ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 жовтня 2021 року м. Київ № 640/15350/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддів: головуючого Каракашьяна С.К., суддів Григоровича П.О., Смолія І.В., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників відповідача Лісовенка О.О., Бугая О.О., позивача Усатенка В.Ю. (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
За позовом ОСОБА_2
до Кабінету Міністрів України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:
«Визнати неправомірним та скасувати пункт 4 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850»
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані положення акту суперечать акту вищої юридичної сили - статті 23 Закону України «Про міліцію», оскільки обмежують строк, протягом якого позивач має право на компенсацію у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної з отриманою під час проходження служби травмою.
При цьому, позивач стверджує, що до нього оскаржувані правові норми було застосовано у січні 2021 р., коли позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з підстав правомірності прийняття оскаржуваного акту та відсутності порушення прав позивача. Також представник відповідача посилається на практику Верховного Суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач - ОСОБА_2 проходив службу в ОВС з 03.09.1994р., був звільнений з 28.10.2014.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року по справі №П/811/4053/14 адміністративний позов позивача до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, задоволено частково, поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника штабу начальника відділу інспектування, організаційно-аналітичної роботи та контролю штабу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області з 29.10.2014 року.
Позивач звільнений зі служби наказом УМВС від 10.07.2020 №6 о/с за ст. 65 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС.
16.09.2020 обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено II групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. УМВС складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 413 253,20 грн.
Департамент фінансово - облікової МВС України листом від 22.01.2021 №2379/15-2021, повернув до ліквідаційної комісії УМВС висновок з відмовою призначення одноразової грошової допомоги з підстав невідповідності вимогам п. 4 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою КМУ №850 від 21.10.2015.
При цьому, підставою для такого повернення було визначено те, що призначення позивачу у 2020 році другої групи інвалідності та 70 % втрати працездатності відбулося більш ніж через два роки після первинного огляду та призначення позивачу третьої групи інвалідності, що мало місце у 2014 році.
Розглянувши вимоги позивача щодо нормативно правового акту, колегія суддів висловлює наступну правову позицію.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII (втратив чинність 7 листопада 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Закону України "Про міліцію" Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції №850.
При цьому, обставина видання оскаржуваного порядку саме на виконання вимог статті 23 Закону України "Про міліцію" міститься в преамбулі оскаржуваного акту.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону N 565-XII «Про міліцію» та Порядку N 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 N 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закону N 580-VIII) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон N 565-XII.
Однак, за змістом пункту 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону N 580-VIII, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом N 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 580-VIII.
До набрання чинності Законом N 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону N 565-XII та Порядком N 850, відповідно.
Відповідно до частини шостої статті 23 Закону N 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Отже, зазначеною нормою не було передбачено обмеження строку, внаслідок якого позивачу могла бути призначена допомога, та не було делеговано відповідачу права на таке обмеження.
На реалізацію вимог статті 23 Закону N 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 N 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок N 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин за позивачем, як колишнім працівником органів внутрішніх справ, у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги зберігалось згідно із пунктом 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону N 580-VIII.
Відповідно до пункту 4 Порядку N 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, оскаржуваним положенням було передбачено обмеження в часі, чого не було передбачено нормою Закону, на виконання якої оскаржуваний акт було видано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що додані відповідачем до відзиву матеріали, зокрема, висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту оскаржуваної постанови містить у розділі 2 висновок про невідповідність проекту статті 23 Закону України «Про міліцію» та, у розділі 5- його невідповідність вимогам нормопроектувальної техніки.
В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 р. по справі № 711/1837/18 висловлена правова позиція, що передбачені пунктом 4 Порядку N 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.
Таким чином, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголосила на необхідності застосування положень нормативного акту, якій оспорюється в даній справі, відступивши від висновку, викладеного вперше у постанові від 13.02.2018 у справі №808/1866/16 та інших, що пункт 4 Порядку №850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
З огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність порушення прав позивача, та наявну щодо цього судову практику Верховного Суду, та вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
При цьому, колегія суддів вважає такими, що порушують права позивача лише положення щодо строку пункту 4 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850, а не весь пункт оскаржуваної правової норми.
У зв'язку з відсутністю доказів понесення позивачем будь - яких судових витрат та звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та нечинним пункт 4 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 в частині словосполучення "протягом двох років".
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 18.10.2021.
Головуючий суддя С.К. Каракашьян
Судді П.О.Григорович
І.В. Смолій