ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 жовтня 2021 року м. Київ № 640/15847/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
доОболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ)
проскасування постанови про стягнення виконавчого збору, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- скасувати постанову Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) №36101880 від 18.05.2021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 153 012,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактично, під час стягнення боргу за одним кредитним договором №157/П/41/2008-840 від 10.07.2008 з нього в межах двох виконавчих проваджень, стягнуто подвійну суму виконавчого збору:
- 153 012,27 грн. у виконавчому провадженні №36101880;
- 209 377,51 грн. у виконавчому провадженні №52253269
Крім того, позивач вказує на неправомірність стягнення виконавчого збору, оскільки державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання за виконавчим провадженням №36101880.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/15847/21 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
Крім того, даною ухвалою зобов'язано відповідача не пізніше дати, визначеної для розгляду справи у судовому засіданні подати до суду копію матеріалів виконавчого провадження №36101880.
09.07.2021 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2021 року від відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження №36101880 та пояснення в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що невиконання боржником у встановлений строк виконавчого документу в добровільному порядку було підставою для примусового виконання такого документу, що, в свою чергу, тягло за собою застосування санкцій, а саме стягнення виконавчого збору, як це передбачено вимогами ЗУ «Про виконавче провадження».
Додатково відповідач вказує на те, що на даний час виконавче провадження відкрито, державним виконавцем вживаються заходи з примусового виконання рішення суду.
У судове засідання представники осіб, які беруть участь у справі не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 157/П/41/2008-840 про надання кредиту у розмірі 149 131, 75 доларів США строком до 07.07.2028 р. та сплатою відсотків у розмірі 14,19 % річних.
Крім того, 10.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №157/П/41/2008-840 посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О., зареєстровано за № 6233. Згідно умов Договору іпотеки, в якості забезпечення виконання умов вищевказаного Кредитного договору, в іпотеку було передано житлову квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2010 року у справі №2-12126/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 157/П/41/2008-840 від 10.07.2008 в сумі 1 530 122,78 грн.
На виконання вищевказаного рішення, судом було видано виконавчий лист №2-12126.
22.01.2013 Оболонським районним відділом Державної виконавчої служби у| м.Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № 36101880 з примусового виконання виконавчого листа №2-12126 виданого 02.01.2013.
18.05.2021 Оболонським районним відділом Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 153 012,27 грн.
16.04.2013 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною вчинено виконавчий напис, реєстровий № 408. Згідно даного виконавчого напису нотаріуса запропоновано звернути стягнення на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» на житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 157/П/41/2008-840 від 10.07.2008 у розмірі 2 093 775,17грн.
На підставі даного виконавчого напису 20.09.2016 Оболонським районним відділом Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 52253269.
26.03.2021 Оболонським районним відділом Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 209 377,51 грн. в межах виконавчого провадження № 52253269.
Тобто фактично, як стверджує позивач, під час стягнення боргу за одним кредитним договором № 157/П/41/2008-840 від 10.07.2008 р. з ОСОБА_1 , в межах двох виконавчих проваджень, стягнуто подвійну суму виконавчого збору:
- 153 012, 27 грн. у виконавчому провадженні № 36101880,
- 209 377,51 грн. у виконавчому провадженні № 52253269.
Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору № 36101880 від 18.05.2021 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Перш за все, суд акцентує увагу на тому, що, оскільки виконавче провадження № 36101880 з виконання виконавчого листа №2-12126 виданого 02.01.2013 було відкрито в 2013 році, то до правовідносин щодо визначення сум виконавчого збору, суд застосовує норми Закону України «Про виконавче провадження», які існували на час його відкриття.
У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом № 1403-VIII, визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору №36101880 від 18.05.2021, фактичного виконання виконавчого документу - не відбулося, тому, і підстави для нарахування виконавчого збору - відсутні.
Для стягнення виконавчого збору необхідна сукупність таких обставин, як, виконання судового рішення має бути примусовим, виконавцем мають бути вжиті заходи з такого примусового виконання рішення, та, як результат, внаслідок дій виконавця з примусового виконання рішення має відбутися повне або часткове виконання рішення. Відповідно, сума основної винагороди визначається пропорційно до фактично стягнутої суми.
З матеріалів виконавчого провадження ВП №36101880 убачається, що державним виконавцем не було стягнуто у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому документі, при тій умові, що на той момент діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження», яка визначала обов'язковою умовою для стягнення виконавчого збору фактичне стягнення суми за виконавчим документом.
Слід зазначити, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду.
Так, виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Суд наголошує на тому, що за своїм призначенням, виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, якщо такі заходи призвели до виконання рішення.
Тому, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання виконавчого документу.
Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 року погіршили становище боржника, а також те, що фактично виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом № 2-12126 виданим 02.01.2013, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.
У межах виконавчого провадження № 36101880 не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом (адже не було досягнуто результату виконавчого провадження), з огляду на що, суд вважає, що фактичного виконання виконавчого документу - не відбулося, тому і підстави для нарахування виконавчого збору - відсутні.
За правого регулювання редакції Закону України «Про виконавче провадження», яка була чинна до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, встановлювався такий порядок дій державного виконавця, що після перевірки виконавчого документу, що надійшов до виконання, виконавець відкриває виконавче провадження, надає строк для добровільного виконання боржником такого документа, та розпочинає визначені законом виконавчі дії, а сума виконавчого збору, визначалась за наслідком його виконання (закінчення). За даних обставин, провадження по якому оскаржується стягнення виконавчого збору, виникло з виконавчого провадження, яке було відкрито у 2013 році, за нормами старої редакції Закону, тобто, стягнення виконавчого збору має пов'язуватись з фактом закінчення виконавчого провадження. У межах цих правовідносин, фактично, воно тривало без визначеного виконавчого збору, провадження не було закінчено, сума не була стягнута, а у 2021 році, відповідач визначив суму виконавчого збору, однак, визначальним є те, що стягнення суми за виконавчим документом не було, як і не було в межах цього виконавчого провадження здійснено жодних виконавчих дій, тобто, оцінка має надаватись стягненню виконавчого збору в 10% саме від суми виконаного/стягнутого в межах виконавчого провадження, а не суми яка підлягає стягненню в ньому.
Таким чином, сума виконавчого збору визначена оскаржуваною постановою необґрунтовано, з огляду на що, така постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255, 287 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 2 Д, код ЄДРПОУ 35018577) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 18 травня 2021 року у ВП № 36101880.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 2 Д, код ЄДРПОУ 35018577).
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, якщо розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов