11 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 620/6583/21
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючої судді Ткаченко О.Є.,
за участі секретаря Мазко Ю.С.,
представника позивача Городничої Т.В.,
представника відповідача Труби А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 07.10.2020 №00003990705.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні перевірки відповідач не з'ясував обставини фізичного зберігання позивачем пального, з врахуванням напрямів господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача 10 одиниць техніки, стаціонарних цистерн/ємностей. Відповідач ототожнив господарські операції з придбанням пального із фізичним зберіганням пального. Крім того, придбане пальне повністю використано для роботи власної та орендованої техніки при веденні господарської діяльності.
Ухвалою суду від 09.07.2021 в справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 20.08.2021 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У встановлений строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що даними бухгалтерського обліку підприємства підтверджено зберігання пального, отриманого від ТОВ «Плюс Енерго» без наявної відповідної ліцензії, а саме ліцензії на право зберігання пального, чим порушено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що при проведенні фактичної перевірки відповідачем не з'ясовано обставин фізичного зберігання пального у позивача.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" зареєстровано в якості юридичної особи 05.03.2001, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.55).
Основним видом діяльності підприємства є:
01.50 Змішане сільське господарство (основний);
01.70 Мисливство, відловлювання тварин і надання пов'язаних із ними послуг;
02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві;
02.20 Лісозаготівлі;
02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві;
03.12 Прісноводне рибальство;
16.10 Лісопильне та стругальне виробництво;
16.22 Виробництво щитового паркету:
16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів.
17.09.2020 ГУ ДПС у Чернігівській області проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" з питань дотримання норм законодавства щодо обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документів, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтва, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами якої складено акт фактичної перевірки № 0343/25/29/РРО/31188265 від 17.09.2020 (а.с.165-168).
Перевіркою встановлено порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме зберігання пального суб'єктом господарювання без наявності ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.10.2020 №00003990705 за платежем адмін. штрафи та штрафи за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у розмірі 500000.00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф) або пеня (а.с.6).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" подано до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 07.10.2020 №00003990705 (а.с.12-13).
За результатами розгляду винесено рішення від 27.05.2021 №10367/6/99-00-06-03.01.06, яким податкове повідомлення-рішення від 07.10.2020 №00003990705 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.15-16).
Позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Статтею 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; надають інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п. 20.1.4 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, а згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 вказаної статті фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Таким чином, фактична перевірка здійснюється лише за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника; фактична перевірка здійснюється з питань наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, до яких віднесено алкогольні напоїв та тютюнові вироби.
Пунктом 80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1 п. 80.2 ст. 80 ПК України);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України);
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп.80.2.4 п.80.2 ст.80 ПК України);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України);
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пп.80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України).
Отже, статтею 80 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для проведення фактичної перевірки, однією з яких є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства у сфері обігу пального.
Судом встановлено, фактичну перевірку призначено відповідачем на підставі інформації ДПС України у листі від 11.08.2020 №13939/7/99-00-07-05-03-07, яким повідомлено Головне управління ДПС у Чернігівській області, що у відповідності до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) з 01.04.2020 на території України запроваджено ліцензування зберігання пального.
ДПС проведено аналіз баз даних (АІС «Податковий блок», Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним) та встановлено перелік суб'єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального.
Враховуючи вищевикладене, зобов'язано провести детальний аналіз наданої ДПС інформації:
- дослідити фактичні обсяги отриманого суб'єктами господарювання пального;
- встановити можливі місця його зберігання за адресами, вказаними в додатку 1 до цього листа;
- провести фактичні перевірки за адресами отримання пального на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що пункт 80.5 статті 80 ПК України передбачає, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 80 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як вже було зазначено судом вище підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема фактичної, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.
При цьому матеріалами справи підтверджено, що рішення про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" оформлене відповідним наказом від 15.09.2020 №1366 та направленнями на перевірку від 15.09.2020 №1687, №1688 (а.с.81-83) були пред'явлені посадовій особі головному бухгалтеру Філько Н.В. 17.09.2020 о 09:00 год, про що бухгалтером зроблено відповідні відмітки на направленнях на перевірках. Посадова особа товариства була ознайомлена з направленнями на перевірку та допустила посадових осіб контролюючого органу до її проведення.
Враховуючи, що посадова особа товариства допустила посадових осіб контролюючого органу до її проведення, суд вважає, що відповідачем дотримані вимоги податкового законодавства в частині організації проведення фактичної перевірки, а посилання позивача на проведення даної фактичної перевірки з порушеннями є необґрунтованими.
