ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 жовтня 2021 року м. Київ № 640/3624/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СІДРЕЙЛ"
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
пропро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СІДРЕЙЛ» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0678200409 від 16.07.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві та покласти судові витрати на відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого, посилається на те, що скарга на податкове повідомлення-рішення №0678200409 від 16.07.2020 Державною податковою службою України розглянута не була, що з урахуванням положень статті 56 Податкового кодексу України свідчить про задоволення скарги ТОВ «СІДРЕЙЛ». Також позивач зазначає, що ним не було занижено податкові зобов'язання, які підлягають сплаті до бюджету, а тому у нього були відсутні правові підстави для нарахування штрафу.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній вказує на правомірність прийнятого рішення та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В свою чергу представником ТОВ «СІДРЕЙЛ» подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій наполягає на відсутності обставин заниження податкового зобов'язання.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Головним управлянням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «СІДРЕЙЛ» за березень 2020 року, за наслідком якої складено акт від 19.06.2020 №13469/26-15-04-09-20/38450144 (далі - акт перевірки).
У висновках акту перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50, глави 2 розділу II Податкового кодексу України, в результаті чого в уточнюючому розрахунку не нараховано штрафну санкцію у зв'язку з самостійним виправленням помилки у сумі 155 564 грн., що стало підставою для застосування штрафної санкції відповідно до вимог пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України в розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).
В акті перевірки вказано, що при перевірці використано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за березень 2020 року (реєстраційний номер №9135613888 від 15.06.2020) з додатками; інформаційні ресурси ДПС України.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2020 №0678200409, яким до ТОВ «СІДРЕЙЛ» застосовано суму штрафних (фінансових санкцій (штрафу) у розмірі 259 274,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Не погоджуючись із спірним рішенням позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України від 07.08.2020 вих. 96, яка надіслана засобами поштового зв'язку 12.08.2020.
Як стверджує позивач, станом на час звернення його до суду із даним адміністративним позовом скарга ДПС України розглянута не була.
Судом встановлено, що рішенням Державної податкової служби України від 07.04.2021 №7877/6/99-00-06-03-01-06 скарга ТОВ «СІДРЕЙЛ» від 07.08.2020 №96 (вх. від 14.08.2020) не підлягають розгляду по суті, з огляду на що скаргу позивача залишено без розгляду та повернуто її.
Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами 2, 3 пункту 56.9 статті 56 ПК України встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Відповідно до вимог пункту 52-8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в редакції Закону України від 13.05.2020 № 591-IX (набрав чинності 29 травня 2020 року), тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.
З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №760 у Постанові Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029) - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2020 р. № 712 і від 27 серпня 2020 р. № 757: у пункті 1 цифри і слово "31 серпня" замінити цифрами і словом "31 жовтня".
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 №956 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, а саме у пункті 1 цифри і слово "31 жовтня" замінено цифрами і словом "31 грудня".
Надалі, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Надалі, вказаний карантин продовжено постановами Кабінету Міністрів України від № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021.
Тобто, наведені положення вказують на те, що строк розгляду скарги позивача був зупинений і таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 ПК України. З огляду на вказане доводи позивача в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку наявності / відсутності порушення, суд вкаже на наступне.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Згідно із пунктом 120.2 статті 120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.
Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №21), який визначає, що податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація) відповідно до пункту 46.1 статті 46 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» подається контролюючому органу у строки, визначені статтею 203 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу (п. 2 розділу I Порядку №21).
Згідно із пунктом 6 розділу I Порядку №21 до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Аналіз наведеного дає суду підстави стверджувати, що уточнюючі розрахунки відносяться до податкової звітності з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2020 року, де у рядку 10.1, колонка «Б» визначено дозволений податковий кредит на рівні - 19 510,00 грн.
В подальшому уточнюючим розрахунком від 04.06.2020 до податкової декларації за березень 2020 року позивачем уточнено показник 10.1 на суму 5 190 159 грн.
Уточнюючим розрахунком від 11.06.2020 до податкової декларації за березень 2020 року позивачем уточнено показник 10.1 на суму - 5 190 159 грн.
Разом з цим, суд звертає увагу, що у податковій декларації за березень 2020 року позивачем у рядку 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету визначено - 0.
В уточнюючому розрахунку від 04.06.2020 до податкової декларації за березень 2020 року у рядку 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету визначено « - 5 185 482 грн.», а вже в уточнюючому розрахунку від 11.06.2020 до податкової декларації за березень 2020 року платником рядок 18 визначено на суму 5 185 482 грн.
Тобто, позивачем за податковою декларацією за березень 2020 року визначено грошові зобов'язання, які підлягають сплаті на рівні 0,00 грн., потім визначено їх на мінусовому рівні, а потім уточнюючим розрахунок збільшено, що за наслідком математичного розрахунку вказує, що позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету становить - 0 грн.
Разом з цим, аналіз положень пункту 50.1 статті 50, пункту 120.2 статті 120 ПК України дає суду підстави дійти до висновку, що ключовим аспектом для застосування штрафних санкцій є обставини заниження платником податкових зобов'язань, яке, в свою чергу в межах даної справи відсутні у відповідності до поданих позивачем документів: податкової декларації з ПДВ за березень 2020 року та уточнюючих розрахунків до неї від 04.04.2020, від 11.06.2020.
Отже, беручи до уваги наведене суд не погоджується із висновками контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «СІДРЕЙЛ» вимог пункту 50.1 статті 50 ПК України та наявність правових підстав для застосування штрафних санкцій передбачених пунктом 120.2 статті 120 ПК України.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3889,12 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
Разом з цим, позивачем заявлено також клопотання про вирішення питання щодо розподілу витрат, понесених ним на правничу допомогу.
У відповідності до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із частинами 1-4 статі 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд звертає увагу, що позивачем надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс (очікує) понести у зв'язку із розглядом справи на загальну суму 28 000,00 грн.
В той же час матеріали справи не містять в собі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, на переконання суду станом на час вирішення спору по суті відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу витрат понесених на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДРЕЙЛ» (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, б. 5 «Е», код ЄДРПОУ 38450144) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0678200409 від 16.07.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДРЕЙЛ» (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, б. 5 «Е», код ЄДРПОУ 38450144) сплачений ним судовий збір у розмірі 3 889 (три тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 12 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева