07 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 620/4317/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Михайлової І.О.,
представника позивача Сало О.П.,
представника відповідачів Кашиної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України, Північної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 02.04.2021 № 514-о; поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді начальника Чернігівської митниці Державної митної служби України; стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу; звернення до негайного виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та в межах суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один день.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного наказу Державної фіскальної служби України від 02.04.2021 № 514-о, у зв'язку з чим він підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
18.05.2021 Державною митною службою України до суду подано клопотання про заміну неналежного відповідача Державної митної служби України на належного - Державну фіскальну службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ - 39292197), обґрунтоване тим, що Державна фіскальна служба України не припинена, розподільчого балансу не складено та не підписано.
Ухвалою суду від 20.05.2021, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання відмовлено в заміні неналежного відповідача Державної митної служби на належного - Державну фіскальну службу України; Державну фіскальну службу України залучено до участі у справі як співвідповідача.
Державною митною службою України подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає, що оскільки Державна фіскальна служба України не припинена, продовжує здійснювати відповідні повноваження та функції, а позивач оскаржує наказ Державної фіскальної служби України, тому стягнення середнього заробітку з Державної митної служби України та поновлення позивача в Державній митній службі України є безпідставним та необґрунтованим.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій правову позицію, викладену в позовній заяві підтримує та просить позов задовольнити у повному обсязі.
Державною фіскальною службою України подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, зазначивши, що до позивача, як державного службовця, не застосовується норми частини 2 статті 40 та частини 2 статті 49-2 КЗпП України. Вказує, що пропонування рівнозначних посад ОСОБА_1 було не обов'язком, а правом державного органу відповідно до частини 3 статті 87 закону України «Про державну службу». Також вказує, що оскільки на Чернігівській митниці ДФС відсутні рівнозначні посади які могли б бути запропоновані, а згоди Державної митної служби України про переведення не було, позивача було звільнено із займаної посади. Крім того зазначає, що з 22.08.2019 ДФС України втратила повноваження державного органу, відбулося фактичне правонаступництво повноважень ДФУ України до ДПС України, тому факт припинення (ліквідації) юридичної особи не є вирішальним.
Ухвалою суду від 15.06.2021, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, Північну митницю Державної митної служби України залучено до участі у справі як співвідповідача.
Північною митницею Державної митної служби України подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає, що до даних правовідносин застосовуються норми Закону України «Про державну службу», які мають пріоритет над положеннями трудового законодавства. Вважають, що наказ Державної фіскальної служби України про звільнення позивача відповідає вимогам чинного законодавства України, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалою суду від 30.08.2021, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник Державної митної служби України та Північної митниці Державної митної служби України в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзивах на позов.
Представник Державної фіскальної служби України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.
Судом встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України від 22.07.2015 №2189-о ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Чернігівської митниці ДФС, звільнивши з посади заступника начальника Чернігівської митниці ДФС (т. 1 а.с.6).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 утворена Державна податкова служба України та Державна митна служба України, в процесі реорганізації Державної фіскальної служби шляхом поділу та встановлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 був утворений, як юридична особа публічного права, територіальний орган Державної митної служби Північна митниця Держмитслужби, а Чернігівська митниця ДФС була реорганізована шляхом її приєднання до Північної митниці Держмитслужби.
03.08.2020 ОСОБА_1 було попереджено про можливе наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією з посиланням на абзац 1 частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» та частину 6 статті 49-2 КЗпП України (т. 1 а.с.7).
Листами від 04.09.2020 №315/25-70-00 та від 19.03.2021 №18/25-70-00 позивач звертався до Державної митної служби України і просив запропонувати йому рівнозначну посаду в Державній митній службі України або її територіальних органах (т. 1 а.с.9,10).
Наказом Державної фіскальної служби України від 02.04.2021 №514-о припинено державну службу та звільнено 05.04.2021 ОСОБА_1 з посади начальника Чернігівської митниці ДФС у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (т. 1 а.с.196).
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За приписами частин другої та третьої статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII (у редакції станом на 03.08.2020) передбачено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Натомість згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції станом на 02.04.2021, прийняття наказу про звільнення) суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП).
Згідно з частиною четвертою статті 40 КЗпП особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42- 1, частин першої, другої і третьої статті 49 -2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Частиною 6 статті 49-2 КЗпП встановлено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті.
Як встановлено судом, 03.08.2020 ОСОБА_1 було попереджено про можливе наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією з посиланням на абзац 1 частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» та частину 6 статті 49-2 КЗпП України (т. 1 а.с.7).
Проте лише наказом Державної фіскальної служби України від 02.04.2021 №514-о припинено державну службу та звільнено 05.04.2021 ОСОБА_1 з посади начальника Чернігівської митниці ДФС у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (т. 1 а.с.196).
Суд зауважує, що змінами до статті 87 Закону №889-VIII, внесеними згідно із Законами України від 14.01.2020 №440-IX та від 23.02.2021 №1285-IX, законодавець урегулював особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю. Вказані зміни набрали чинності відповідно 13.02.2020 та 06.03.2021.
У постанові від 01.04.2015 (справа №6-40цс15) Верховний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.10.2019 (справа №208/3390/16-а) і від 24.04.2020 (справа №824/168/19-а).
