ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
04 жовтня 2021 року справа №640/21664/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:
позивача: не з'явились;
відповідача 1: не з'явились;
відповідача 2: не з'явились;
відповідача 3: Подвич Ж.М.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
до1. Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ДФС) 2. Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 2, ДПС України) 3. Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 3, ГУ ДПС)
про1) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2019 року №0053854202, №0053864202, №0053874202; 2) визнання протиправним не направлення матеріалів податкової перевірки на запит і зобов'язати відповідача 1 направити матеріали податкової перевірки на адресу позивача; 3) визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 25 вересня 2019 року №1/99-00-08-0004-14
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки висновки акта перевірки про отримання ОСОБА_1 доходу від прощення банком боргу є надуманими та не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
На думку позивача, банк нарахував заборгованість за кредитом довільно і не підтвердив її будь-якими доказами, а тому в ОСОБА_1 відсутній будь-який борг перед банком, який би був прощений, та дохід, який підлягає оподаткуванню. Позивач також звертає увагу на норми пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
На думку позивача, при розгляді скарги на податкові повідомлення-рішення ДПС України не повно дослідила матеріали справи.
Крім того, позивач зазначає, що у нього не було підстав подавати податкову декларацію, оскільки не отримував доходу, а тому накладення штрафу у розмірі 510,00 грн. є протиправним.
Позивач також зазначив, що є підстави визнати незаконним ненадання матеріалів перевірки на запит, тому що в передбаченому порядку та строки матеріали не направлені.
Ухвалою від 26 грудня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/21664/19 та призначив підготовче засідання.
Відповідач 1 у відзиві на позов вказав про безпідставність позовних вимог, підтримавши висновки акта перевірки. Зокрема відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не включила до загального річного оподатковуваного доходу за 2016 рік доходи, отримані у вигляді додаткового блага у сумі 5 829 225,99 грн., та не сплатила відповідну суму податку.
Відповідач 2 у відзиві вказав, що оскаржуване рішення про результати розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення не є юридично значимим для позивача, а тому що не впливає на його права та обов'язки.
Ухвалою від 02 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі у справі в якості співвідповідача ГУ ДПС у м. Києві.
Відповідач 3 подав пояснення на позовну заяву, де вказав про безпідставність позовних вимог у зв'язку із тим, що оскаржуване рішення про результати розгляду скарги не порушує прав ОСОБА_1 .
Ухвалою від 05 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 04 жовтня 2021 року представники позивача та відповідачів 1, 2 не з'явились, представник відповідача 3 проти позову заперечив.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 липня 2019 року №0053854202 за порушення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 311 575,85 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 липня 2019 року №0053864202 за порушення підпунктів 1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 109 297,99 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 липня 2019 року №0053874202 за порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.
Рішенням ДПС України від 25 вересня 2019 року №1/99-00-08-0004-14 про результати розгляду скарги залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2019 року №0053854202, №0053864202, №0053874202 - без змін.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта ГУ ДФС у м. Києві від 25 червня 2019 року №1493/26-15-42-02/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи ОСОБА_1 » (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки зазначено, що ПАТ «Укрсоцбанк» подало до контролюючого органу податковий розрахунок за формою 1-ДФ за І квартал 2016 року, в якому відобразило нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в сумі 5 829 225,99 грн. На запит ГУ ДФС у м. Києві банк у листі від 27 жовтня 2017 року №11.1-186/79-1022 підтвердив інформацію, відображену в податковому розрахунку за І квартал 2016 року про анулювання (прощення) основної суми боргу кредитної заборгованості ОСОБА_1 та надав копію укладеного договору прощення боргу від 11 лютого 2016 року.
З урахуванням викладеного відповідач 1 дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України в частині не надання до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в частині не декларування доходу за 2016 рік що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб; підпунктів 1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору.
Вирішуючи питання правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд виходить з таких мотивів.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у редакції що діяла на момент прощення (анулювання) кредитором боргу позивача, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності таких умов:
- анулювання (прощення) основної суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності;
- належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу;
- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.
Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постанові від 31 серпня 2018 року у справі №826/3684/17.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявні у справі докази підтверджують, що ПАТ «Укрсоцбанк» у листі від 17 жовтня 2017 року №11.1-186/79-1022 повідомило відповідача 1, що в податковому розрахунку сум доходу за формою 1-ДФ за І квартал 2016 року відображено нарахований та виплачений дохід ОСОБА_1 з ознакою доходу 126 (додаткове благо) у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості на суму 5 829 914,99 грн.