Оцінюючи доводи відповідача про порушення позивачем вимог частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", суд виходить з наступного.
Спірні відносини врегульовані Податковим кодексом України та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі- Закон №481), який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР серед іншого надано визначення наступним поняттям: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року №2628-VІІІ (далі - Закон №2628-VІІІ) внесені зміни до Закону №481/95-ВР та наступними змінами та доповненнями, зокрема частину двадцяту статті 15 викладено у такій редакції: «Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.
Одночасно Законом №2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481/95-ВР, за якою до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України від 2 березня 2015 року № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №222-VIII (у редакції з 1 липня 2019 року) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Частиною першою статті 8 Закону № 222-VIII (в редакції на 1 липня 2019 року) у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.
Згідно із абзацем 4 пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Частиною другою статті 20 Закону № 222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.
Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01 липня 2019 року.
Окрім наведеного, згідно з положеннями пп.41.1.1 п.41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно пп.20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, серед іншого, здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
До функцій контролюючих органів згідно пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст.19-1 ПК України, зокрема, належить здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.
Узагальнюючи приписи наведених норм закону, суд зазначає, що ГУ ДПС у Чернігівській області є контролюючим органом, вповноваженим нормами ПК України та спеціального законодавства в сфері ліцензування на ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і на контроль за наявністю у відповідних суб'єктів господарювання таких ліцензій.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті проведеної фактичної перевірки, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про застосування фінансових санкцій слугував встановлений податковим органом факт зберігання на підприємстві пального без наявності ліцензії.
Згідно статті 1 Закону №481 термін "пальне" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у Податковому кодексі України.
Підпункт 14.1.1411 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачає, що пальним є нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу;
Згідно пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 дизельне паливо за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 відноситься до пального - важких дистилятів.
Відповідно до пп.14.1.6. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Згідно ч. 8 Закону №481 суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Частина 1 статті 15 Закону №481 передбачає, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Згідно з ч. 39 ст. 15 Закону №481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Отже, за змістом вказаних норм місцем зберігання пального є споруда та/або/обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального і розміщені на певній території, тобто є стаціонарними.
Відповідно до частини 21 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
З вказаних вище положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
Зазначене вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території).
Згідно даних Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ліцензії на право зберігання пального станом на 04.06.2020 у позивача не було, що є порушенням ст. 15 Закону №481 в частині зберігання пального без ліцензії.
Суд зазначає, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" застосовано санкцію, передбачену ст. 17 Закону №481/95-ВР, відповідно до якої оптова торгівля пальним або зберігання пального без наявності ліцензії тягне за собою накладення штрафу в розмірі 500000 гривень
Тобто, для застосування санкції, передбаченої статтею, необхідне надання контролюючим органом, окрім іншого, беззаперечних доказів факту зберігання Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" палива та відсутність в нього відповідної ліцензії.
В даному випадку відсутність ліцензії зберігання не заперечується сторонами, тобто доказуванню підлягає саме факт зберігання палива.
Як зазначено відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" отримало дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО, 3, ІІІ від ТОВ "ПЛЮС-ЕНЕРГО" згідно видаткової накладної №РН-0000004 від 04.06.2020 у кількості 21900,000 л (а.с.19).
На підтвердження отримання дизельного палива від Товариства з обмежною відповідальністю "ПЛЮС-ЕНЕРГО" позивачем надано: товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2 від 04.06.2020 (а.с.20).
Позивач не заперечує, що отримав від ТОВ "ПЛЮС-ЕНЕРГО" дизельне пальне, проте зазначає, що дизельне пальне не розвантажувалось (не зливалось) у стаціонарні ємності, та не зберігалось у стаціонарних ємностях, а було злито в баки транспортних засобів, які використовуються підприємством у господарській діяльності, а саме: МТЗ-82 (5од.), ДТ-75 (1од.), Камаз (1од.), Т-150К (2од.), Автокран КС-2573 (1од.) (а.с.21), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку:105 (а.с.52).
Транспортний засіб Т-150К орендований у ТОВ «Виробничо-науковий селекційний центр з м'ясного та молочного скотарства «Авангард» на підставі договору №02-06СЦ від 02.06.2020 (а.с.22-23) та переданий за актом приймання-передачі ТЗ в оренду від 03.06.2020, від 02.04.2021 (а.с.24-25).
Транспортний засіб Т-150К орендований у ТОВ «Виробничо-науковий селекційний центр з м'ясного та молочного скотарства «Авангард» на підставі договору №12-05СЦ від 12.05.2020 (а.с.26-27) та переданий за актом приймання-передачі ТЗ в оренду від 14.05.2020, від 11.03.2021 (а.с.28-29).