За змістом частини третьої статті 87 Закону №889-VIII працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Отже на момент прийняття наказу про звільнення позивача з посади та припинення державної служби норми Закону №889-VIII зобов'язували суб'єкта призначення або керівника державної служби запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей та лише при відсутності можливості запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду державний службовець може бути звільнений з посади.
У судовому засіданні судом встановлено та представником відповідачів не заперечувалося, що у новоствореній Державній митній службі України позивачу жодна посада не пропонувалась.
Матеріали справи також не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що Державна фіскальна служба України пропонувала посади позивачу.
При цьому суд зауважує, що Державна митна служба України продовжила виконання функції Державної фіскальної служби України з митного законодавства.
Повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом в новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником Державної фіскальної служби України, є винятковою компетенцією Державної митної служби України.
З матеріалів справи також випливає, що згідно штатного розпису Північної митниці Держмитслужби у новоствореній юридичній особі вакансія начальника станом на 07.04.2021, тобто на момент звільнення позивача, була вакантною (т. 2 а.с. 2-42).
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
В обсязі встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних відносин суд погоджується з доводами позивача про те, що дії відповідачів стосовно позивача не мали на меті залишити позивача на державні службі. Йдеться не тільки про ту посаду, яку він обіймав до того, як відбулася реорганізація юридичної особи, але й про іншу вакантну посаду, на яку він, з огляду на свій ранг і категорію державної служби, міг би претендувати.
У контексті спірних правовідносин суд зауважує, що визначена Законом №889-VIII процедура звільнення у випадку реорганізації, спрямована не на те, щоб витримати строк тривалістю 30 днів і після того звільнити працівника, а насамперед на те, щоб протягом цього строку вживати заходів для того, щоб працевлаштувати осіб в межах можливостей, в цьому випадку, суб'єкта призначення. При скороченні чисельності штату звільнень не оминути, однак дії роботодавця мають засвідчити, що він справді вживав заходів щодо працевлаштування осіб.
У цій справі суд з'ясував обставини, які в сукупності дають підстави вважати, що при у новоствореній Державній митній службі України відповідачі не запропонували позивачу жодної посади для працевлаштування останнього, при неодноразовому зверненні позивача та наявності більшої чисельності штату новоствореної юридичної особи, тому звільнення позивача з посади начальника Чернігівської митниці ДФС на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» є протиправним, оскільки при звільненні ОСОБА_1 не були дотримані вимоги статті 49-2 КЗпП та статті 87 Закону № 889-VIII.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 02.04.2021 № 514-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Чернігівської митниці ДФС 05.04.2021, у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», та її задоволення.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи протиправність звільнення позивача, суд вважає за необхідне поновити позивача на рівнозначній займаній посаді, проте, як встановлено судом, на час розгляду справи, Чернігівська митниця ДФС припинена (т.1 а.с. 244), а тому посади начальника Чернігівської митниці ДФС на час ухвалення судом рішення не існує.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби України та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів КМУ» утворено територіальні органи ДФС та прийнято рішення про реорганізацію територіальних органів Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДФС, зокрема, утворено Північну митницю Держмитслужби, реорганізувавши Чернігівську митницю ДФС.
При цьому приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» визначено, що Державна фіскальна служба України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції, зокрема, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцеві самоврядування, що віднесені до його послідовності відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №895 Північна митниця Держмитслужби була реорганізована шляхом її приєднання до Державної митної служби.
Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 №460 утворений територіальний орган Чернігівська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
При цьому відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно із частинами 1, 5 статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чернігівська митниця Державної фіскальної служби - припинена - Дата запису: 08.06.2021, Номер запису: 1000641120020011596, Підстава: рішення щодо реорганізації (т. 1 а.с. 244).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки Чернігівська митниця ДФС припинена, а Північна митниця Держмитслужби з 11.11.2020 перебуває в стані припинення (т.1 а.с. 245), ефективним способом захисту порушеного права позивача, в даному випадку є необхідність зобов'язання Державної митної служби України поновити на службі ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника Чернігівської митниці ДФС з 06.04.2021.
Також відповідно до частин другої, сьомої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок) вбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).
Відповідно до довідки Північної митниці Держмитслужби від 09.09.2021 №77 середньомісячна заробітна плата позивача за останні два календарні місяці роботи у Чернігівській митниці ДФС становила 17908,53 грн, середньогодинна - 106,44 грн, середньоденна - 851,52 грн (т. 1 а.с.217).
Період вимушеного прогулу становить з 06.04.2021 року по день постановлення рішення у справі, тобто 127 робочих днів.
Отже середній заробіток, який підлягає стягненню з Державної митної служби України на користь позивача, за час вимушеного прогулу складає 108143 грн 04 коп. (851,52 грн х 127 роб. днів = 108143,04 грн.).
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з тим, що позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про судовий збір» підстави для стягнення судового збору відсутні.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України, Північної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 02.04.2021 № 514-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Державну митну службу України поновити на службі ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника Чернігівської митниці ДФС з 06.04.2021.
Стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період, з 06.04.2021 по 07.10.2021, у розмірі 108143 (сто вісім тисяч сто сорок три) грн 04 коп.
Звернути до негайного виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та в межах суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 19.10.2021.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідачі: Державна митна служба України (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ - 43115923); Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ - 39292197); Північна митниця Державної митної служби України (пр-т Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ - 43332675).
Суддя В.В. Падій