ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 жовтня 2021 року м. Київ № 640/11384/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РАДЖАС ТОРГСТРОЙ"
до третя особаГоловного управління Державної податкової служби у Волинській області, Державної податкової служби України Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАНДИЗЕЛЬ-19"
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДЖАС ТОРГСТРОЙ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Державної податкової служби України, в якій просить суд:
- скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1497903/42632533 від 25.03.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 18.02.2020;
- скасувати рішення комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №13510/42632533/2 від 10.04.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 18.02.2020;
- зобов'язати Державну податкову служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №18 від 18.02.2020 датою її реєстрації;
- стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу;
- встановити судовий контроль та зобов'язати відповідачів подати до суду звіт про виконання судового рішення, протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, тобто є необґрунтованими, оскільки позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з його контрагентом - ТОВ «Вандизель» та постачальником товарів - ТОВ «Геоплюс-Опт. На думку позивача, вказане рішення прийнято без жодних обґрунтувань, як того вимагає чинне законодавство, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2020 (суддя Васильченко І.П.) прийнято до розгляду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, справу в порядку пп.2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передано на повторний автомазитований розподіл справ між суддями.
Відповідно до частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з протоколом повтороного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/11384/20 передано на розгляд судді Іщуку І.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2021 прийнято адміністративну справу №640/11384/20 до провадження та ухвалено, що справу буде розглядати суддя Іщук І.О. у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
23.05.2020 від відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на "Порядок з питання зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" та у зв'язку з тим, що позивачем не надано всіх необхідних документів для реєстрації податкової накладної. Також представник відповідача-1 зазначає, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних слугувало не подання позивачем документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції, а саме: документи, що підтверджують дані складського обліку, товаросупровідні оформлені неналежним чином.
Зокрема, відповідач-1 звертає увагу суду, що ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №18 від 18.02.2020», іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №17 від 18.02.2020», в іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №11 від 17.02.2020», в іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №8 від 17.02.2020», в іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №13 від 17.02.2020», в іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №7 від 17.02.2020», в іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №14 від 17.02.2020». Таким чином в матеріалах справи наявні 7 різних ТТН по одній господарській операції.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статты 262 КАС України, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Розглянувши всі наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДЖАС ТОРГСТРОЙ» (надалі - позивач) було сформовано податкову накладну №18 від 18.02.2020 на загальну суму 9372,00 та направлено її для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.
За наслідками вказаної операції позивачем отримано квитанцію, згідно з якою реєстрація вищевказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена. Підставою для зупинення реєстрації вказаної податкової накладної було зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК відповідає вимогам п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Також позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На виконання вищевказаного, позивачем було надано до контролюючого органу необхідні документи, що підтверджується повідомленнями про подання пояснень та копій первинних документів №13 від 20.03.2020 щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію якої зупинено №18 від 18.02.2020 на загальну суму 9372,00 грн.
Позивачем було отримано рішення комісії центрального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1497903/42632533 від 25.03.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 18.02.2020.
Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної було мотивоване тим, що позивачем не було надано копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся зі скаргою до ДПС України.
Рішенням комісії з питань розгляду скарг від 10.04.2020 №13510/42632533/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області без змін.
Позивач, вважаючи рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №1497903/42632533 від 25.03.2020 та рішення комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №13510/42632533/2 від 10.04.2020 протиправними, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).
Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).
Критерії ризиковості платника податку на додану вартість визначені в додатку 1 до Порядку № 1165.
Так, платник податку відповідає критеріям ризиковості, якщо:
1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6.Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 та абзацу першого п.49.2 і п.49.18 ст.49 ПК України.
7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 та п.46.2 ст.46 ПК України.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість Квитанції ГУ ДПС у Волинській області не містять. Доказів включення позивача до переліку ризикових не надано, як і не надано протоколу проведення засідання комісії регіонального рівня з вказаного питання та прийняття відповідного рішення.
Критерій 8 у додатку 1 до Порядку №1165 свідчить про те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Така інформація суду не подана, як і не підтверджено її наявності.
Однак, податкова інформація контролюючого органу, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній, викликає сумнів у її достовірності, законності, та доведеності її належними та допустимими доказами.
Крім того, нечітке формулювання органом ДПС у вказаній квитанції підстав для зупинення реєстрації податкових накладних з вказівкою на те, що позивач відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, зумовило необхідність подання позивачем для відповідача усіх документів, якими була оформлена відповідна господарська операція.
Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).
Водночас, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520).
Пунктом 2 Порядку №520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Разом із тим, пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. (пункти 6, 7 Порядку №520).
Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної податкової служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.
Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові від 18.02.2020 у справі №360/1776/19.
Позивач стверджує, що первинні документи, оформлені в рамках господарських відносин із контрагентами, копії яких надані відповідачу для прийняття рішення та наявні в матеріалах справи щодо реєстрації податкових накладних, складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, які засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентами господарських зобов'язань.