Транспортний засіб ДТ-75 орендований у ТОВ «Виробничо-науковий селекційний центр з м'ясного та молочного скотарства «Авангард» на підставі договору №03-04СЦ від 03.04.2020 (а.с.30-31) та переданий за актом приймання-передачі ТЗ в оренду від 06.04.2020, від 02.02.2021 (а.с.32-33).
Транспортний засіб КАМАЗ 55102 орендований у ТОВ «Виробничо-науковий селекційний центр з м'ясного та молочного скотарства «Авангард» на підставі договору №04-05СЦ від 04.05.2020 (а.с.34-35) та переданий за актом приймання-передачі ТЗ в оренду від 05.05.2020, від 01.03.2021 (а.с.36-37).
У власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" знаходяться трактори колісничний МТЗ-82.1, що підтверджується свідоцтва про реєстрацію машини (а.с.38-40).
При цьому, судом встановлено, що відповідно до договору оренди обладнання №27-04СЦ від 27.04.2020, укладеного з ТОВ «Виробничо-науковий селекційний центр з м'ясного та молочного скотарства «Авангард», у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" знаходяться бочки металеві ємністю 200 л (в кількості -60шт), пластикові ящики (в кількості - 15шт) (а.с.154-157), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 28 (а.с.153).
На підтвердження витрачання пального у господарській діяльності позивачем надано оборотно-сальдові відомостей за період з червень 2020 року по вересень 2020 року, лімітно-забірні карти на отримання дизельного пального, звіт №6 про рух пального та мастил з 01.06.2020 по 30.06.2020, звіт №7 про рух пального та мастил з 01.07.2020 по 31.07.2020, звіт №8 про рух пального та мастил з 01.08.2020 по 31.08.2020, звіт №9 про рух пального та мастил з 01.09.2020 по 16.09.2020, відомості на видачу ГСМ по товариству за період червень-серпень 2020 року (а.с.41-51,116-152).
Також, матеріали справи містять наданий позивачем державний акт на право власності на земельну ділянку від 05.12.2005 № 772424, №115075, звіт про виробництво та реалізацію продукції лісового господарства, відтворення та захист лісів за 2020 рік(а.с.108-115).
Відповідно положень ч.1 ст.9, ч.1 ст.77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2ст.77 КАС України).
Аналогічні принципи закріплені практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" вказано, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права, подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".
У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Суд повторює, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" застосовано санкцію, передбачену ст. 17 Закону №481/95-ВР. Диспозиція наведеної норми передбачає зберігання суб'єктом господарювання палива без наявності ліцензії.
В той же час матеріали справи не містять жодного прямого доказу, який би підтверджував факт зберігання позивачем палива. У акті перевірки від 17.09.2020 відповідачем встановлено порушення ст.15 Закону №481 в частині зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального. Згідно наданих пояснень та документів, отримане пальне використовувалось переважно у господарській діяльності підприємства при заправці транспортних засобів.
Тобто, відповідачем не надано будь-яких доказів факту зберігання підприємством палива у споруда та/або/обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального.
Як встановлено в судовому засіданні контролюючим органом не здійснювалося фактичне вимірювання залишку пального в ємностях, на підставі чого неможливо встановити фактичний надлишок пального.
Так, пп.20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право контролюючого органу вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, інвентаризації залишків пального.
Натомість, матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем така вимога ставилась, акт інвентаризації залишків пального суду не надано. Також, матеріали справи не містять доказів витребування від підприємства відомостей щодо обліку пального.
В розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, згідно частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В силу частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, позаяк не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії, взагалі не з'ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах, з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.
Надаючи оцінку вказаним доказам, суд зазначає, що, встановивши факт отримання позивачем дизельного пального, відповідач не встановив його фактичне місце зберігання, а саме: у які стаціонарні ємності було злито дизельне пальне, та за якою адресою вони знаходяться.
Сукупність встановлених в ході судового розгляду спору обставин дає підстави для висновку про недоведеність допущених позивачем порушень вимог законів, що стали підставою для застосування відповідальності та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00003990705 від 07.10.2020, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Згідно з вимогами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З аналізу зазначених норм права, суд дійшов до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00003990705 від 07.10.2020.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області № 00003990705 від 07.10.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області судовий збір в розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 19 жовтня 2021 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване лісове господарство "Авангардліс" (вул. Центральна, 35, с. Лоска, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16074, код ЄДРПОУ 31188265).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000. код ЄДРПОУ ВП 44094124).
Суддя О.Є. Ткаченко