА_1 , фактична адреса здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 , фізичної особи, яка використовує найману працю, про що складено акт від 21.02.2019 р. за №КВ 391/1520/АВ інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю.
20.02.2019 року інспектором праці Шевчуком С.О. складено вимогу про надання/поновлення документів № 391, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування згідно з переліком. Вимогу отримано під підпис ФОП ОСОБА_1 .
Згідно зі змістом акта у ході інспекційного відвідування на мийці за адресою АДРЕСА_2 виявлено та опитано найманих осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимоги від 20.02.2019 № 391 під час інспекційного відвідування надано документи не в повному обсязі.
Згідно з наданими документами у ФОП ОСОБА_1 оформлено ОСОБА_10 та ОСОБА_9
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 допущено до роботи 20.02.2019 р. без оформлення трудових відносин.
Згідно з описом виявлених порушень ФОП ОСОБА_1 порушено:
ч. 1 ст. 24 КЗпП - не укладено трудові договори з працівниками;
ч. 3 ст. 24 КЗпП - не було подано повідомлення про прийняття на роботу працівників до територіальних органів ДФС за місцем обліку як платника ЄСВ;
ПКМУ №413 - допущено до роботи працівників без повідомлення про прийняття на роботу працівників до територіальних органів ДФС.
27.02.2019 р. ФОП ОСОБА_1 подано зауваження на акт інспекційного відвідування з додатковими документами.
12.03.2019 р. на підставі акта від 21.02.2019 р. за №КВ 391/1520/АВ інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ391/1520/АВ/ТД/ФС-189, згідно з якою на підставі аб.2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 876 330,00 грн.
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - вважає вказану постанову протиправною та просить її скасувати.
Позивач зазначає, що йому не направлялася оскаржувана постанова, тоді як про її існування він дізнався 13.12.2019 р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №60641536 з примусового виконання постанови.
Позивач зазначає, що викладене в акті перевірки твердження про опитування перелічених осіб нічим не підтверджено.
Щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 позивач зазначає, що вказані особи співпрацюють у нього на підставі цивільно-правових договорів - договорів підряду від 16.02.2019 р., тому висновок про порушення вимог КЗпП України при оформленні відносин з ними є помилковим.
Особа з прізвищем ОСОБА_4 у позивача не працевлаштована, і жодних відносин з нею позивач не має, тоді як ОСОБА_4 працевлаштований у ФОП ОСОБА_11
ОСОБА_5 офіційно працевлаштований у позивача, що підтверджується належними документами.
Відповідач - Головне управління Держпраці у Київській області - проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримуючи висновки Акта інспекційного відвідування від 21.02.2019 р. за №КВ 391/1520/АВ.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V.
Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами ... державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно зі ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Крім зазначеної норми КЗпП України, інших законів, що визначали б особливості здійснення заходів контролю органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, немає. Відповідно, положення Закону №877-V застосовуються до здійснення заходів контролю в цілому, без винятків.
Станом на час проведення контрольного заходу був чинний Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295, посилання на який міститься у повідомленні Головного управління Держпраці у Київській області від 20.02.2019 р. №391 "Про проведення інспекційного відвідування".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 р. у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, Порядок № 295 правомірно застосовувався відповідачем під час здійснення перевірки, проте, з огляду на положення ст. 1, ч. 4 ст. 2 Закону №877-V, відсутність інших законів, що визначали б особливості здійснення заходів контролю органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, норми Порядку №295 не підлягають до застосування в частині, що суперечить Закону №877-V.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону №877-V виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Згідно зі ст. 1, 5, 6 Закону №877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Якщо Закон №877-V відносить всі контрольні заходи до планових або позапланових, від чого залежить перелік вимог до їх проведення, то згідно з Порядком №295 такий розподіл не передбачено, тоді як передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.
Вказані інспекційні відвідування та невиїзні інспектування не віднесено до планових чи позапланових заходів, що свідчить про неузгодженість передбачених Порядком № 295 заходів з положеннями Закону №877-V і позбавляє суд можливості надати оцінку дотриманню відповідачем вимог Закону №877-V, передбачених для планових або позапланових заходів.
Вказаних процедурних порушень достатньо для висновку про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , про що складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 21.02.2019 р. за №КВ 391/1520/АВ, на порушення положень Закону №877-V, що є достатнім для визнання протиправними та скасування дій та рішень відповідача, що мали місце внаслідок вказаного інспекційного відвідування.
Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 5 Порядку № 295 передбачено перелік підстав проведення інспекційних відвідувань, зокрема, - за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3)
У відзиві відповідач посилається на наказ Головного управління Держпраці у Київській області від 19.02.2019 року № 989 як на підставу проведення контрольного заходу, проте, до матеріалів справи копії вказаного документа не надано, що позбавляє суд можливості надати оцінку наявності чи відсутності підстав для проведення інспекційного відвідування.
У направленні від 20.02.2019 р. №391 "Про проведення інспекційного відвідування", яке також містить посилання на перелік актів законодавства, на підставі яких проведено інспекційне відвідування, міститься посилання на пп. 3 п. 5 Порядку №295, проте, жодна інша інформація щодо отриманих джерел виявлення неоформлених трудових відносин ні в наказі, ні в інших матеріалах справи відсутня, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для висновку про проведення контрольного заходу з передбаченої п. 5 Порядку № 295 підстави.
З врахуванням викладеного суд не вбачає за необхідне надавати оцінку процедурним порушенням, на які посилається позивач у позові.
Згідно з аб. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Згідно з п. 2 Порядку № 509 (в редакції станом на 12.03.2019 р.) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).
Штрафи накладаються на підставі, в тому числі, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Згідно з п. 3, 4, 6, 7 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Позивач стверджує про те, що ним не отримувалася ні оскаржувана постанова, ні будь-яка інформація щодо розгляду справи.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену під час розгляду справи №520/7901/19, -
Зокрема, згідно з п. 54-58, 67 постанови від 16.07.2021 р. у вказаній справі, колегія суддів зауважує, що особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає цей обов'язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Відповідно до пункту 7 Порядку №509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов'язок з'ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується....
Висновку про необхідність встановлення факту не лише направлення уповноваженими посадовими особами повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, але й отримання такого суб'єктами господарювання/роботодавцями згідно з положеннями Порядку №509 та доведення саме відповідачем факту поінформованості позивача про дату та час розгляду справи про накладення штрафу під час вирішення спорів про скасування постанов про накладення штрафу дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18, від 15.01.2021 у справі № 1340/3731/18 та від 04.03.2021 у справі № 160/8027/18.
В даному випадку під час розгляду справи про накладення штрафу причини неповідомлення позивача про її розгляд не з'ясовувалися. Підстави для висновку про навмисне неотримання позивачем інформації про виклик на розгляд справи у суду відсутні.
Таким чином, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, на порушення його права надати докази та пояснення по суті обставин, встановлених під час інспекційного відвідування.
За таких обставин, з огляду на вищевикладені порушення, допущені відповідачем при призначенні та проведенні інспекційного відвідування, суд не вбачає на необхідне надавати оцінку висновкам акта по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку оскаржувана постанова ухвалена не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.03.2019 № КВ 391/1520/АВ/ТД/ФС-189.
3. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових,10, код 39794214) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 8764 грн. судового збору.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 19.10.2021 р.