Так, в матеріалах справи на підтвердження господарських відносин із контрагентами (ТОВ «ВАНДИЗЕЛЬ-19») позивачем надано наступні документи: податкова накладна №18 від 18.02.2020; квитанція до податкової накладної №18 від 18.02.2020; копія договору купівлі-продажу №18 від 18.02.2020; копія видаткової накладної №18 від 18.02.2020; копія ТТН №18 від 18.02.2021; копія довіреності на отримання ТМЦ №18 від 03.02.2020; копія рахунку-фактури №18 від 18.02.2020; копія платіжного доручення №19 від 06.03.2020; копія витягу з ЄДР на ТОВ «ВАНДИЗЕЛЬ-19»; копія договору купівлі-продажу №0003 від 03.01.2020; копія видаткової накладної №1 від 03.01.2020; копія ТТН №1 від 03.01.2020; копія Довіреності на отримання ТМЦ №1 від 03.01.2020; копія Рахунку-фактури №1 від 03.01.2020; копія платіжного доручення №93 від 06.03.2020; копія витягу з ЄДР на ТОВ «ГЕОПЛЮС-ОПТ»; копія витягу з ЄДР на ТОВ «РАДЖАС ТОРГСТРОЙ»; копія договору №02/02-20 ОРЕНДИ Нежитлових приміщень (приміщення складу-холодильника для зберігання овочів) від 02.02.2020; копія Акту приймання-передачі складського приміщення від 02.02.2020; копія акту надання послуг (оренда складу) №2 від 28.02.2020; копія рахунку-фактури №2 від 28.02.2020; копія платіжного доручення №90 від 03.03.2020 (за оренду складу); копія податкової накладної №2 від 28.02.2020р. (оренда складу); копія Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (індексний номер витягу №200327489 від 14.02.2020); копія технічного паспорту складу, розташованого за адресою: 54007, м. Миколаїв, вул. Кагатна, 1/10, Секція №4 від 22.01.2020; копії паспортів на холодильне обладнання складу; копія технічного паспорту автонавантажувача; копії документів про найманих працівників; копія звіту 20-ОПП ТОВ «Раджас Торгстрой»; копія звіту 20-ОПП ТОВ «Вандизель-19»; копія звіту 20-ОПП ТОВ «Геоплюс-опт»; копія звіту 20-ОПТ ТОВ «Стеф-нік»; копія відкритого досьє на ТОВ «Раджас Торгстрой»; копія відкритого досьє на ТОВ «Вандизель-19»; копія відкритого досьє на ТОВ «Геоплюс-опт».
Суд зазначає, що до позивача було встановлено критерії оцінки ступеня ризиків, проте не було враховано надані позивачем документи на усунення вказаних ризиків.
Відповідно до пунктів 25 - 26 Порядку №1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Згідно з приписами пунктів 42, 44 - 46 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної рішення, прийняті комісіями контролюючих органів, підлягають реєстрації засобами інформаційних систем ДПС.
Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.
У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.
Відповідачами також не надано до суду доказів додержання вимог пункту 44 Порядку №1165 - результатів проведених перевірок поданих платником податку копій документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
Більше того, в оскаржуваних рішеннях не зазначено, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких саме конкретно документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Посилання відповідача-1 та відповідача-2 в оскаржуваних рішеннях на те, що позивачем не надано документів, а саме: «дані складського обліку, товаросупровідні документи неналежної форми», «ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів/інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних» суд вважає безпідставними, оскільки усі необхідні документи були долучені позивачем до письмових пояснень, які скеровувалися відповідачу та надано до матеріалів справи.
Крім того, посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішень про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність таких рішень.
Разом з тим, твердження ГУ ДПС у Волинській області у відзиві на позовну заяву про те, що в матеріалах справи міститься 7 різних ТТН по одній господарській операції, а саме: ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №18 від 18.02.2020», іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №17 від 18.02.2020», в іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №11 від 17.02.2020», в іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №8 від 17.02.2020», в іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №13 від 17.02.2020», в іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №7 від 17.02.2020», в іншому примірнику ТТН від 03.01.2020 №1 в графі «Супровідні документи на вантаж» - зазначено «Видаткова накладна №14 від 17.02.2020» не беруться судом до уваги, оскільки вказані неточності не відображені в оскаржуваних рішеннях. Крім того, помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Суд також не може не зауважити, що зупинення реєстрації господарських операцій не повинно підміняти документальну перевірку платника податків, тому висновки комісії контролюючого органу за результатами вивчення поданих платником для реєстрації податкових накладних документів повинні обмежуватися лише попередньою оцінкою наявних первинних документів стосовно господарської операції; повний контроль господарської операції здійснюється контролюючим органом під час проведення документальної перевірки постачальника та покупця у порядку, встановленому законом.
Оскільки оскаржувані рішення контролюючих органів не містять чіткої підстави їх прийняття, не вказано конкретних документів, які необхідно надати платнику податків та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, тому суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.
Суд звертає увагу на те, що зазначені рішення контролюючого органу є актом індивідуальної дії, адже виданий суб'єктом владних повноважень, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою таких актів є чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
На думку суду, оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжують неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень. Також суд зазначає, що відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, за умови, що інші документи підтверджують проведення господарської операції.
Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, який не навів доводів щодо їх неналежності, недостовірності, недопустимості чи недостатності, суд дійшов висновку, що у відповідачів не було правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №18 від 18.02.2020. Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію вказаної податкової накладної в ЄРПН, судом не встановлено.
Варто також зазначити, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. При цьому невиконання ним законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2018 року у справі №821/1173/17.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення комісії центрального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Державної податкової служби України про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1497903/42632533 від 25.03.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 18.02.2020 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про скасування рішення комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №13510/42632533/2 від 10.04.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 18.02.2020 суд зазначає наступне.
Рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
З матеріалів справи судом було встановлено, що рішенням Комісії з питань розгляду скарг було прийнято рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.04.2020 № 13510/42632533/2 яким відповідно до пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
З вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що рішення про результати розгляду скарги, само по собі не має юридичного значення для цілей створення правових наслідків для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак на переконання суду позовні вимоги в частині оскарження рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в реєстрі за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13510/42632533/2 від 10.04.2020, яким було залишено скаргу позивача без задоволення, а рішення№1497903/42632533 від 25.03.2020 без змін, не створює будь-яких наслідків та не порушує права та інтереси позивача, на відмінну від рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, яке було предметом адміністративного оскарження до податкового органу вищого рівня.
Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 (№ К/9901/454/17), вирішуючи спір, «суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов».
Керуючись встановленими судом обставинами та беручи до уваги викладене вище в сукупності, суд приходить до висновку про те, що рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в реєстрі про результати розгляду скарг не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначені рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 826/10853/17, від 31 травня 2019 року у справі № 826/1023/16, від 11 червня 2019 року у справі № 826/45/18, від 24 червня 2019 року у справі № 826/11001/15.
Відповідно до приписів частини 5 статты 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Керуючись вищевикладеним суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в реєстрі за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13510/42632533/2 від 10.04.2020.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, суд зазначає наступне.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого Податковим кодексом України строку.
У разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України, а згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.
З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №18 від 18.02.2020 датою їх фактичного подання.
В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну датою її фактичного подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідачів подати до суду звіт про виконання судового рішення, протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Суд зазначає, що Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй постанові № 3 від 13.03.2017 наголошував, що КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це лише прерогатива суду.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, вказана вимога позивача не підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Пункт 1 частини третьої КАС України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою та другою статты 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.
Отже, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.
Також, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд наголошує на тому, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу у якій таку допомогу надано.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 821/1594/17 від 15.05.2018.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI ).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії таких документів:
- Договір доручення про надання правової допомоги №ПН-18/02 від 14.04.2020;
- протокол №1 узгодження договірної ціни від 14.04.2021;
- акт №ПН-18/02 від 21.04.2020 приймання-передачі правових послуг згідно Договору про надання правових послуг №18/02 від 14.04.2020;
- звіт №ПН-18/02 від 21.04.2020 про надані правові послуги згідно Договору про надання правових послуг №18/02 від 14.04.2020;
- рахунок-фактура №ПН-18/02 від 21.04.2020;
- платіжне доручення №135 від 23.04.2020;
- ордер про надання правничої (правової допомоги) від 24.04.2020.
Відповідно до п.п. 2.3.1. Договору-дорученя про надання правової допомоги №ПН-18/02 від 14.04.2020 клієнт зобов'язаний сплатити гонорар адвокату в розміри та в строк погоджені між ними.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 14714,00 грн. є неспівмірною та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо ознайомлення з пакетом документів Клієнта для підготовки позову, ознайомлення з пакетом документів досудового врегулювання спору, робота з доказами, які підтверджують факти, викладені в позовній заяві, робота з відповідною судовою практикою, щодо врегулювання предмету спору в Єдиному державному реєстрі судових рішень, правка та печать позовної заяви з додатками, адміністративні питання пов'язані з підготовкою та подачею позовної заяви охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Суд наголошує, що дана справа є справою незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Слід, зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, а також враховуючи заперечення відповідача-1 щодо розміру витрат на правову допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., по 1000,00 з кожного з відповідачів.
З приводу стягнення судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 2 102,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 23.04.2020 №145.
Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1401,34 грн. за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів пропорційно до задоволених вимог до кожного з відповідачів.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДЖАС ТОРГСТРОЙ» задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної податкової служби у Волинській області за №1497903/42632533 від 25.03.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №18 від 18.02.2020.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДЖАС ТОРГСТРОЙ» №18 від 18.042.2020 датою їх реєстрації.
4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, м. Луцьк, вул. Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДЖАС ТОРГСТРОЙ» (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 42632533) судові витрати, що складаються із витрат, пов'язаних із розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).
5. Стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДЖАС ТОРГСТРОЙ» (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 42632533) судові витрати, що складаються із витрат, пов'язаних із розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).
6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДЖАС ТОРГСТРОЙ» (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 42632533) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 700,67 грн. (сімсот гривень шістдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, м. Луцьк, вул. Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484).
7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДЖАС ТОРГСТРОЙ» (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 42632533) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 700,67 грн. (сімсот гривень шістдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, м. Луцьк, вул. Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484).
8. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.