До цього листа банк додав копію договору про прощення боргу від 11 лютого 2016 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем, за яким банк-кредитор звільняє позивальника від виконання зобов'язань за кредитним договором від 05 грудня 2006 року №243-PBD, укладеним між позивачем та АКБ «ХФБ Банк Україна», у сумі 5 829 914,99 грн. (анулює заборгованість).
Наведене свідчить, що шляхом укладення договору про прощення боргу ОСОБА_1 повідомлена банком про прощення боргу.
Суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав доказів, які б підтверджували, що анулювання (прощення) основної суми боргу банком відбулося до закінчення строку позовної давності та включення ПАТ «Укрсоцбанк» суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, зокрема, відповідного розрахунку форми І-ДФ.
Крім того, суд враховує доводи позивача та звертає увагу, що у справі відсутні належні та достатні докази, які б підтверджували суму прощеного боргу саме у розмірі 5 829 914,99 грн.
При цьому позивач наголошує, що вказана заборгованість визначена банком довільно та не підтверджується будь-якими доказами, і про сплив строку позовної давності щодо стягнення боргу за кредитом.
На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між позивачем та АКБ «ХФБ Банк Україна» укладено кредитний договір від 05 грудня 2006 року №243-PBD, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у сумі 1 745 000,00 грн.
Відповідно до угоди про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 05 грудня 2006 року №243-PBD, укладеної між позивачем та ВАТ «УніКредит Банк» 01 березня 2010 року, сторони дійшли згоди, що сума кредиту складає 1 670 139,77 грн.
Між ПАТ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 12 вересня 2012 року, згідно з якою змінено валюту кредиту та переведено суму кредиту в гривню; після здійснення зміни валюти кредиту встановлюється нова загальна сума кредиту у розмірі 13 202 723,33 грн.
Разом із тим, у справі відсутні будь-які підтверджуючі документи на суму заборгованості у розмірі 5 829 914,99 грн.
Суд також звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували правонаступництво ПАТ «Укрсоцбанк» у кредитних відносинах між ОСОБА_1 та АКБ «ХФБ Банк Україна», ВАТ «УніКредит Банк» і ПАТ «УніКредит Банк», зокрема, докази того, що до ПАТ «Укрсоцбанк» перейшло право вимоги за кредитним договором від 05 грудня 2006 року №243-PBD.
Крім того, при вирішенні цього спору суд враховує, що згідно з пунктом 8 підрозділу І розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валютних зобов'язань за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01 січня 2015 року.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17, системний аналіз правових норм дає підстави для висновку, що за змістом наведених положень у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Як встановлено вище, між ПАТ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 12 вересня 2012 року, згідно з якою змінено валюту кредиту та переведено суму кредиту в гривню.
Проте, у справі відсутні докази, які б свідчили, що при визначенні банком суми заборгованості у розмірі 5 829 914,99 грн. врахована різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валютних зобов'язань за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року. Вказане, на думку суду, ставить під сумнів правильність визначення та достовірність прощеної суми боргу.
Відсутність у справі доказів на підтвердження висновків акта перевірки вказує на помилковість висновків про порушення позивачем за порушення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та протиправність визначення податкового зобов'язання.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 липня 2019 року №0053854202 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 Кодексу.
Оскільки під час розгляду справи не встановлено отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту) є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 липня 2019 року №0053864202 є протиправним і підлягає скасуванню.
Що стосується застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 липня 2019 року №0053874202, суд зазначає таке.
Як свідчить зміст акта перевірки, позивач порушив вимоги підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, тому що не надав до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Разом із тим, вище суд встановив, що отримання позивачем доходу не підтвердилось, а порушення вимог пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є помилковим, що виключає необхідність ведення книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 липня 2019 року №0053874202 є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення ДПС України від 25 вересня 2019 року №1/99-00-08-0004-14 про результати розгляду скарги, оскільки вказане рішення саме по собі не створює правових наслідків для позивача, не впливає на обсяг його прав та не встановлює ніяких обов'язків.
Так само слід відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним не направлення матеріалів податкової перевірки на запит і зобов'язання відповідача 1 направити матеріали податкової перевірки на адресу позивача, оскільки позовна заява не містить відповідних правових обґрунтувань і у справі відсутні докази на підтвердження таких обставин. Крім того, суд звертає увагу, що визнання протиправним не направлення матеріалів податкової перевірки та зобов'язання відповідача 1 направити матеріали податкової перевірки на адресу позивача не відновить не відновить ймовірно порушене право за умови скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками перевірки.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 липня 2019 року №0053854202, №0053864202, №0053874202.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 9 605,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );
Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980);
Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267);
Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; ідентифікаційний код 43005393).
Дата складення повного тексту рішення суду - 18 жовтня 2021 року.
Суддя В.А. Кузьменко